Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №316/1108/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Курач І.В.

Провадження № 22-ц/778/5618/15 Суддя-доповідач: Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Бабак А.М.,

Полякова О.З.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 серпня 2015 року

у справі за скаргою ОСОБА_3 на дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області Кулбаєвої Юлії Габідулівни, заінтересована особа ОСОБА_6, про визнання неправомірними дій посадової особи та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2015 року ОСОБА_3М звернулася до суду зі скаргою дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області Кулбаєвої Ю.Г., заінтересована особа ОСОБА_6, про визнання неправомірними дій посадової особи та зобов'язання вчинити певні дії.

У скарзі зазначала, що у ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області знаходиться на виконанні виконавчій лист №2-1241 від 13.07.2010р. (ВП №45068680 від 15.10.2014 p.), виданий Енергодарським міським судом Запорізької області про примусове стягнення аліментів з ОСОБА_6 на її користь, на утримання їх неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходу боржника. Боржник ОСОБА_6 з жовтня 2010 року по серпень 2014 року перебував на території Російської Федерації, де працював на підприємстві ЗАО «Атомтехекспорт», за адресою: м. Москва. вул. Угрешська, 2, будівля 11. Про зміну місця перебування, місця роботи та свої фактичні сукупні прибутки боржник виконавчу службу не попередив, тому державний виконавець весь період перебування боржника за кордоном нараховував аліменти виходячи з середньостатистичних даних по Кам'янсько-Дніпровському району Запорізької області. 20 липня 2012 року Московський міський Суд Російської Федерації за клопотанням стягувача, ОСОБА_3 ухвалив рішення про примусове виконання на території Російської Федерації рішення Енергодарського міського суду Запорізької області України від 01.07.2010 року, та видав виконавчий лист ВС №002196908 від 24.08.2012 року про примусове стягнення аліментів з ОСОБА_6 в обсязі 1/3 частини всіх видів його доходів на утримання дітей, із зазначенням дати початку стягнення з 27.05.2010 року на підставі якого Люблінським відділом судових приставів по Москві було відкрито виконавче провадження №24910/12/31/77 від 12.11.2012 року. Виконавчого листа було направлено за місцем роботи боржника для виконання та з березня 2013 року бухгалтерія підприємства почала перераховувати аліменти до України. У серпні 2014 року ОСОБА_6 повернувся до України, тому 27.10.2014 виконавче провадження №24910/12/31/77 від 12.11.2012 року було завершено. Боржник зареєстрований за адресою: 61054, АДРЕСА_1, проте, ОСОБА_6 фактично за місцем реєстрації не проживає, а переважну частину часу проживає у своєї матері в АДРЕСА_2. Свого ставлення щодо обов'язку своєчасно сплачувати аліменти та попереджати державного виконавця про зміну свого місця перебування, місця роботи та фактичні доходи боржник не змінив, аліменти за час перебування в Україні, тобто з жовтня 2014 року не сплачує, на пропозицію підписати з ним мирову угоду відмовився, достовірну інформацію щодо місця роботи за період його перебування у РФ за вимогою державного виконавця не надав, встановленню заборгованості за весь період дії Виконавчого листа № 2-1241 від 13.07.2010 року не сприяв. 22.04.2015 року вона звернулася до старшого державного виконавця ВДВС Енергодарського Управління юстиції Запорізької області Кулбаєвої Ю.Г. із заявою «Щодо розрахунку розміру заборгованості зі сплати аліментів...», та 12.05.2015 року отримала «Розрахунок заборгованості по аліментам по виконавчому листу», з яким вона не згодна, з наступних підстав: розрахунок заборгованості по виконавчому листу № 2-1241 від 13.07.2010 р. зроблено лише за період з жовтня 2014 року по лютий 2015року, та не врахована заборгованість за період з 01.02.2014 по 23.09.2014 роки, коли виконавче провадження перебувало у Московському ВДВС м. Харкова, за яким, згідно з довідки сума заборгованості становить: 13493 гри. 78 коп.; державний виконавець безпідставно змінив розмір стягнення аліментів з 1/3 частини на 1/6 частину без відповідного рішення суду; не врахована заборгованість за період, який було вказано в заяві від 22.04.2015 p., тобто за період з листопада 2010 по серпень 2014 року, коли боржник перебував в Російській Федерації, отримував дохід та сплатив аліменти не в повному обсязі; не врахована неустойка (пеня) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, яку одержувач аліментів має право отримувати, а державний виконавець зобов'язаний нараховувати відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду. Таким чином, розрахунок заборгованості, зроблений старшим державним виконавцем Кулбаєвою Ю.Г. за виконавчим листом № 2-1241 від 13.07.2010 р. не відображає дійсну суму боргу, та не дає можливості зробити правові висновки щодо майнової та кримінальної відповідальності боржника. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати дії державного виконавця Кулбаєвої Ю.Г. щодо неправильного складання розрахунку заборгованості по аліментам по виконавчому листу неправомірними; зобов'язати державного виконавця Кулбаєву Ю.Г. задовольнити вимогу заявника та поновити право заявника ОСОБА_3 на отримання повного розрахунку заборгованості по аліментам по виконавчому листу.

Ухвалою Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 серпня 2015 року в задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

На апеляційну скаргу надійшли заперечення державного виконавця та ОСОБА_6, які не згодні з доводами апелянта. Просять апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_4 та його представника адвоката ОСОБА_7, державного виконавця Кулбаєвої Ю.Г., заінтересованої особи ОСОБА_6 та його представника адвоката ОСОБА_8, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно п.1 ч.2 ст. 307, п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судом першої інстанції встановлено, що виконавче провадження відкрито Енергодарським ВДВС в Запорізькій області в жовтні 2014 року, саме з цього часу державним виконавцем зроблено розрахунок заборгованості.

Заборгованість в подальшому була погашена боржником.

Відповідно до довідок від 26.09.2014 року № 11-01/70-1411 та № 11-01/70-2 від 07.11.2014 року виданих ЗАТ « Атомтехекспорт», аліменти з боржника утримані за місцем роботи по вересень 2014 року включно. Нарахування розміру аліментів здійснювалось на підставі довідки 2НДФЛ з місця роботи, відомостей щодо наявності боргу зі сплати аліментів не зазначено.

Аліменти з боржника стягувалися на підставі постанови судового пристава Люблінського ОСП УФССП Росії по м. Москва від 29.03.2013 року, на виконання постанови Московського міського суду від 20.07.2012 року про примусове виконання на території Російської Федерації рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 01.07.2010 року.

Виконання закрито судовим приставом Люблінського ОСП постановою від 27.10.2014 року, у зв'язку зі звільненням боржника з місця роботи в м. Москва.

Виконавчий лист направлено в м. Харків та постановою від 24.09.2014 року виконавче провадження закрито та виконавчий документ направлено в м. Енергодар за заявою стягувача.

Постановою державного виконавця від 15.10.2014 року відкрито виконавче провадження.

17.10.2014 року державним виконавцем Кулбаєвою Ю.Г. направлено запити до органів державної реєстрації з метою виявлення майна боржника.

Згідно відповіді Енергодарського міського центру зайнятості боржник на обліку по безробіттю не перебуває.

Сільськогосподарської, дорожньо-будівельної техніки за боржником не зареєстровано.

Згідно відповіді Державної податкової служби України про джерела отримання доходів боржників-фізичних осіб - інформація стосовно ОСОБА_6 відсутня.

Згідно відповіді Пенсійного фонду України про осіб боржників, які отримують пенсію - інформацію не знайдено, згідно з відповіддю Пенсійного фонду України про осіб-боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформацію не знайдено.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо суб'єкта - за боржником зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме - гараж, бокс №1, літера «Г-1» за адресою: АДРЕСА_5 та двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_3.

У зв'язку з тим, що боржник офіційно зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, і не працює на час визначення її розміру, то розрахунок заборгованості складався у відповідності до приписів п. 3 ст.195 Сімейного кодексу України, якими у випадку, коли платник аліментів не працює на час виникнення заборгованості, передбачено обчислення розрахунку, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Розрахунок зроблений виходячи із середньої місячної заробітної плати штатного працівника на підприємства, установах та організаціях м. Харкова.

ВДВС Енергодарського МУЮ 25.03.2015 року на запит отримав лист Головного управління статистики у Харківській області щодо середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємствах, установах та організаціях м. Харкова, розмір якої був врахований при складені розрахунку.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що суд першої інстанції належно виконав вимоги ст.ст. 383-388 ЦПК України і розглянув скаргу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися доводи та вимоги скарги, перевіривши заперечення державного виконавця, правильно застосував правові норми і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні скарги.

Під час апеляційного розгляду справи встановлені такі обставини.

Переважна частина апеляційної скарги містить не доводи щодо спростування висновків ухвали суду, а апелянтом наводяться обставини щодо стягнення з боржника аліментів за усіма його місцями роботи та проживання, наводяться обставини ухилення боржника від сплати аліментів, неналежного виконання ним батьківських обов'язків, як вбачає апелянт.

Наведене не може спростувати ухвалу суду, оскільки переказ фактичних обставин справи за скаргою на дії державного виконавця не може надати підстав для висновку про незаконність ухвали.

З матеріалів справи вбачається, що заявниця просить поновити право на отримання повного розрахунку, оскільки вважає розрахунок заборгованості державного виконавця складеним неповно.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За ст.387 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Не можна погодитися з доводами апелянта, що державний виконавець протизаконно розрахував аліменти після досягнення старшою дитиною повноліття не по 1/3, а по 1/6 частині.

Державний виконавець у суді першої інстанції довела, що її дій відповідають ч.3 ст. 183 СК України.

Згідно ч. 3 ст. 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Доводи апелянта, що державний виконавець мала застосувати ст.196 СК України та самостійно нарахувати пеню на заборгованість ОСОБА_6 не мають підстав, оскільки вказані дії не входять в обсяг компетенції державного виконавця, його прав та обов'язків, визначених ст.11 Закону України «Про виконавче провадження».

Доводи апеляційної скарги про неправильне стягнення аліментів судовими приставами Російської Федерації та неправильність відомостей щодо сплати аліментів ОСОБА_6 у довідках №11-01/70-1411 та №11-01/70-2 ЗАТ «Атомтехекспорт» в Російській Федерації, де працював боржник, не можуть спростувати висновки ухвали суду першої інстанції, оскільки суд розглядав скаргу на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Енергодарського міського управління юстиції Запорізької області Кулбаєвої Ю.Г., до повноважень якої не входить здійснення виконавчих дій в іноземній державі.

Частина «Б» апеляційної скарги не містить доводів щодо оскарженої ухвали. В ній наведені норми матеріального і процесуального права. Зокрема, ст.ст.60, 213, 215, 295, 309 ЦПК України, роз'яснення п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009р. «Про судове рішення у цивільній справі». При цьому апелянтом не зазначено, що саме в ухвалі суду не відповідає цим нормам права, як це вплинуло на прийняття ухвали. Матеріалами справи ці обставини також не підтверджуються. Вказане не дає підстави для висновку про незаконність оскарженої ухвали.

Дії державного виконавця, які оскаржила ОСОБА_3 суд першої інстанції обґрунтовано визнав такими, що відповідають закону, вчинені в межах повноважень державного виконавця, права чи свободи заявника не було порушено.

Колегія суддів вважає необхідним зазначити, що порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" і відповідно до ч. 7 цієї статті спір щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Згідно ч.4 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.

Згідно роз'яснень п.20 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у справах за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи інших посадових осіб державної виконавчої служби предметом судового розгляду можуть бути лише рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Суди розглядають справи за такими скаргами в передбаченому розділом VII ЦПК порядку незалежно від наявності у сторін спору про право, який підлягає розгляду в позовному провадженні. Такий спір не може бути підставою для залишення скарг без розгляду або іншим чином впливати на їх розгляд.

Відповідно роз'яснень п.26 вказаної постанови судам необхідно враховувати, що розмір заборгованості за виконавчим документом про стягнення аліментів державний виконавець повинен визначати, керуючись вимогами статті 74 Закону про виконавче провадження, відповідними нормами сімейного законодавства, а також постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 (з наступними змінами) "Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб". При цьому він не може вирішувати питання про повне або часткове звільнення від сплати заборгованості. Спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, або у позовному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 не зверталася до суду з заявою про обчислення судом розміру заборгованості по аліментам, як передбачено ч.4 ст. 195 СК України, ч. 7 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно, ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд, який діє у визначених ст. 303 ЦПК України межах розгляду справи, не має права вирішувати вимоги, які не були заявлені у суді першої інстанції щодо обчислення розміру заборгованості ОСОБА_6 зі сплати аліментів на користь ОСОБА_3

При цьому ОСОБА_3 не обмежена в праві звернутися до суду з заявою у спорі, що виник з обчислення розміру заборгованості, як передбачено ч.4 ст. 195 СК України, ч. 7 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог процесуального права, а доводи апеляційної скарги її не спростовують.

Немає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313 - 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Енергодарського міського суду Запорізької області від 27 серпня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: