ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" червня 2009 р. Справа № 12/163-08
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Кузнєцовій Г.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: не з"явився,
від відповідача: Бабійчук О.А. - представника за довіреністю від 05.01.2009 р.,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
на рішення господарського суду Вінницької області
від "12" лютого 2009 р. у справі № 12/163-08 (суддя Кожухар М.С.)
за позовом Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця
про стягнення 4328,71 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2009р. у задоволенні позову Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 4328,71 грн. відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В апеляційній скарзі позивач зазначає наступне:
- викладений у рішенні висновок місцевого господарського суду про те, що перебіг строку позовної давності за послуги з транспортування газу у листопаді 2006 року розпочався з 01.01.2007 р. та закінчився 01.01.2008 р. відповідно до ст.306 ГК України та ст.258 ЦК України є незаконним, оскільки згідно ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін, а відповідно до п.10.5. договору №115-703 від 29.11.2005 р. сторони дійшли згоди, що до вимог, які випливають із зазначеного договору, застосовується позовна давність у 3 роки, що стосується, в тому числі нарахування та стягнення як суми основного боргу. так і штрафних санкцій;
- порушення місцевим господарським судом норм матеріального права полягає у неправильному застосуванні п.4 ст.267 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності на день подачі позову ще не сплинув, а також у незастосуванні ч.1 ст.259 ЦК України;
- при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено вимоги процесуальних норм, зокрема, ст.4-2 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом та ст.43 ГПК України щодо оцінки наявних доказів у їх сукупності, оскільки, на думку скаржника, судом прийнято до уваги лише докази відповідача по справі.
В засідання суду позивач свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду за 21.05.2009 р.
З урахуванням положень ст.101 Господарського процесуального кодексу України, нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце апеляційного розгляду справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.
Відповідач виклав свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (а.с.86-88). У відзиві відповідач, зокрема, стверджував, що факт надання позивачем послуг по транспортуванню природного газу згідно із договором від 29.11.2005 р. на суму 21149308,42 грн. (з урахуванням вартості наданих у листопаді 2006 року послуг) є встановленим та таким, що не потребує доказування під час розгляду даної справи згідно з ч.2 ст.35 ГПК України.
Представник відповідача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечила, оскаржуване рішення вважає законним, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
29.11.2005 р. між ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" (виконавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (замовник) укладено договір №115-703 на транспортування природного газу для потреб населення (а.с.7-10), за яким виконавець зобов"язався здійснювати транспортування трубопровідним транспортом природного газу до пунктів призначення - газорозподільчих станцій, а замовник зобов"язався сплатити за транспортування газу встановлену плату (п.1.1. договору).
Сторонами договору підписано також протокол узгодження розбіжностей до договору та додаткові угоди до договору (для внесення змін і доповнень (а.с.11-16).
Відповідно до п.4.1. договору, послуги з транспортування газу оформлюються виконавцем і замовником актами здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, які відповідно до п.4.3. договору, є підставою для проведення остаточних розрахунків.
Пунктом 11.1. договору встановлено, що термін дії договору в частині надання послуг встановлено до 31.12.2006 р., а в частині проведення розрахунків за послуги - до 31.01.2008 р. (п.11.1. договору в редакції додаткової угоди №3).
З дослідження матеріалів справи №10/196-07 судовою колегією встановлено, що на виконання вказаного договору, у 2006 році ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" транспортувала відповідачу 649961,906 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 21149308,42 грн. згідно узгоджених сторонами актами здачі-приймання послуг по транспортуванню газу.
Проте, за послуги з транспортування газу відповідач свої зобов'язання виконав лише частково, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" розрахувалось лише частково в сумі 20419231,73 грн.
Про стягнення з ВАТ "Вінницягаз" заборгованості, що виникла, ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулась із позовом до господарського суду Вінницької області у червні 2007 року, заявивши до стягнення з відповідача 1752105,50 грн., з яких 730076,69 грн. основного боргу, 462133,34 грн. пені, 355338,05 грн. інфляційних, 150189,30 грн. 3% річних та 51318,82 грн. 7% штрафу.
За наслідками розгляду даного позову у справі №10/196-07 рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2007 р. позов Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 1752105,50 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 730076,69 грн. основного боргу, 147140 грн. 3% річних, 352288,75 грн. інфляційних, 48269,52 грн. 7% штрафу, 12777,74 грн. витрат з держмита, 86,05 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволені позову в частині стягнення 474330,54 грн. відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р. у справі №10/196-07 рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2007 р. в частині стягнення 7% штрафу в сумі 48269,52 грн. скасовано, з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у позові та змінено в частині стягнення судових витрат. В решті рішення залишено без змін.
У грудні 2008 року Дочірня компанія "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду Вінницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз", м. Вінниця про стягнення 4328,71 грн., з яких 3049,30 грн. заборгованості за послуги з транспортування газу за листопад 2006 року (згідно акту 11/1 від 31.12.2006 р.), 917,84 грн. інфляційних, 148,12 грн. 3% річних та 7% штрафу від простроченої суми у розмірі 213,45 грн.
Як уже зазначалось, рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2009р. у задоволенні позову ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" до ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення 4328,71 грн. відмовлено.
Обґрунтовуючи відмову у позові, місцевий господарський суд послався, зокрема, на ч.1 ст.306 ГК України, якою визначено, що перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами, а також на ст.258 ЦК України, згідно якої для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти.
