Справа № 569/12590/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 року м.Рівне

Рівненський міський суд

Рівненської області в особі судді - Кучиної Н.Г.

при секретарі - Соломон О.М.

з участю позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника позивача адвоката - Барилюк А.І.

відповідача - ОСОБА_4

представника відповідача - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності та встановлення порядку користування приміщеннями квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловими приміщеннями квартири

встановив:

До Рівненського міського суду звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_4 про визначення часток у праві спільної власності та встановлення порядку користування приміщеннями квартири.

В обґрунтування позову покликаються на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом державно-комунального майна Рівненської міської ради народних депутатів у згідно із наказом від 21 травня 1993 року №254АБ - ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, у зв'язку з чим відкрилася спадщина за законом.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.03.2015 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ковалик А.Ю. р/№2-68 ОСОБА_2 належить 2/9 частки вказаного нерухомого майна.

Квартира складається із трьох ізольованих житлових кімнат, а саме «2» площею 12,5 м.кв.; «5» площею 9,4 м. кв., «6» площею 17,6 м.кв. (згідно інвентаризації від 23.02.2015 року у відповідності до техпаспорта, виданого Рівненським БТІ 10.05.1993 року), що в цілому складає 39,5 м. кв. і підсобні приміщення, площею 22,5 м. кв., зокрема «7» кухня, площею 8,1 кв.м., «4» ванна кімната, площею 2,6 м. кв., «З» туалет, площею 0,9 м. кв., «1» коридор площею 9,6 м. кв., «8» кладовка площею 1,3 м. кв. Загальна площа квартири становить 67,0 м. кв.

Зазначають, що відповідачка категорично заперечує, щодо їх проживання і користування квартирою, намагалася позбавити ОСОБА_8 права власності, що підтверджується рішенням Рівненського міського суду від 02 липня 2015 року.

З приводу користування квартирою та оплатою за житлово-комунальні послуги між сторонами постійно тривають непорозуміння та скандали.

Просять суд, визначити за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 1/3 частці у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2.

Встановити порядок користування належною на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_14 між співвласниками, виділивши у користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 жилу кімнату «5» площею 9,4 м. кв. та жилу кімнату «2» площею 12,5 м.кв., ОСОБА_4 жилу кімнату «6» площею 17,6 м.кв.

Підсобні приміщення: «7» кухня, площею 8,1 кв.м., «4» ванна кімната, площею 2,6 м. кв., «З» туалет площею 0,9 м. кв., «1» коридор площею 9,6 м. кв., «8» кладовка площею 1,3 м. кв. залиши у спільному користуванні.

До початку розгляду справи, по суті на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловими приміщеннями квартири.

В обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що дійсно 21 травня 1993 року Фондом державно-комунального майна Рівненської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на житлове приміщення, згідно якого ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 на праві спільної власності належить житлове приміщення (квартира), що знаходиться за адресою АДРЕСА_3.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року-померла ОСОБА_6

У встановлений ст. 1270 ЦК України строк для прийняття спадщини до Другої Рівненської державної нотаріальної контори звернулися з заявами про прийняття спадщини ОСОБА_2 та ОСОБА_4. ОСОБА_1 подав протягом встановленого, законодавством України, строку заяву про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_2.

Свідоцтво про право на спадщину за законом було видано ОСОБА_8 03 березня 2015 року державним нотаріусом Другої рівненської державної нотаріальної контори Ковалик А. Ю. на частку у розмірі 2/9, зазначеного вище нерухомого майна.

Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у розмірі 1/9, зазначеного вище нерухомого майна, їй до цього часу не видано, у зв'язку з відмовою ОСОБА_1 надати правовстановлюючі документи на житло, необхідні для оформлення спадщини.

Згідно з технічним паспортом від 10 травня 1993 року спірна квартира є трикімнатною, житловою площею - 39,5 кв. м., у тому числі кімната «2» - 12, 5 кв. м., кімната «5» - 9, 4 кв. м., кімната «6» - 17, 5 кв. м., коридор «1» - 9, 6 кв. м., вбиральня «З» - 0, 9 кв. м., ванна кімната «4» - 2, 6 кв. м., кухня «7» - 8, 1 кв. м. Загальна площа квартири складає - 67кв. м.

Зазначила, що на даний час вона разом зі своїм сином ОСОБА_5, який зареєстрований в спірній квартирі проживає в кімнаті «2», що є порушенням норми ч. 2-3 ст. 50 ЖК Української РСР, а саме не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя.

Відповідач по справі ОСОБА_1 на даний час (на протязі останніх 30 років) проживає в кімнаті «5».

Відповідач по справі ОСОБА_8 на даний час (на протязі останніх 30 років) проживає разом зі своєю сім'єю в іншому житловому будинку, розташованому за адресою АДРЕСА_4,

Відповідач ОСОБА_1 постійно створює конфлікти на побутовому підґрунті, здійснює перешкоди у користуванні власністю шляхом ненадання правовстановлюючих документів на житло, намагається різними способами завадити їй нормально проживати та працювати.

Стверджує, що частка ОСОБА_8 є незначною, та не дозволяє йому виділити в користування житлову кімнату, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 47 ЖК Української РСР норма житлової площі встановлюється в розмірі 13,65 кв. м. на одну особу.

У відповідності до чинного законодавства України санітарна норма загальної площі квартири повинна складати 21 кв. м. на одну особу, що є більшою ніж тою, якою володіє ОСОБА_2

Просить суд, встановити порядок користування житловим приміщенням (квартирою), розташованою за адресою АДРЕСА_3, виділивши ОСОБА_4 в користування житлові кімнати «2» та «6», ОСОБА_1 -житлову кімнату «5». Підсобні приміщення квартири, а саме кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу залишити в спільному користуванні. ОСОБА_2.у задоволенні позову просить відмовити.

Ухвалою суду від 07 жовтня 2015 року зустрічна позовна заява була прийнята до спільного розгляду з первісним позовом.

Позивачі за первісним позовом в судовому засіданні свої позовні вимоги підтримали повністю, з підстав зазначених у позовній заяві. Додатково суду пояснили, що будь-які домовленості чи рішення суду щодо розміру часток співвласників у квартирі відсутні.

Отже, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 належить по 1/3 частці у вказаній квартирі.

Квартира не підлягає поділу в натурі, виділити належні нам частки в ізольоване жиле приміщення неможливо. ОСОБА_4 спілкуватися з ними не бажає, вирішити спір у позасудовому порядку не бажає.

Відповідачка із своїм сином ОСОБА_5, який зареєстрований за вказаною адресою, проживають у житловій кімнаті «2» площею 12,5 м. кв., а свої речі зберігають у кімнаті «6» площею 17,6 м.кв.

Пояснили, що ОСОБА_8 іншого житла, окрім успадкованого не має, з вини відповідачки позбавлений можливості реалізувати своє право власності, а ОСОБА_1 - інвалід першої групи потребує спокою і затишку, якого позбавляє його відповідачка.

Встановлюючи порядок користування квартирою та приймаючи до уваги фактичне користування, що склалося на час звернення до суду, просять суд ОСОБА_4 залишити у користуванні житлову кімнату «6» площею 17,6 м.кв., а їм виділити у користування кімнату «5» площею 9,4 м. кв. та кімнату «2» площею 12,5 м.кв. Підсобні приміщення залишити у спільному користуванні.

У задоволенні зустрічного позову просили відмовити повністю за його безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнали, вважають їх безпідставними. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві. Додатково суду пояснили, що у 1993 році було здійснено приватизацію спірної квартири АДРЕСА_5 на ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_4Зазначили, що у 1990 -1992 роках між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, ОСОБА_6 було досягнуто домовленості, згідно якої ОСОБА_1 стає на чергу в ЖБК « Автотранспортник», з метою отримання додаткового житла АДРЕСА_6, після чого передасть її у власність ОСОБА_2, а останній не буде претендувати на квартиру, яка є предметом спору. В подальшому ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_7 продав та на даний час разом з дружиною та сином проживає в АДРЕСА_15. Оскільки частка ОСОБА_8 є незначною, та не дозволяє йому виділити в користування житлову кімнату, просять йому відмовити в задоволені позову до ОСОБА_4 про виділення йому в користування житлової кімнати.

Також в судовому засіданні зазначили, що відповідач ОСОБА_1 постійно створює конфлікти на побутовому підґрунті, здійснює перешкоди у користуванні власністю шляхом ненадання правовстановлюючих документів на житло, намагається різними способами завадити ОСОБА_4 нормально проживати та працювати. У зв»язку з чим неодноразово, з цього приводу, зверталася до правоохоронних органів з заявами вплинути на ОСОБА_1

Просять суд встановити порядок користування житловим приміщенням (квартирою), розташованою за адресою АДРЕСА_3, виділивши їй- ОСОБА_4 в користування житлові кімнати «2» та «6», ОСОБА_1 -житлову кімнату «5».Підсобні приміщення квартири, а саме кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, вбудовану шафу залишити в спільному користуванні. Позовні вимоги ОСОБА_8 щодо виділення йому в користування житлової кімнати відхилити.

Оцінюючи пояснення сторін, дослідженні надані в справі докази, в тому числі інвентарну справу № 8119 квартири АДРЕСА_8, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають до часткового задоволення, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Фондом державно-комунального майна Рівненської міської ради народних депутатів у згідно із наказом від 21 травня 1993 року №254АБ - ОСОБА_1, ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на праві приватної спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_1. ( а.с..5)

Згідно ч.2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Будь-які домовленості чи рішення суду щодо розміру часток співвласників у квартирі відсутні.

Отже, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 під час приватизації належало по 1/3 частці у вказаній квартирі.

Сторонами у справі не оспорюється та визнається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_6 померла, у зв'язку з чим відкрилася спадщина за законом.

ОСОБА_1 відмовився від своєї частки у спадковому майні на користь сина - ОСОБА_8 ( а.с.6)

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 03.03.2015 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Ковалик А.Ю. р/№2-68 ОСОБА_2 належить 2/9 частки вказаного нерухомого майна.(а.с.6)

Свідоцтво про право на спадщину за законом на частку у розмірі 1/9, зазначеного вище нерухомого майна, ОСОБА_4 до цього часу не видано, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житло, необхідних для оформлення спадщини, що підтверджується Постановою державного нотаріуса Другої рівненської державної нотаріальної контори Ковалик А. Ю. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.( а.с. 56)

Однак, у відповідності до ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнали той факт, що ОСОБА_4 прийняла спадщину, у відповідності до вимог ст.1268 ЦК України, а отже в судовому засіданні, встановлено, що ОСОБА_4 прийняла після смерті матері ОСОБА_6 спадщину, яка складається з 1\3 від належної померлій 1\3 частки у квартирі АДРЕСА_9 в місті рівне, що становить 1\9 ( 1\3 : 1\3 = 1\9 )

За таких підстав, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що частка ОСОБА_4 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_10 становить 4\9, яка складається, з 1\3 частки належної їй при приватизації майна та 1\9 прийнятої спадщини після смерті ОСОБА_6

Доводи представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 про те, що частка ОСОБА_4 при приватизації була більшою, жодними належними та допустимими доказами в судовому засіданні не підтверджені, а з свідоцтва про право власності на житло від 21 травня 1993 року слідує, що квартира АДРЕСА_5 м.рівне належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_4, без визначення часток.

Таким чином, на підставі належних та допустимих доказів, в судовому засіданні підтверджено, що частка позивача ОСОБА_1 становить 1\3 ,а частка ОСОБА_4 становить 4\9 у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_11

З вказаного вище свідоцтва та технічного паспорту вбачається, що загальна площа квартири складає 67 кв.м., а житлова площа, 39, 5 кв. м. Квартира складається із трьох ізольованих житлових кімнат, а саме «2» площею 12,5 м.кв.; «5» площею 9,4 м. кв., «6» площею 17,6 м.кв. (згідно інвентаризації від 23.02.2015 року у відповідності до техпаспорта, виданого Рівненським БТІ 10.05.1993 року), і підсобні приміщення, площею 22,5 м. кв., зокрема «7» кухня, площею 8,1 кв.м., «4» ванна кімната, площею 2,6 м. кв., «З» туалет, площею 0,9 м. кв., «1» коридор площею 9,6 м. кв., «8» кладовка площею 1,3 м. кв. ( а.с. 5, 7-8)

Згідно оглянутої судом довідки ЖКП «Покровське» № 2285 та будинкової книги на квартиру АДРЕСА_12 вбачається, що в квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 ( а.с. 95, 96-103).

