ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 54/5 | 22.04.09 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"
до Дочірнього підприємства "Гарантія Маркет"
про стягнення 29 391,03 грн.
Суддя Демченко Т.С.
Представники:
від позивача Зінченко М.О., за дов. б/н від 27.01.2009 р.
від відповідача Лисенко А.М., за дов. б/н від 09.02.2009 р.
У судовому засіданні 22.04.2009 р. відповідно до ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Гарантія Маркет" про стягнення 22 967,69 грн. основного боргу, 2 202,42 грн. пені, 569,74 грн. трьох процентів річних та 3 651,18 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого позивачем товару.
Ухвалою суду від 24.01.2009 р. порушено провадження у справі № 54/5, розгляд справи призначено на 11.02.2009 р.
У судових засіданнях 11.02.2009 р, 25.02.2009 р., 18.03.2009 р., 15.04.2009 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви.
Представниками сторін подано спільне клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено на два місяці.
У поданих 18.03.2009 р. доповненнях до позовної заяви позивач змінив підстави позову і просив стягнути суму основного боргу, посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язань за договором № 68 від 01.08.2007 р., безпідставне зменшення суми заборгованості відповідачем внаслідок зарахування вимог за надані послуги та визнання відповідачем заборгованості за актом звірки розрахунків.
Відповідач відзиву на позов не надав.
За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
ВСТАНОВИВ:
01.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос" та Миргородською філією дочірнього підприємства "Гарантія Маркет" був укладений договір поставки № 68, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням відповідача поставити товар, а відповідач, як покупець, зобов’язався прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними у накладній та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.
Згідно з пунктом 1.3. договору відповідач також зобов’язався надавати позивачу інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги стосовно товару, поставленого позивачем, та виконати ряд певних дій по просуванню цього товару на ринок, а позивач зобов’язався оплатити надані послуги.
Відповідно до п. 5.1 договору перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача та підписання видаткової накладної.
Як передбачено п. 10.1. договору, він діє до 31.12.2007 р. Умовами договору не передбачено продовження строку його дії, а матеріали справи не містять доказів продовження строку дії договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 2 цієї ж статті до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
На виконання умов договору, за видатковими накладними №№ ЛУБ-OST-001523 від 10.08.2007 р., ЛУБ-OST-001536 від 10.08.2007 р., ЛУБ-OST-001996 від 17.08.2007 р., ЛУБ-OST-001989 від 17.08.2007 р., ЛУБ-OST-001981 від 17.08.2007 р., ЛУБ-OST-002000 від 17.08.2007 р. позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 18 973,08 грн.
Отримання відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними підтверджується підписами осіб, уповноважених на одержання матеріальних цінностей, та штампами відповідача, зразки яких містяться в генеральній довіреності відповідача, виданій позивачу відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р.
Як пояснив представник відповідача в ході розгляду справи, товар, поставлений за вказаними накладними, не був оприбуткований відповідачем.
Крім того, впродовж 2008 року, позивач за видатковими накладними №№ OST-004587, OST-004588, OST-004589, OST-004590, OST-004591, OST-004613, OST-004651, OST-004652, OST-004679, OST-004680, OST-004702 від 25.02.2008 р., OST-005238, OST-005239, OST-005240, OST-005241, OST-005253, OST-005254 від 03.03.2008 р., OST-005715 від 06.03.2008 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 23 187,66 грн.
Вищезазначені видаткові накладні підписані представниками обох сторін та скріплені відбитками штампу відповідача. Повноваження представників відповідача на отримання товару підтверджується наявною в матеріалах справи генеральною довіреністю, виданою Миргородською філією відповідача строком на 2007-2008 р.р. на отримання матеріальних цінностей згідно з договором поставки.
Зазначені обставини свідчать про те, що між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України у спрощений спосіб було укладено господарський договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Строк оплати товару, поставленого у 2008 р., сторонами не обумовлювався.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
25.10.2008 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості за поставлений товар. Лист був направлений на адресу Миргородської філії відповідача та на адресу головного офісу відповідача, які зазначені у відповідних довідках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини підтверджуються копіями фіскальних чеків № 5308 та № 5310 та описами вкладення в цінний лист від 25.10.2008 року.
Виходячи з викладеного та враховуючи нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів, передбачені п.п. 4.1., 4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв’язку України № 1149 від 12 грудня 2007 р., які в даному випадку становлять 4 дні, відповідач повинен був оплатити поставлений товар у строк до 06.11.2008 р.
Відповідач частково оплачував поставлений позивачем товар, про що свідчать надані суду платіжні доручення № 909 від 04.03.2008 р., № 1080 від 12.03.2008 р., № 1124 від 19.03.2008 р., № 1262 від 26.03.2008 р., № 1374 від 03.04.2008 р.
Як пояснив представник позивача, платіжні доручення у призначенні платежу не містили посилання на видаткові накладні, товар за яким оплачувався, а тому платежі відповідача за товар відносились позивачем в рахунок погашення заборгованості відповідача в хронологічному порядку, в тому числі і за товар, поставлений згідно з договором № 68 від 01.08.2007 р.
Крім того, за видатковою накладною № 1952 від 30.01.2008 р. відповідач повернув позивачу товар на суму 295,49 грн., який був прийнятий уповноваженою особою позивача на підставі довіреності серії НБИ № 021732 від 29.01.2008 р. зі строком дії до 08.02.2008 р.
Згідно з актом звірки розрахунків за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р., підписаним обома сторонами, відповідач визнав заборгованість перед позивачем в розмірі 2 408,81 грн.
Разом з тим, відповідач зменшив розмір заборгованості за поставлений товар на суму 1 290,31 грн., посилаючись на умови додатку № 3 до договору поставки № 68 від 01.08.2007 р., відповідно до п. 1 якого відповідач зобов’язався надавати позивачу інформаційно-консультаційні та маркетингові послуги, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити їх в порядку та на умовах, визначених додатком.
Положеннями п. 6.2. Додатку № 3 визначено, що оплата наданих послуг здійснюється протягом 5 днів з дня підписання Акту прийому –передачі наданих послуг.
Враховуючи те, що відповідач не надав акт прийому-передачі наданих послуг, який би свідчив про надання відповідачем послуг на суму 1 290,31 грн., суд вважає зменшення розміру заборгованості на загальну суму 1 290,31 грн. безпідставним.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 22 672,20 грн. (18 973,08 грн. + 1 290,31 грн. + 2 408,81 грн.).
Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у сумі 22 672,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований. За таких умов, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 22 672,20 грн.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач просить стягнути з відповідача 2 202,42 грн. пені, 569,74 грн. процентів річних та 3 651,18 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги про стягнення пені не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Як передбачено ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Оскільки строк дії договору № 68 від 01.08.2007 р. закінчився 31.12.2007 р., а сторонами додатково не визначено наслідків порушення зобов’язання у вигляді сплати пені за прострочку оплати товару, поставленого у 2008 р., позовні вимоги про стягнення з відповідача 2 202,42 грн. пені не підлягають задоволенню.
Позовні вимоги про стягнення процентів річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за нижченаведеним розрахунком у сумі 95,03 та 340,08 грн. відповідно:
Видаткові | Сума боргу, грн. | Період прострочення | К-ть днів | Розмір процентів річних | Індекс інфляції | Загальна сума процентів, грн. | Інфляційне збільшення боргу, грн. |
№№ OST-004587 OST-004588 OST-004589 OST-004590 OST-004591 OST-004613 OST-004651 OST-004652 OST-004679 OST-004680 OST-004702 від 25.02.08 року | 14872,7 –295,49 (повернення товару) = 14 577,21 | 06.11.08-26.12.08 | 51 | 3 | 101,5 | 95,03 | 340,08 |
№ OST-005238 OST-005239 OST-005240 OST-005241 OST-005253 OST-005254 від 03.03.08 року | 7 602,87 |
№ OST-005715 від 06.03.2008 р. | 492,12 |
Всього | 22 672,2 |
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.
З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 23 107,31 грн.
При частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Гарантія Маркет" (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 94/1, код ЄДРПОУ 32254181, п/р № 2600300530339 в АКБ "Правекс банк", МФО 321983, а у випадку відсутності коштів – з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" (36034, м. Полтава, вул. Половки, 72, код ЄДРПОУ 13960606, п/р 26001282 у АБ "Полтава-банк", МФО 331489) 22 762 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 20 коп. основного боргу, 95 (дев’яносто п’ять) гривень 03 коп. процентів річних, 340 (триста сорок) гривень 08 коп. втрат від інфляції, 231 (двісті тридцять одну) гривню 07 коп. державного мита та 92 (дев’яносто дві) гривні 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України.
Суддя Т.С. Демченко
Датою підписання повного тексту рішення є 01.06.2009 р.