Справа № 635/6730/15-ц

Провадження по справі № 2/635/3081/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Панас Н.Л.

при секретарі - Супрун Я.С.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с.Покотилівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом де вказує, що 21.12.2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №56/А-07, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 420000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних на суму залишку за кредитом та кінцевим терміном повернення - 20.12.2012 року. В забезпечення взятих на себе збов"язань за зазначеним кредитним договором ОСОБА_3 уклала 21.12.2007 року з позивачем договір іпотеки за яким передала позивачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення підвалу, цокольного поверху, 1-го поверху, 2-го поверху, розташоване за адресою: м.Харків, вул.Кубасова, 20.

19.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №HAG7GA000000006, за яким остання отримала кредит у розмірі 399650 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,72% річних на суму залишку та кінцевим терміном повернення - 18.04.2017 року. У той же день між ним та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки №HAG7GA000000006, за яким остання, в забезпечення виконання своїх зобов"язань за кредитним договором, передала позивачеві в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1.

28.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №HAG7GA000000018, за яким остання отримала кредит у розмірі 184848 доларів 64 центи США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% річних на суму залишку та кінцевим терміном повернення - 26.11.2010 року.

На початку 2011 року ОСОБА_3 розпочала процедуру самобанкрутства і постановою Господарського суду Харківської області від 17.08.2011 року, яка була залишена без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2011 року ОСОБА_3 була визнана банкрутом. Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011 року зазначені постанови були скасовані, а провадження по справі припинено.

Під час ознайомлення, в грудні 2013 року, з матеріалами зведеного виконавчого провадження, порушеного за процедурою банкрутства ФОП ОСОБА_3, позивач дізнався про реалізацію зазначеного вище іпотечного майна ФОП ОСОБА_3 на загальну суму 1095706 грн.01 коп. До теперішнього часу кошти від реалізації іпотечного майна на рахунок позивача не надходили, не звачаючи на неодноразові звернення до відповідача, як арбітражного керуючого ФОП ОСОБА_3 Тому просив стягнути з відповідача на його користь вартість реалізованого нею іпотечного майна ФОП ОСОБА_3 у розмірі 1095806 грн.01 коп., індекс інфляції - 668379 грн.49 коп. та 3% річних від простроченої суми - 125994 грн.18 коп., а всього - 1867069 грн.84 коп. та судові витрати.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав і просив задовольнити у повному обсязі. Також пояснив, що до грудня 2013 року йому не було відомо яке саме майно, належне ФОП ОСОБА_3 було реалізоване відповідачем і на яку саме суму, оскільки відповідач на їх звернення не реагував та відповідей не надавав.

Відповідач у судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав і просив відмовити у їх задоволенні, застосувавши строки позовної давності, посилаючись на те, що про реалізацію іпотечного майна ФОП ОСОБА_3, арбітражним керуючим якої вона була, позивач знав ще на початку 2012 року.

Заслухавши сторони, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України позовна давність обраховується за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 254-256 цього Кодексу.

У відповідності до ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права чи інтересу має бути прийнято судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, яка зроблена до постановлення ним рішення. Сплив строку позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважними підстави пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як встановлено у судовому засіданні 19.04.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №HAG7GA000000006, за яким остання отримала кредит у розмірі 399650 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,72% річних на суму залишку та кінцевим терміном повернення - 18.04.2017 року (а.с.14-17).

У той же день між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки №HAG7GA000000006, за яким остання, в забезпечення виконання своїх зобов"язань за кредитним договором, передала позивачеві в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 (а.с.18-24).

28.11.2007 року між позивачем та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №HAG7GA000000018, за яким остання отримала кредит у розмірі 184848 доларів 64 центи США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% річних на суму залишку та кінцевим терміном повернення - 26.11.2010 року (а.с.25-29).

У той же день між позивачем та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, за яким остання, на забезпечення виконання своїх зобов"язань за кредитним договором, передала банку в іпотеку належне їй нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення 1-го поверху загальною площею 143,8 кв.м., які розташовані за адресою: м.Харків, вул.Кримська, 8 (а.с.30-36).

21.12.2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №56/А-07, згідно з яким остання отримала кредит у розмірі 420000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14% річних на суму залишку за кредитом та кінцевим терміном повернення - 20.12.2012 року (а.с.37-42).

В забезпечення взятих на себе збов"язань за зазначеним кредитним договором ОСОБА_3 уклала 21.12.2007 року з позивачем договір іпотеки за яким передала позивачеві в іпотеку нерухоме майно, а саме - нежитлові приміщення підвалу, цокольного поверху, 1-го поверху, 2-го поверху, розташоване за адресою: м.Харків, вул.Кубасова, 20 (а.с.43-51).

Постановою господарського суду Харківської області від 17 серпня 2011 року, яка була залишена без змін 08 листопада 2011 року ФОП ОСОБА_3 було визнано банкрутом та була відкрита ліквідаційна процедура. Ліквідатором банкрута була призначена арбітражна керуюча - ОСОБА_2 (а.с.56-61).

Постановою Вищого господарського суду України від 10 квітня 2012 року зазначені постанови судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, провадження у справі було припинено (а.с.62-65).

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача стосовно того, що про продажу іпотечного майна, яке належало ОСОБА_3 і яке було реалізоване відповідачем в межах ліквідаційної процедури, він дізнався у грудні 2013 року при ознайомленні з матеріалами зведеного виконавчого провадження, з огляду на наступне.

Як вбачається з листа, надісланого у травні 2012 року відповідачем на ім"я позивача, і який позивач отримав 10 травня 2012 року, відповідач повідомив позивача про те, що під час здійснення ліквідаційної процедури ФОП ОСОБА_3, нею було реалізоване майно останньої і кошти від реалізації знаходяться на депозитному рахунку приватного нотаріуса ОСОБА_4 (а.с.53).

Про те, що позивачу ще у травні 2012 року було відомо про реалізацію іпотечного майна ФОП ОСОБА_3 свідчить і рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 грудня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до приватного нотаріуса ОСОБА_4, треті особи - приватний нотаріус ОСОБА_5, приватний нотаріус ОСОБА_6, АТСК "Велта" про відшкодування шкоди. Зазначеним рішенням суду було встановлено, що у травні 2012 року позивач - ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з вимогою про стягнення з приватного нотаріуса ОСОБА_4 заподіяної йому шкоди внаслідок того, що останній вилучив з державного реєстру іпотек заставне майно, належне ОСОБА_3, яке остання передала в іпотеку в забезпечення належного виконання своїх зобов"язань за кредитними договорами (а.с.87-92).

У відповідності ж з вимогами ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До того ж, як вбачається з листа №Э.НА.0.0.0.0/17-814, надісланого ПАТ КБ "ПриватБанк" 23 квітня 2012 року на ім"я арбітражного керуючого ОСОБА_2, позивачеві ще у березні 2012 року з повідомлення арбітражного керуючого було відомо про здійснення нею реалізації іпотечного майна, належного ОСОБА_3

Таким чином, оголошена та досліджена у судовому засіданні сукупність доказів призводить суд до висновку про те, що позивачем був пропущений строк позовної давності, поважних підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності позивачем суду надано не було, а тому, за таких обставин, суд доходить до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає, у зв"язку зі спливом строків позовної давності.

       На підставі вищевикладеного, ст.257, 260, 267 ЦК України, керуючись ст.ст.5, 6, 8, 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

                                       ВИРІШИВ:

       У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити, у зв"язку зі спливом строків позовної давності.

       Рішення може бути оскаржено сторонами повністю або частково до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області.

       Апеляційна скарга подається у письмовій формі протягом десяти днів зі дня проголошення рішення.

Суддя                                                                Н.Л.Панас