Судом встановлено, що частки співвласників квартири АДРЕСА_11 становлять - ОСОБА_1 -1\3, ОСОБА_2 2\9, ОСОБА_4 - 4\9.

За змістом ст.ст.21,24,41 Конституції України, ст.ст. 319,358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається гл.26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників,а за відсутності згоди спір вирішується судом.Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Відтак, доводи ОСОБА_4 та її представника, що , оскільки частка ОСОБА_2 є незначною та не дозволяє виділити йому у користування житлову кімнату, тому йому в позові про виділення у користування кімнати слід відмовити, не заслуговують на увагу.

Відповідно до положень ч.3 ст. 358 ЦК України, кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 « Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» надано роз»яснення судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника ( учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо неможливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Враховуючи, що житлова площа квартири становить 39,5 кв.м., частки співвласників, зокрема, ОСОБА_1 становить 1\3 у праві спільної власності, то йому припадає 13, 17 кв.м. житлової площі ( 39,5 кв.м. житлової плоші : 1\3 частку = 13, 17 кв.м.) , частка ОСОБА_2 становить 2\9, то йому припадає - 8, 78 кв.м. житлової площі ( 39,5 :2\9 = 8,78 кв.м.), частка ОСОБА_4 становить 2\9, то їй припадає - 17, 56 м.кв. житлової площі. ( 39, 5 м.кв.: 4\9= 17, 56 м.кв.).

Щодо доводів відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 проживає разом із сім»єю за адресою АДРЕСА_13, а тому немає права на виділення йому к користування кімнати у спірній квартирі, то вони є безпідставними, оскільки з оглянутої судом інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано на праві власності лише 2\9 частки квартири АДРЕСА_14, іншого майна, яке б йому належало на праві власності немає.( а.с.76)

За таких підстав, ОСОБА_2 на підставі ст. 319 ЦК України як власник володіє, користується, розпоряджається майном на власний розсуд.

Відповідно до п. 60 абзацу 4 Правових позицій висловлених судовою колегією в цивільних справах ВСУ від 01 грудня 1997 року вимоги про встановлення порядку користування учасника спільної власності, який не проживає в квартирі, можуть бути задоволені, якщо є можливість надати йому, відповідно до його частки ізольоване жиле приміщення або коли інші учасники спільної власності перешкоджають продовженню користування приміщенням.

Як встановлено вище, на частку ОСОБА_2 припадає 8, 78 кв. м. жилої площі, а на частку ОСОБА_1 -13, 17 кв.м. жилої площі, ОСОБА_1 у квартирі є кімнати площею 12, 5 м.кв. та 9, 4 м.кв., ОСОБА_1 не заперечив, щоб ОСОБА_11 було надано кімнату площею 9, 4 м.кв., тобто на 0, 62 м.кв. більше ніж це випливає з його частки ( 2\9) за рахунок того, що йому ( ОСОБА_1) надано на 0, 67 кв. м. менше, ніж це випливає з належної йому 1\3 частки.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що у користування ОСОБА_1 слід виділити жилу кімнату «2», площею, 12,5 м.кв., ОСОБА_2, жилу кімнату «5», площею 9, 4 м.кв., ОСОБА_4 жилу кімнату « 6», площею 17, 6 м.кв., оскільки це відповідає їхнім часткам у праві спільної власності та не призводить до порушення прав ОСОБА_4 на володіння та користування тією частиною майна в натурі, яка відповідає її частці у спільній власності.

Не є прийнятним для поділу варіант вказаний ОСОБА_4 у зустрічній позовній заяві, оскільки такий варіант розподілу буде порушувати права інших співвласників та не буде відповідати їхнім часткам у праві спільної часткової власності.

