ЗОЛОЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЄДРПОУ 02893870, 62203, смт Золочів, вул. Комсомольська, 13, inbox@zl.hr.court.gov.ua, т.(05764) 5-01-93

Справа № 622/1395/13-ц р.

2/622/32/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року

Золочівський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого - судді Шабас О.С.,

при секретарі Бойко І.О., Цилюрик Т.М., Дудій О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Ворота» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3  про стягнення заборгованості  та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Ворота» про визнання договору поруки та кредитного зобов’язання припиненим, недійсною додаткових угод до кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

25 жовтня 2013 року публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Ворота» звернулося до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути на його користь з відповідачів солідарно 486 617 гривень 26 копійок та 3441 гривень судових витрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 25 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) з урахуванням 9 договорів про зміни до нього, за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти (кредит) 1 000 000 гривень зі строком повернення не пізніше 30.12.2013 року зі сплатою процентів відповідно до умов п. 1.1 Кредитного договору, вартості усіх супутніх, а також інших зобов’язань. Крім того, в забезпечення виконання грошових зобов’язань за вказаним Кредитним договором з ОСОБА_3 укладено договір поруки №180/1 від 25 березня 2008 року, відповідно до умов якого остання зобов’язалася відповідати солідарно за виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за Кредитним договором. Однак прийняті на себе зобов’язання відповідач виконав не у повному обсязі, через що в нього виникла заборгованість, яка складається з 333489,78 гривень – суми строкової заборгованості по кредиту, 1850,18 гривень – суми строкової заборгованості по відсотках, 105249,21 гривень - суми прострочених відсотків, 36902,53 гривень - пені за прострочення сплати кредиту, 9125,56 гривень – пені за прострочення сплати відсотків. Добровільно виконати прийняті на себе зобов’язання відповідачі відмовляються в зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до суду, сплативши судовий збір.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням уточнень просили  визнати припиненим договір поруки №180/1 від 25 березня 2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» на забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_2 за договором №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) із ПАТ «ОСОБА_1 Ворота»; визнати недійсним договір про зміни б/н до договору №180 про надання споживчого кредиту від 01 лютого 2012 року між ОСОБА_2; визнати недійсними додатки №8, 9, 10 до кредитного договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної); визнати припиненим договір №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року у зв’язку з повним погашенням ОСОБА_2 грошових зобов’язань.

Представник позивача в судове засідання 20 жовтня 2015 року не з’явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника банку, свою позицію по справі виклав письмово. Так, зокрема, представниками позивача зазначалося, що банк наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зауваживши що невизнання позову відповідачем базується на неправильному розумінні умов договору, а саме часу, з якого процентна ставка за користування кредитними коштами зменшена до 8%. Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання поруки припиненою покладався на розсуд суду.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 у судове засідання 20 жовтня 2015 року не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. До суду повернувся конверт про неможливість вручення поштового відправлення відповідачу та представнику відповідача ОСОБА_2 за закінченням терміну зберігання. Однак, відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх адреси, судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином. Таким чином, враховуючи відсутність відповідача за адресою його реєстрації, що підтверджена інформацією Золочівського районного сектору ГУ ДМС України в Харківській області, суд вважає його таким, що повідомлений про дату судового засідання належним чином. Враховуючи, що відповідачем не було надано заяви про розгляд справи за його відсутності, судом було прийнято рішення про розгляд справи, на підставі наявних у справі доказів за відсутності відповідача.