Зважаючи на наведені норми права, місцевий господарський суд дійшов висновку, що до вимог, які виникають з договору транспортування природного газу №115-703 від 29.11.2005 р. застосовується позовна давність в один рік, та що перебіг позовної давності стосовно неоплати послуг з транспортування природного газу, наданих у листопаді 2006 року, розпочався з 01.01.2007 р. та закінчився у січні 2008 року, і тому позов подано 18.12.2008 р. вже після закінчення строку позовної давності, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 Цивільного кодексу України).
Згідно ст.257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Так, статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч.1 ст.258 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:
1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);
2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.
3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);
4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);
5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);
6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);
7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).
Водночас, статтею 259 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.
У даному випадку, умовами договору, укладеного між сторонами у справі - №115-703 від 29.11.2005 р., а саме пунктом 10.5. договору, встановлено, що до вимог, що випливають з даного договору, застосовується позовна давність 3 роки.
Таким чином, у відповідності до чинного законодавства, сторони у справі скористались правом, наданим ч.1 ст.259 Цивільного кодексу України та встановили застосування позовної давності у 3 роки.
Всупереч наведеним обставинам, місцевий господарський суд не прийняв до уваги положення ч.1 ст.259 ЦК України, внаслідок чого ним було прийнято неправильне рішення.
Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору №115-703 від 29.11.2005р. сторонами - ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" 31.12.2006 р. складено акт №11/1 здачі - прийомки послуг по транспортуванню газу (корегування) про те, що ДК "Укртрансгаз" здійснила транспортування природного газу для потреб населення за листопад 2006 року обсягом 77,709 тис.куб.м. за тарифом на транспортування газу - 32,70 грн. за 1000 куб.м., тобто всього на суму 3049,30 грн.
Вказаний акт підписаний обома сторонами та затверджений їх печатками (а.с.17).
Щодо доводів відповідача по справі, викладених, зокрема, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, слід зазначити, що з дослідження матеріалів справи №10/196-07 вбачається, що акт №11/1 від 31.12.2006 р. (корегування) не був підставою позову та предметом розгляду у справі №10/196-07. Так, у справі №10/196-07 серед матеріалів, якими позивач обґрунтовував свої вимоги міститься акт здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу від 30.11.2006 р., яким засвідчено транспортування позивачем відповідачу у листопаді 2006 року 73799,120 тис.куб.м. природного газу за тарифом 32,70 грн. за 1000 куб.м. всього на суму 2895877,46 грн.
Отже, як правильно зазначив місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, підстави позовних вимог у справі №12/163-08 відрізняються від підстав, з яких розглянуто спір у господарській справі №10/196-07.
А тому, посилання скаржника на ч.2 ст.35 ГПК України та необхідність припинення провадження у справі №12/163-08 відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України (за наявності рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав) - є безпідставними.
Відповідно до п.6.1. договору №115-703, вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу, зазначеного в п.4.1. договору.
Пунктом 6.2. договору встановлено, що замовник здійснює оплату транспортування газу шляхом щоденного перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Остаточний розрахунок за фактично надані послуги по транспортуванню газу здійснюється замовником протягом місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.
Враховуючи викладене, а також, що відповідно до п.4.1., п.4.3. договору №115-703 від 29.11.2005р. оформлений сторонами акт здачі-прийомки послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків, та що доказів оплати визначеної у акті №11/1 від 31.12.2006 р. вартості послуг з транспортування газу, наданих у листопаді 2006 році (3049,30 грн.) відповідачем не подано та матеріали справи не містять, позовна вимога ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" про стягнення вказаної суми заборгованості за даним актом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Отже, матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України" у вказаній сумі та порушення відповідачем своїх зобов"язань за договором №115-703 від 29.11.2005 р. з оплати наданих послуг з транспортування газу.
Відповідно до ст.526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.
У відповідності до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
При цьому, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
А тому, до стягнення з відповідача позивачем заявлено також 917,84 грн. інфляційних, нарахованих за період з січня 2007 року по червень 2008 року (розрахунок, а.с.37) та 148,12 грн. 3% річних, нарахованих за період з 01.01.2007 р. по 14.08.2008 р. (розрахунок, а.с.35).
Вказані нарахування відповідають чинному законодавству та обставинам справи, а тому позов цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про стягнення 7 % штрафу з простроченої суми, у розмірі 213,45 грн. слід зазначити наступне.
Судовою колегією враховується, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005р. порушено провадження у справі №10/176-05 про банкрутство ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" та, відповідно до ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.
У відповідності до абз.2 ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи викладене, у позові в частині стягнення 7% штрафу слід відмовити.
Відповідно до Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 03.09.2004 р. №04-5/1518 "Про внесення доповнення до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 р. №04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" визначено: якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи рішення неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення.
Беручи до уваги викладене, а також, що метою апеляційного господарського суду є перевірка законності та обґрунтованості рішень господарських судів першої інстанції та виправлення допущених цим судом помилок та повноваження, надані апеляційному господарському суду ст.103 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за необхідне скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові про стягнення 3049,30 грн. боргу, 917,84 грн. інфляційних та 148,12 грн. 3% річних, з прийняттям нового рішення у цій частині про задоволення позову. В іншій частині рішення залишити без змін.
Витрати з державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Вінницької області від 12 лютого 2009 року у справі №12/163-08 щодо відмови у позові про стягнення 3049,30 грн. боргу, 917,84 грн. інфляційних та 148,12 грн. 3% річних - скасувати, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (м. Вінниця, пров.Щорса,24, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) - 3049,30 грн. боргу, 917,84 грн. інфляційних, 148,12 грн. 3% річних, 96,97 грн. витрат з державного мита та 112,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У позові в частині стягнення 213,45 грн. штрафу відмовити."
3. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Вінницької області.
4. Справу №12/163-08 повернути до господарського суду Вінницької області.
Головуючий суддя: Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд