№1-712/10

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» червня 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, цигана, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, не працюючого, проживаючою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, який судимий: 09.04.1998 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 206, ч.2 ст. 140, ст. 42 КК України (в ред. 1960 р.) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 26.07.2002 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 142, ч. 2 ст. 357, ст. 42 КК України до 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 07.09.2007 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 122, ст.. 395, ч. 1 ст. 70 КК України до 1 року позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 будучи раніше неодноразово судимим, в тому числі і за корисливі злочини проти власності, судимість за які, у встановленому законом порядку, не знята та не погашена, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, та повторно вчинив корисливий злочин на території Солом’янського району м. Києва за наступних обставин.

Так, підсудний ОСОБА_4, 02.03.2010 року приблизно о 17 год. 30 хв., з корисливих спонукань, бажаючи незаконно збагатитися за рахунок чужого майна, перебуваючи в тогівельному залі магазину «Мегамаркет» в ТРЦ «Більшовик» по вул. В. Гетьмана, 6 в м. Києві, вирішив повторно викрасти чуже майно.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4, перебуваючи у вищевказаному магазині, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, використовуючи сприятливі умови, шляхом вільного доступу, таємно повторно викрав з кишені шуби, в яку була одягена ОСОБА_5 мобільний телефон марки «Нокіа N96», вартістю 4663 грн., з сім-картою мобільного оператора «МТС», вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходилось 79 грн., після чого з місця злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Таким чином, злочинними діями ОСОБА_4 було спричинено матеріального збитку ОСОБА_5 в сумі 4792 грн.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 винним себе в інкримінованому злочині визнав повністю, щиро кається, та пояснив, що в грудні 2009 року він приїхав в м. Київ з метою працевлаштування, але оскільки в нього не було відповідних документів то цього зробити не зміг.

02.03.2010 року приблизно о 17 год. 00 хв. він приїхав до «Мегамеркету» в ТРЦ «Більшовик», що розташований по вул. В.Гетьмана,6 у м. Києві, та побачив там раніше незнайому дівчину, у якої з кишені шуби, висів шнурок, як він зрозумів від телефону. Скориставшись нагодою, що за його діями ніхто не спостерігає, схопив своєю рукою за шнурок і витягнув телефон, який відразу поклав в кишеню джинсів. Після цього одразу направився до виходу з магазину де був затриманий охороною торгівельного центру.

Показання підсудного ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

В судовому засіданні на обговорення поставлено питання про недоцільність дослідження інших доказів у справі, а саме: показань потерпілої, свідків та всіх матеріалів справи, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

Суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, повністю підтверджується та доведена зібраними у кримінальній справі доказами, дослідження яких відповідно до ст. 299, 3011 КПК України, за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним.

Виходячи з наведеного, винність ОСОБА_4 у таємному викраденні чужого майна (крадіжки), вчиненого повторно, доведена.

Судом кваліфікуються дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше неодноразово судим (а.с.60-61), посередньо характеризується за місцем утримання в черговій частині Соломянського РУ ГУ МВС України в м. Києві (а.с.63), за даними облікової документації під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом та на обліку у лікаря - психіатра не перебуває (а.с.64, 65).

Обставиною, що пом’якшує покарання визнано щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання визнано рецидив злочину.

З урахуванням вище зазначеного, враховуючи сукупність об’єктивних та суб’єктивних передумов, а саме: тяжкість злочину, особу винного та інші вище зазначені обставини справи, суд дійшов висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливе без ізоляції від суспільства, а тому суд застосовує до ОСОБА_4 покарання необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів - у виді позбавлення волі.

Судових витрат по справі не має.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 81 КПК України.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання обчислювати з 03 березня 2010 року, тобто з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити без змін – утримання під вартою у Київському СІЗО № 13 Державного Департаменту України з питань виконання покарань.

Речові докази – мобільний телефон марки «Нокіа N96»- залишити у власності потерпілої ОСОБА_5

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя Солом’янського

районного суду м. Києва О.М. ОСОБА_1