У минулих засіданнях ОСОБА_2, представляючи себе особисто та діючи в якості представника відповідача ОСОБА_3 проти основного позову категорично заперечував, просив про задоволення зустрічного позову. Пояснив суду, що вважає договір №180 від 25 березня 2015 року припиненим у зв’язку з повним погашенням зобов’язання боржником, так як сторонами було укладено ще додаткові угоди, в яких було змінено строк виконання зобов’язання та розмір процентної ставки за договором. Відтак, за весь час користування гривневим кредитом із річними відсотковими ставками 21% та 22,5% відповідач вказував, що сплатив банку 595181,69 гривень. Однак, на думку відповідача, сума, що підлягала сплаті за обслуговування кредиту протягом всього часу повинна бути перерахована, виходячи із річної процентної ставки 8%. Також відповідач вказує, що ним 30.06.2010 року було повернуто банку 407679, 33 грн. а 12.04.2013 року було остаточно погашено заборгованість за вказаним кредитним договором шляхом перерахування банку 530000 грн. Вказав, що відповідно до положень ч. 1, ч. 2, п. 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» явно несправедливі положення додаткової угоди б/н від 01 лютого 2012 року, в частині зобов’язання ОСОБА_2 сплатити 69000 грн. комісійної винагороди за рахункове-касове обслуговування кредитної заборгованості в строк до 21.06.2012 року, а пункти Додатку №8 – Графіку платежів від 21 грудня 2011 року, додатку №9 – Графіку платежів від 21 червня 2012 року; Додатку № 10 – Графіку платежів від 12 квітня 2013 року, положення пункту №1, пункту №2 в частині визначення суми та порядку проведення реструктуризації простроченої заборгованості ОСОБА_2 в розмірі 863489,78 грн., викладені у Договорі про зміни №9 Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року суперечать змісту п. 1.1. Договору та не відповідають дійсному (непомилковому) розміру видачі та погашення кредиту, порядку його погашення, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи. Стосовно договору поруки відповідачі вказали, що він є припиненим, так як без погодження із поручителем між банком та відповідачем ОСОБА_2 укладалися додаткові угоди, якими біло збільшено обсяг відповідальності.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази,встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

25 березня 2008 року між акціонерно-комерційним банком «Золоті Ворота» (14 травня 2010 року назва Акціонерно-комерційного банку «ОСОБА_1 ворота» змінено на Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_1 Ворота»надалі ОСОБА_4) в особі заступника голови правління з управління активами та пасивами ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 27 грудня 2007 року, з однієї сторони та ОСОБА_2, з другої сторони, укладено Договір №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) (надалі Договір). Згідно п. 1.1. Договору у період з 25 березня 2008 року по 23 березня 2011 року ОСОБА_4 зобов’язався надати ОСОБА_2 кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 303000 грн. ліміту у будь-який день зазначеного періоду, а ОСОБА_2 зобов’язується повернути кредит у терміни, встановлені Графіком платежів у розмірі сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов’язань ОСОБА_2 за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту (Додаток 1 до Договору, який є невід’ємною частиною Договору), але у будь-якому випадку в термін, не пізніше «23» березня 2011 року та сплачувати проценти за користування ним за ставкою 21% річних за користування коштами у гривнях, 17% річних за користування коштами у доларах США, 15,9 % річних за користування коштами в євро. До Договору в якості невід’ємної частини долучався Додаток 1, в якому було визначено графік платежів за Договором.

12 червня 2008 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №1 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися збільшити максимальну суму заборгованості до 403000 грн. До договору про зміни №1 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №2 – графік платежів.

19 серпня 2008 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №2 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися збільшити максимальну суму заборгованості до 451000 грн. До договору про зміни №2 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №3 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 19 серпня 2008 року .

26 серпня 2008 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №3 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися збільшити максимальну суму заборгованості до 1 000 000 грн., також змінивши процентну ставку на 22,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро. До договору про зміни №3 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №4 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 26 серпня 2011 року .

23 березня 2011 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №4 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися збільшити період протягом якого банк зобов’язується надати кредит до 26 березня 2012 року, до цієї ж дати погодити строк остаточного виконання зобов’язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1. До договору про зміни №4 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №5 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 23 березня 2011 року .

25 березня 2011 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №5 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися зменшити період протягом якого банк зобов’язується надати кредит до 23 червня 2011 року. Сторони досягли згоди щодо зміни позичкових рахунків ОСОБА_2 До договору про зміни №4 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №6 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 25 березня 2011 року .

23 червня 2011 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №6 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися зменшити період протягом якого банк зобов’язується надати кредит 21 грудня 2011 року, зменшити процентну ставку на 21,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро. До договору про зміни №6 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №7 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 23 червня 2011 року .

