КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.04.2009                                                                                           № 27/29

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Семеник Т.В.

 За участю представників:

 від позивача -не з"явився

 від відповідача -не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Юридична фірма "Життя і право"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 10.02.2009

 у справі № 27/29 (суддя Дідиченко М.А.)

 за позовом                               ЗАТ "Український мобільний зв"язок"

 до                                                   ТОВ "Юридична фірма "Життя і право"

              

             

 про                                                   стягнення 2058,88 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі № 27/29 позов Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв’язок” (далі по тексту – позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Життя і право” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 2 058,88 грн.  задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача  суму заборгованості  у розмірі 10 060, 24 грн., штраф у сумі  998,64 грн., витрати  по сплаті державного мита в сумі 102 грн. та 118 грн.  витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/1308 від 05.03.2009 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі № 27/29 та прийняти нове рішення, яким  у задоволені позовних вимог  ЗАТ „Український мобільний зв’язок” відмовити.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх вимог  апелянт зазначає, що в період  з 01.04.2007 року по 01.07.2008 року позивачем на адресу   відповідача  виставлялися  рахунки, які останнім  були належним чином  сплачені. Звернення ж відповідача про проведення звірки розрахунків, за твердженням  останнього, залишено позивачем без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року у справі      № 27/29 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Життя і право” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.04.2009 року об 11 год. 00 хв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2009 року у справі      № 27/29 було відкладено розгляд справи в зв’язку з нез’явленням у судове засідання  представників сторін та зобов’язано відповідача надати докази  на підтвердження  викладених  в апеляційній скарзі обставин.

В судове засідання 14.04.2009 року представники сторін не з’явилися.

Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг мобільного зв'язку № 1894754/1.11032022 від 20.10.2004 року (надалі – Договір), позивач зобов'язаний був надати послуги мобільного зв'язку згідно з договором, правилами користування мережами стільникового зв'язку та тарифами UМС, а на відповідача було покладено обов'язок користуватися послугами згідно до договору, своєчасно сплачувати рахунки за надані послуги, авансові внески та плату за утримання номера в мережі мобільного зв'язку по всіх телефонах зареєстрованих на його особистому рахунку.

Так, на виконання умов зазначеного Договору, позивачем було надано відповідачу єдиний особовий рахунок № 1.11032022, за яким проводяться розрахунки за надані послуги по всіх зареєстрованих його номерах телефонів.

Факт надання позивачем відповідачу телекомунікаційних послуг підтверджується рахунками позивача, що є  в матеріалах справи.

Згідно із п. 3.1 Договору нарахування за надані послуги стільникового мобільного зв'язку здійснюються згідно з тарифами Закритого акціонерного товариства „Український мобільний зв'язок”, які є невід'ємною частиною цього Договору. Розрахунковий період становить один календарний місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договорів, відповідач рахунки за надані послуги та авансові внески сплачує готівкою, перерахуванням на поточний рахунок позивача або кредитною карткою в національній валюті України. При наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, але в будь-якому випадку до моменту фактичного використання авансу.

Пунктом 2.4.6 Договору передбачено, що у разі неодержання абонентом рахунків до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, він має зателефонувати до позивача за телефоном 8 800 500 0 500 для одержання інформації щодо подальших розрахунків.

Оскільки, позивачем не зафіксовано факту такого звернення відповідача, передбаченого п. 2.4.6 Договору, суд першої інстанції дійшов висновку, про отримання абонентом всіх виставлених рахунків для оплати за послуги зв'язку.

Відповідно до п. 3.4 Договорів кількість та вартість послуг, наданих позивачем відповідачу, як абоненту у розрахунковий період, визначається у відповідності до показників належних позивачу технічних засобів виміру тривалості, кількості та вартості наданих послуг.

Згідно зі ст. 24 Закону України „Про телекомунікації” умовами застосування технічних засобів телекомунікації є їх відповідність стандартам і технічним регламентам. Технічні засоби телекомунікації повинні мати виданий у встановленому законодавством порядку документ про підтвердження відповідності вимогам нормативних документів у сфері телекомунікації.

Підтвердження відповідності технічних засобів телекомунікації здійснюється згідно із Законом України „Про підтвердження відповідності” акредитованими в установленому порядку органами, уповноваженими на проведення цієї діяльності.

В період з 01.04.2007 року по 01.07.2008 року за відповідачем виникла заборгованість по зареєстрованих за ним номерах телефонів, у зв'язку з чим боржнику було виставлено рахунки для оплати за надані послуги зв'язку, які останнім сплачено не було.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі та належним чином, претензій щодо якості наданих послуг від відповідача не надходило.

Судом першої інстанції встановлено факт порушення відповідачем договірних зобов'язань та по суті не оспорений відповідачем.

На підставі викладено вище, місцевий господарський суд  позовні вимоги позивача про стягнення 1 060, 24 грн. основної суми заборгованості визнав  обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач не виконував взятих на себе зобов'язань, відповідно до умов Договору, позивач на підставі п. 8 ст. 38 Закону України „Про телекомунікації”, а також ст. 611 ЦК України припинив надання телекомунікаційних послуг, та просив суд стягнути з відповідача на свою користь договірну санкцію у розмірі 998, 64 грн.

При цьому, місцевим господарським судом встановлено, що відповідальність абонента у вигляді договірної санкції передбачена Додатковими угодами до основних договорів, які є невід'ємними їх частинами. Так, підтримуючи заявлені позовні вимоги, позивач послався на те, що до Договору про надання послуг мобільного зв'язку № 1894754/1.11032022 від 20.10.2004 року було підписано Додаткову угоду № 2986560.

Відповідно до п. 1.3 Додаткової угоду передбачено, що відповідач несе відповідальність у вигляді сплати на користь позивача договірної санкції в розмірі 2, 19 грн. за кожен день, що залишився до закінчення терміну дії додаткової угод, починаючи з дня відмови або припинення дії.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Крім того, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Підписанням Додаткових угод до спірних Договорів відповідач узгодив, що виконання зобов'язання щодо отримання послуг зв'язку за цими Договорами протягом 548 календарних днів, а також зобов'язання по своєчасній оплаті послуг зв'язку, забезпеченні штрафною санкцією, що не суперечить чинному законодавству.

За таких обставин, суд першої інстанції визнав обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню позовну вимогу позивача  щодо стягнення штрафу у розмірі 998, 64 грн.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 63 Закону України „Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги  надаються   відповідно  до   законодавства.  

Умовами  надання  цих послуг є укладення договору між оператором телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних  послуг та оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до п. 5 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Згідно ст. 68 Закону України „Про телекомунікаційні послуги”, розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем або без договору за готівкову оплату чи за допомогою карток тощо у разі одержання споживачем замовленої за передоплатою послуги.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексу.

Відповідно до  ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено,  санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, а бо у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

На таких підставах, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом було правомірно задоволено позовні вимоги позивача щодо стягнення 1060,24 грн. основної заборгованості та штрафу у розмірі 998, 64 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Тому, колегія суддів констатує, що відповідач у судові засідання місцевого господарського суду не з'являвся та не надав доказів, на підтвердження  викладених в апеляційній скарзі обставин, факт існування заборгованості  за договором                                         № 1894754/1.11032022 від 20.10.2004 року не спростував.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідач, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та  скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

    

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2009 року у справі № 27/29 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична фірма „Життя і право” – без задоволення.

2.          Матеріали справи № 27/29 повернути до Господарського суду міста Києва.

  

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 17.04.09 (відправлено)