Згідно із ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Член сім»ї ОСОБА_4 - її син ОСОБА_5 не є власником спірної квартири, тому порядок користування нею має визначатись лише між співвласниками. Отже, доводи ОСОБА_4, про те, що суд має взяти до уваги її сімейний стан, не заслуговують на увагу, а проживання ОСОБА_4 разом із сином ОСОБА_5 у спірній квартирі не є підставою для виділення їй у користування кімнати « 2», площею 12,5 м.кв. та кімнати « 6», площею 17, 6 м.кв. Посилання представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 при обґрунтуванні позовних вимог за зустрічним позовом на ст.ст. 47, 49, 50 ЖК Української РСР суд не приймає до уваги, оскільки ці норми регламентують надання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду.( Глава 1 розділу ІІІ)

При цьому, суд враховує також і роз»яснення, які містяться у п.53 Правових позицій, висловлених судовою колегією в цивільних справах ВСУ, де зазначено, що при вирішенні спорів, пов»язаних з користуванням жилими приміщеннями в будинках і квартирах, належних громадянам на праві приватної власності ( про виселення, право користування тощо), слід виходити з норм глави 6 розділу ІІІ Житлового кодексу України про користування жилими приміщеннями в будинках ( квартирах) приватного житлового фонду. Тобто, суд до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі має застосовувати главу 6 розділ ІІІ ЖК.

За таких підстав, враховуючи зазначені вище встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають до частково задоволення, а саме про визначення за ОСОБА_1 1\3 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_8 та за ОСОБА_4 4\9 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_8.

Також враховуючи характер планування квартири, наявність трьох кімнат, які є ізольованими, їх площу, суд приходить до висновку, що найбільш раціональним, доцільним і таким, що не порушує прав співвласників квартири буде встановлення порядку користування спірною квартирою, за яким виділити у користування ОСОБА_1 жилу кімнату «2», площею, 12,5 м.кв., ОСОБА_2, жилу кімнату «5», площею 9, 4 м.кв., ОСОБА_4 жилу кімнату « 6», площею 17, 6 м.кв. Підсобні приміщення «7» кухня, площею, 8,1 кв.м, « 4» ванна кімната, площею 2,6 м.кв., «3» туалет, площею, 0,9 м.кв., «1» коридор, площею, 9,6 м.кв., « 8» кладовка, площею,1,3 м.кв. залишити у спільному користуванні.

Відповідно до норм процесуального права передбачається, що обставини цивільних справ з»ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов»язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь- яких належних та, заслуговуючи на увагу доказів, які б спростували встановлені судом обставини ОСОБА_4 та її представник суду не надали, а відтак вимоги за зустрічним позовом є необґрунтованими та недоведеними у судовому засіданні.

Відповідно до ч.1ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З оглянутої в судовому засіданні квитанції щодо сплати судового збору, вбачається, що позивачем - відповідачем ОСОБА_2 при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 243, 60 грн.( а.с. 1), оскільки позовні вимоги в частині встановлення порядку користування приміщеннями квартири задоволено, то суд приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 243, 60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,57-60,88, 212, 213-215,218,223, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визначення часток у праві спільної власності та встановлення порядку користування приміщеннями квартири задоволити частково.

Визначити за ОСОБА_1 1\3 частку у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_8.

Визначити за ОСОБА_4 4\9 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_8

Встановити порядок користування належною на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_2 в м.Рівне між співвласниками, виділивши у користування ОСОБА_1 жилу кімнату «2», площею, 12,5 м.кв., ОСОБА_2, жилу кімнату «5», площею 9, 4 м.кв., ОСОБА_4 жилу кімнату « 6», площею 17, 6 м.кв.

Підсобні приміщення «7» кухня, площею, 8,1 кв.м, « 4» ванна кімната, площею 2,6 м.кв., «3» туалет, площею, 0,9 м.кв., «1» коридор, площею, 9,6 м.кв., « 8» кладочка, площею,1,3 м.кв. залишити у спільному користуванні

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про встановлення порядку користування житловими приміщеннями квартири - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 сплачений ним судовий збір в розмірі 243 ( двісті сорок три) грн.. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через суд першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Суддя Рівненського

міського суду Н.Г.Кучина