21 грудня 2011 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №7 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися збільшити період протягом якого банк зобов’язується надати кредит до 29 грудня 2011 року, збільшити період протягом якого ОСОБА_2 має здійснити повне виконання зобов’язань перед банком до 21 червня 2012 року, зменшити процентну ставку на 8 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро. До договору про зміни №7 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №8 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 21 грудня 2011 року.

01 лютого 2012 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни б/н до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року відповідно до якого сторони досягли згоди, що ОСОБА_2 має сплатити ОСОБА_1 на відповідний рахунок комісійну винагороду за розрахункове-касове обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 69000 гривень у строк до 21 червня 2012 року. Договір про зміни містить припис, що він є невід’ємною частиною Договору та набуває чинності з 01 лютого 2012 року.

21 червня 2012 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №8 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися змінити період остаточного розрахунку, встановивши, що ОСОБА_2 має погасити основний борг, сплатити проценти, вартість усіх наданих послуг не пізніше 28 грудня 2012 року, зменшити процентну ставку на 8 % річних за користування коштами у гривнях, а з 01.10.2012 р. на 7,5% за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро. До договору про зміни №8 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №9 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з 21 червня 2012 року.

12 квітня 2013 року між тими ж сторонами було укладено Договір про зміни №9 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Відповідно до вказаних змін сторони домовилися провести реструктуризацію заборгованості ОСОБА_2 (в частині прострочених зобов’язань) так сторони погодили нову дату остаточного погашення заборгованості – 30 грудня 2013 року, сторони домовилися, що з моменту укладення та підписання вказаного договору про зміни ОСОБА_4 проводить реструктуризацію заборгованості ОСОБА_2, де визначили, що станом на 12 квітня 2013 року прострочена сума заборгованості за кредитом становить 863489,78 гривень, серед іншого сторони домовилися про скасування підвищеної процентної ставки за користування кредитом після закінчення строку, на який його було надано, зміну порядку зарахування грошових коштів у разі недостатності для виконання ОСОБА_2 в повному обсязі всіх зобов’язань, виключена можливість нарахування пені за прострочення виконання зобов’язання. До договору про зміни №9 в якості невід’ємної частини долучено Додаток №10 – графік платежів. Договір про зміни містить припис, що він набуває чинності з дати його підписання – 12 квітня 2013 року.

26 серпня 2008 року ОСОБА_2 з одного боку та акціонерно-комерційним банком «Золоті Ворота» в особі заступника голови правління з управління активами та пасивами ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 27 грудня 2007 року, укладено іпотечний договір №08-232. Відповідно до умов вказаного договору іпотекодавець ОСОБА_2 на забезпечення виконання всіх вимог Іпотекожержателя до Іпотекодавця за Договором №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної), укладеного між тими ж сторонами 25 березня 2008 року та всіма додатковими угодами передав ОСОБА_1 як іпотекодержателю в іпотеку трикімнатну квартиру №2, загальною площею 112,3 кв.м., жиловою площею 83,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, б. 350.

25 березня 2008 року акціонерним-комерційним банком «Золоті Ворота» в особі заступника голови правління з управління активами та пасивами ОСОБА_4, що діяв на підставі довіреності від 27 грудня 2007 року та ОСОБА_3 укладено договір поруки 180/1, за цим договором ОСОБА_3, як поручитель поручилася перед кредитором - АКБ «Золоті Ворота» за виконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань за договором №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. За умовами договору поруки - п.п. 1.2, 1.3 підставами відповідальності поручителя є неповернення боржником суми кредиту або його частини в обумовлений строк, несплата боржником процентів за користування кредитом у встановлений строк, поручитель ОСОБА_3 та боржник ОСОБА_2 відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Договір містить припис, що він набуває чинності з моменту його укладення та діє до моменту припинення поруки, з підстав передбачених законодавством України. Пункти 4.2, 4.3 договору поруки передбачають, що договір складено у двох примірниках, які обидва мають силу оригіналу, в усьому, що не передбачено договором, Сторони керуються чинним законодавством України.

