1Справа № 335/6518/15-ц 2/335/1672/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2015 року місто Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді при секретаріОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, –

встановив:

В липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі в розмірі 12580 грн., середній заробіток за час затримки в розмірі 9032,9 грн. та стягнути в рахунок компенсації моральної шкоди 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що працювала в ТОВ «Комунтех» на посаді юриста з 01.02.2012 по 24.07.2014 року. З серпня 2013 року по липень 2014 року позивачу нараховувалася, проте не виплачувалася заробітна плата. Заборгованість по заробітній платі на момент звільнення не погашена. Позивач зверталась усно та письмо до відповідача, проте її вимоги не були виконані. У зв’язку з невиплатою заробітної плати позивач просить стягнути з відповідача і середній заробіток за час затримки.

Позивач у судове засідання не з’явилася, проте подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її відсутність, без проведення фіксації судового процесу, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечила.

Відповідач не забезпечив участі свого представника у судове засідання хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, в тому числі і визнання таким порядку ч.5 ст.74 ЦПК України, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

У зв’язку з чим, на підставі ст.ст. 197, 224 ЦПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, на підставі наявних у справі доказів, без здійснення фіксації судового процесу.

З’ясувавши фактичні обставини, що мають значення для справи, перевіривши їх доказами з огляду на їх достатність та взаємозв’язок, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності зі ст.ст. 10,11 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, у межах заявлених позовних вимог на підставі доказів, наданих сторонами.

Судом встановлено, що позивач 01.02.2012 року була прийнята в ТОВ «Комунтех» на посаду юриста. 24.07.2014 року була звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України (а.с.7, 8).

Згідно з вимогами статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як вказує позивач, підприємство з нею у день звільнення, всупереч вимогам ст.ст. 47,116 КЗпП України не розрахувалось. Вимоги провести розрахунок керівництвом товариства були проігноровані.

Розмір нарахованої відповідачем та не виплаченої працівнику заробітної плати складає 12580 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем надано розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені за період з 24.07.2014 по 06.03.2015 рік., розмір якого складає 9032 грн. 90 коп. Отже, що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача в порядку статті 117 КЗпП України компенсації за затримку розрахунку при звільненні, то суд знаходить ці вимоги обґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Як вже зазначалось, статтею 116 КЗпП України визначено, що якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Обґрунтовуючи розмір моральної шкоди, позивач вказала, що внаслідок протиправної поведінки відповідача зазнала моральних страждань, оскільки заробітна плата є джерелом для її існування та існування її доньки. Вона змушена була відмовитись від можливості оздоровити дочку в санаторно-курортному закладі.

Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач та характеру немайнових втрат. Суд враховує не велику тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках та морально-психологічних хвилювань.

Розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 5000 грн., на думку суду достатніми доказами не обґрунтований та не відповідає фактичним обставинам справи. Тому суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 1000 грн.

Як передбачено частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частинами першою третьою статті 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Розглянувши дану цивільну справу у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в межах стягнення з відповідача нарахованої та невиплаченої позивачу заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та частково компенсації маральної шкоди.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір» в редакції закону, що діяла на момент звернення до суду, з відповідача на користь Держави підлягає стягненню сума судового збору 243,6 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, –

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» (ЄДРПОУ 35536197, р/р 26004055713868, в Зап. РУ ПАТ КБ «Приватбанк» м. Запоріжжя, МФО 313399) на користь ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2013 по 24.07.2014 року у сумі 12580 грн., середній заробіток за час затримки у сумі 9032,9 грн. та 1000 грн. в рахунок компенсації маральної шкоди, а всього стягнути 22612 (двадцять дві тисячі шістсот дванадцять)грн. 90 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комунтех» у дохід Держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

У задоволенні іншої частини вимог по стягненню моральної шкоди – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі неподання заяви про перегляд рішення набирає законної сили в загальному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.Ю.Бойко