19 серпня 2008 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни №2 до договору поруки №180/1 від 25 березня 2008 року, відповідно до якого умови договору поруки приведені у відповідність із договором про зміни №2 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Зокрема поручитель надала згоду на збільшення максимальної суми заборгованості до 451000 грн.

26 серпня 2008 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни №3 до договору поруки №180/1 від 25 березня 2008 року, відповідно до якого умови договору поруки приведені у відповідність із договором про зміни №3 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Зокрема поручитель надала згоду на збільшення максимальної суми заборгованості до 1 000 000грн., також змінивши процентну ставку на 22,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро.

23 березня 2011 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни №4 до договору поруки №180/1 від 25 березня 2008 року, відповідно до якого умови договору поруки приведені у відповідність із договором про зміни №4 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Зокрема поручитель надала згоду збільшити період протягом якого банк зобов’язується надати кредит до 26 березня 2012 року, до цієї ж дати погодити строк остаточного виконання зобов’язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1.

23 червня 2011 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни №6 до договору поруки №180/1 від 25 березня 2008 року, відповідно до якого умови договору поруки приведені у відповідність із договором про зміни №6 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Зокрема поручитель надала згоду зменшити період протягом якого банк зобов’язується надати кредит 21 грудня 2011 року, до цієї дати божник мав також повністю виконати свої зобов’язання перед банком, зменшити процентну ставку на 21,5 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро.

21 грудня 2011 року між тими ж сторонами укладено договір про зміни №7 до договору поруки №180/1 від 25 березня 2008 року, відповідно до якого умови договору поруки приведені у відповідність із договором про зміни №7 до Договору №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) від 25 березня 2008 року. Зокрема поручитель надала згоду збільшити період протягом якого банк зобов’язується надати кредит до 29 грудня 2011 року, збільшити період протягом якого ОСОБА_2 має здійснити повне виконання зобов’язань перед ОСОБА_1 до 21 червня 2012 року, зменшити процентну ставку на 8 % річних за користування коштами у гривнях, 18,5 % річних за користування коштами у доларах США, 16,99% річних за користування коштами в євро.

20 жовтня 2014 року за ухвалою суду ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_5 продеведено судово-експертне дослідження №9966, так ,зокрема, згідно висновку експерта в обсязі наданих на дослідження матеріалів, виходячи з проведених розрахунків відповідно до умов поставленого судом питання (процентна ставка за користування кредитом в гривні з 25.03.2008 року до 01.10.2012 р. становить 8% річних, з 01.10.2012 року – 7,5% річних, а кошти, які вносилися на погашення заборгованості за кредитним договором спрямовуються на погашення процентів за користування кредитом та тіла кредиту) заборгованість ОСОБА_2 за кредитом та відсотками за користування кредитними коштами, заборгованість по сплаті пені за договором №180 від 25.03.2008 року станом на 18.10.2013р. відсутня, переплата становить 25492,34 гривень. У висновку експертом підкреслено, що проведений розрахунок ним здійснено винятково за умов, визначених у постановленому судом на вирішення експертизи питанні – процентної ставки 8 та 7,5 відсотків.

Вирішуючи спір суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані положеннями Конституції України, ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів» 12.05.1991 № 1023-XII, приймаючи рішення суд також керується правовою позицією, висловленою ВСУ в рішенні від 25 вересня 2013 року по справі №6-97цс13.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Цивільний кодекс України у ст. 3 прямо проголошує свободу договору однією з головних загальних засад цивільного законодавства. Згідно зі ст. 6 ЦК сторони мають право укласти договір, не передбачений цивільним законом, урегулювати у передбаченому законом договорі свої відносини, не врегульовані ним, а також відступити від положень закону і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно ст. 627 ЦК встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні змісту такого договору.

Згідно положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 526 ЦК України визначає загальні умови виконання зобов'язання, так, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконання у цей строк.

Згідно із частиною першою статті 553, частиною першою статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (частина друга статті 555 цього Кодексу).

За положеннями частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Порушенням зобов'язання в розуміння положень ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статті 611, 612 ЦК України передбачають, наслідки порушення зобов’язання, так, кредитор може вимагати виконання зобов’язання та відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 627 ЦК сторони є вільними у визначенні умов договору (його змісту). Змістом договору є його умови (пункти), що визначають права та обов’язки сторін (ст. 628 ЦК). Свобода визначення змісту договору регламентується у ЦК, виходячи з концепції застосування імперативних та диспозитивних норм закону. Імперативні норми застосовуються незалежно від волі сторін, а використання диспозитивних норм є предметом їхньої автономної волі, тобто розсуду. Відповідно до ст. 628 ЦК умови договору поділяються на такі, що визначені на розсуд сторін і узгоджені ними, і такі, що є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умови, що можуть бути визначені сторонами на власний розсуд, складаються з тих, що стосуються неврегульованих у законі відносин та тих, що визначені в законі, але від яких сторони мають право відступити і врегулювати ці відносини на власний розсуд.

Стаття 631 ЦК України коментує поняття строк договору. Так строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст. 1054 ЦК України надає поняття кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 р. у справі № 6-97цс13 була висловлена правова позиція, яка полягає у тому, що за змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою припинення поруки є такі зміни умов основного зобов’язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

У зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком і тягне припинення поруки.

Частини 1, 2, п. 10 частини 3, частина 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Статті 10, 59, 60 ЦПК України передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, аналізуючи виниклі правовідносини на предмет дотримання перелічених норм права, щодо вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОСОБА_1 Ворота», суд виходить з того, що відповідно до положень ст.1054 ЦК України 25 березня 2008 року між останніми було укладено Договір №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) з урахуванням 10 договорів про зміни до нього. У рамках даного Договору позичальнику ОСОБА_2 було встановлено відновлювальний кредит ліміт у сумі 1000 000 гривень зі строком повернення не пізніше 30.12.2013 року, зі сплатою відсотків та вартості усіх сукупних зобов’язань. 25 березня 2008 року ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» на забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_2 за договором №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) із ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» укладено договір поруки відповідно до положень ст.ст. 553-559 ЦК України.

Щодо вимог по зустрічному позову про визнання поруки недійсною, суд виходить з наступного. В ході розгляду справи сторонами в якості доказів надано укладений між сторонами договір про надання споживчого кредиту №180 від 25 березня 2008 року, також надано 10 додаткових угод про зміни до вказаного договору. Крім того, в якості доказу наявності договору поруки позивачем надано договір поруки від 25 березня 2008 року, укладений між ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» та ОСОБА_3, до цього договору також додано п’ять додаткових угод про зміни. Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання поруки припиненою, позивачі за зустрічним позовом з посиланням на ч. 1 ст. 559 ЦК України вказують, що за відсутності згоди поручителя було збільшено обсяг її відповідальності, а саме укладено кілька договорів про зміни, які збільшили обсяг зобов’язань.

Так, зокрема, судом встановлено, що основним договором від 25 березня 2008 року між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Ворота» та ОСОБА_2 було встановлено, що банк зумовлюється надати позичальнику кредит у рамках мультивалютної (відновлювальної) лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 303 000 гривень. Того ж дня із визначенням саме такого обсягу зобов’язань, ОСОБА_3 уклала договір поруки, зобов’язалася відповідати перед кредитором у повному обсязі за порушення боржником ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором, а саме повернення кредиту у сумі 303 000 гривень.

Водночас 12 червня 2008 року між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 ворота» та ОСОБА_2 було укладено договір про зміни №1, сторони домовилися внести зміни до первинного договору про надання споживчого кредиту №180 від 25 березня 2008 року в пункті 1.1. слова та цифри «з максимальною сумою заборгованості за нею 303 000 гривень(ліміт)» замінити на слова та цифри «з максимальною сумою заборгованості за нею 403 000 гривень (ліміт)».

Крім того, 01 лютого 2012 року між публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Ворота» та ОСОБА_2 укладено договір про зміни бн до первинного договору про надання споживчого кредиту №180 від 25 березня 2008 року. Згідно вказаного договору б/н сторони домовилися п.4.2 Договору доповнити п.п.4.2.8 наступного змісту «Сплатити ОСОБА_1 на рахунок №36006010000001 комісійну винагороду за розрахунково-касове обслуговування кредитної заборгованості Позичальника в розмірі 69 000 гривень у строк по 21 червня 2012 року».

Матеріали справи не містять доказів, в розумінні положень ст.ст. 10, 59, 60 ЦПК України, про погодження вказаних змін із поручителем ОСОБА_3, в той же час, за їх наявності, сторони не позбавлені були можливості подати суду відповідні докази протягом строку розгляду справи, в зв’язку з чим суд приймає рішення, виходячи з наявних матеріалів справи.

Відтак, суд доходить висновку, що уклавши вказані договори про зміни від 12 червня 2008 року №1 та 01 лютого 2012 року бн ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» домовилися між собою, про збільшення обсягу відповідальності позичальника ОСОБА_2, в той же час поручитель ОСОБА_3 згоди на вказані зміни умов кредитування не надавала. Відтак, відбулися зміни умов основного зобов’язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, в зв’язку з чим, суд керуючись положеннями ст. 559 ЦК України та правовою позицією Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 р. у справі № 6-97цс13 визнає договір поруки №180/1, укладений 25 березня 2008 року ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» припиненим, задовольняючи в цій частині зустрічний позов.

Щодо первинних позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

Згідно наданого висновку судово-економічної експертизи, що суд приймає до уваги в частині визначення сум проведених платежів, в рамках даної угоди ОСОБА_2 отримано 1 271169,11 гривень, повернуто ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» в період з 23.04.2008 року по 01.02.2013р. в якості сплати відсотків 587189,69 гривень, в якості сплати тіла кредиту 937679,33 гривень (30.06.2010 року 407679,33 гривень та 12.04.2013 року 530000 гривень).

Відтак, сума заборгованості ОСОБА_2 по тілу кредиту дорівнює 333 489,78 гривень, тобто має місце невиконання ОСОБА_2 своїх зобов’язань по поверненню грошових коштів, відсотків за їх використання та сукупної вартості інших зобов’язань.

Суд погоджується з приведеним банком розрахунком щодо заборгованості по супутнім платежам згідно Договору станом на 17.10.2013 року, а саме: 1850,18 гривень - суми строкової заборгованості по відсотках, 105249,21 гривень - суми строкової заборгованості по прострочених відсотках, 36902,53 гривень – суми пені за прострочення сплати кредиту, 9125,56 гривень - суми пені за прострочення сплати відсотків.

Щодо тверджень ОСОБА_2 про розмір відсотків за користування кредитними коштами на рівні 8 та 7,5 відсотків в період з 25 березня 2008 року та з 01 жовтня 2012 року відповідно, суд вважає їх такими що не передбачені умовами Договору та не ґрунтуються на законі.

Так, зокрема, окрім самого договору про надання споживчого кредиту між ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» було укладено ще 10 додаткових угод про зміни. Саме у Договорах про зміни №7 та 8 йдеться про зміну відсоткової ставки за користування кредитними коштами до вказаного розміру. Обидва Пункти 2 Договорів про зміни №7 та 8 передбачають, що договір є невід’ємною частиною основного договору та набуває чинності з моменту підписання тобто з 21 грудня 2011 року та 21 червня 2012 року відповідно. Застережень, що сторони домовилися про застосування положень Договорів про зміни до раніше виниклих правовідносин відповідно до положень ч. 3 ст. 631 ЦК України договори не містять.

Крім того, укладаючи додаткові угоди про зміни 21 грудня 2011 року та після цієї дати сторони одночасно погоджували графік здійснення платежів, з якого не вбачається розрахунків, що б передували моменту укладення договору про зміни, а розмір обрахованих подальших платежів не свідчить про перерахунок попередньо внесених сум.

За клопотанням відповідача ОСОБА_2 судом було призначено судово-економічну експертизу, на вирішення експерта були поставлені питання щодо розміру відсоткової ставки, в редакції запропонованої відповідачем, оскільки останній вказував, що у зазначений спосіб він зможе довести свої вимоги та заперечення.

В зв’язку з наведеним, суд не приймає до уваги висновок проведеної судово-економічної експертизи, в частині відсутності заборгованості (по кредиту, пені, відсоткам) у ОСОБА_2 перед ПАТ «ОСОБА_1 Ворота», оскільки експертом було надано відповідь на питання про наявність або відсутність заборгованості за умови розміру процентної ставки на рівні 8 відсотків із моменту укладення договору, що фактично, як встановлено судом, не відповідає умовам, укладеним між сторонами договорів.

Таким чином, суд приходить до висновку про порушення прав ПАТ «ОСОБА_1 Ворота», невиконанням зобов’язань з боку ОСОБА_2 Вважаючи, що обраний спосіб захисту відповідає порушенню, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення заборгованості на користь банку з ОСОБА_2 по кредиту на суму 333 489,78 гривень, 1850,18 гривень - суми строкової заборгованості по відсотках, 105249,21 гривень - суми строкової заборгованості по прострочених відсотках, 36902,53 гривень - суми пені за прострочення сплати кредиту, 9125,56 гривень - суми пені за прострочення сплати відсотків, тобто на загальну суму 486 617 гривень 26 копійок.

Встановивши порушення прав позивача, невиконанням своїх зобов’язань ОСОБА_2 перед ПАТ «ОСОБА_1 Ворота», суд відмовляє у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання кредитного договору №180/1, укладеного 25 березня 2008 року, припиненим у зв’язку з погашенням заборгованості.

Водночас враховуючи припинення поруки згідно ст. 559 ЦК України, суд відмовляє у задоволенні первинних позовних вимог в частині стягнення сум з ОСОБА_3

Щодо вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по зустрічному позову про визнання окремих умов основного кредитного договору та додаткових угод недійсними як несправедливих в розумінні положень Закону України «Про захист прав споживачів» суд виходить з наступного.

Так, позивачами по зустрічному позову вказується, що несправедливими та такими що суперечать вимогам закону є договір про зміни б/н від 01 лютого 2015 року, додатки №8, 9, 10, пункти №1, №2 Договору про зміни №9 до основного договору, водночас в чому полягає їх несправедливість не вказує, в чому полягає істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача не зазначає. Доказів їх несправедливості та наявності дисбалансу не надають, в той час як сторони не були позбавлені можливості надати вказані докази, за їх наявності, протягом строку розгляду справи.

Відтак, виходячи з положень ст.ст.627, 628 ЦК України та ст.ст.10, 59, 60, 61 ЦПК України принципу свободи договору, суд зазначає, що сторони є вільними у визначенні умов договору, в межах закону, умови договорів можуть бути визначені сторонами на власний розсуд та вважає, що позивачами за зустрічним позовом не доведено факт наявності істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на їх шкоду, а відповідно й несправедливості оскаржених умов договорів, у зв’язку з чим відмовляє у задоволенні зустрічного позову в цій частині.

Враховуючи часткове задоволення судом основних позовних вимог відповідно до положень ст. 88 ЦПК України на користь публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Ворота» з відповідача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно до задоволеної частини вимог. Так само з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Ворота» на користь відповідачів - позивачів за зустрічним позовом підлягають стягненню суми судових витрат пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись вказаними положеннями матеріального закону та ст.ст. 10, 11, 60, 88, 130, 209, 212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Ворота» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 ворота» грошові кошти у розмірі 486 617 гривень 26 копійок заборгованості за договором про надання спроживчого кредиту №180 від 25 березня 2008 року з урахуванням наступних змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 ворота» 1720 гривень 50 копійок судових витрат.

В задоволенні іншої частини вимог публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Ворота» - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3  задовольнити частково.

Договір поруки №180/1, укладений 25 березня 2008 року ОСОБА_3 та ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» на забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_2 за договором №180 про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної кредитної лінії (відновлювальної) із  ПАТ «ОСОБА_1 Ворота»  визнати припиненим.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 ворота» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3  125  гривень судових витрат.

В задоволенні іншої частини зустрічних позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через Золочівський  районний суд Харківської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: О.С. Шабас