УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/4435/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 27 Доповідач Матюшенко І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді Матюшенка І.В.

суддів: Борисюка Р.М, Широкової Л.В.

з участю секретаря судового засідання Мишаковської В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "Правекс-Банк" до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Поліські зорі" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 року Публічне акціонерне товариство КБ "Правекс-Банк" (далі - Банк), посилаючись на неналежне виконання позичальником ОСОБА_2 та поручителем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Поліські зорі" (далі - Товариство) умов кредитного договору від 24.10.2008 року (зі змінами та доповненнями) та договору поруки від 24.10.2008 року (зі змінами та доповненнями) в частині повернення Банку кредитних коштів, з урахуванням уточненої позовної заяви (т. 1 а.с.140-144), просило ухвалити рішення про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь Банку заборгованості за кредитним договором станом на 24.06.2014 року в сумі 1123010.36 доларів США, що еквівалентно 13354951 грн. 50 коп., та понесені позивачем судові витрати у розмірі 3654.00 грн.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 24.11.2014 року позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що суд, розглянувши 24.11.2014 року справу за її відсутності з поважних причин, порушив принцип змагальності, передбачений ст. 10 ЦПК України. На думку апелянта суд дійшов помилкового висновку про отримання позичальником 24.10.2008 року кредитних коштів та не врахував, що під час укладення між Банком та апелянтом кредитного договору кредитодавцем не було дотримано положень ст. ст. 11, 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та постанови Правління національного банку України від 10.05.2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та скупну вартість кредиту". Також ОСОБА_2 вказує на те, що договір про відкриття кредитної лінії № 575-005/08Ф від 24.10.2008 року не був спрямований на реальне настання правових наслідків шляхом надання їй кредиту іноземною валютою, що є порушенням ч. 5 ст. 203 ЦК України і відсутність у вищевказаному договорі вказівки про відкриття банківського (поточного) рахунку позичальника свідчить про його не укладеність. Не застосував, на переконання апелянта, суд першої інстанції шестимісячний строк пред'явлення позову до поручителя та, відповідно, положень ч. 4 ст. 559 ЦК України про припинення поруки.

ОСОБА_2 та її представники підтримали подану апеляційну скаргу, представник Банку заперечив щодо її задоволення.

Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 24.10.2008 року між Банком, як кредитодавцем, та ОСОБА_2, як позичальником, укладено договір про відкриття кредитної лінії № 575-005/08Ф згідно якого Банк надає позичальнику кредитну лінію в іноземній валюті (в подальшому - кредит) строком з 24.10.2008 року до 24.10.2013 року зі сплатою 17.99% річних (а.с.8-23, т.1). На забезпечення вказаного договору у цей же день між Банком та Товариством укладено договір поруки (а.с.41-42).

Ухвалою апеляційної інстанції від 13.11.2015 року рішення суду в частині задоволення позову відносно поручителя (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Поліські зорі") скасоване, провадження у справі в цій частині закрите.

Відповідно до договору про внесення змін та доповнень до договору про відкриття кредитної лінії № 575-005/08Ф від 24.10.2008 року, укладеного між Банком та ОСОБА_2 08.02.2010 року, вище вказаний договір викладено в новій редакції. Зокрема, найменування договору вказане як "кредитний договір", зазначено про надання позичальнику кредиту в іноземній валюті на загальну суму 650000 доларів США строком з 24.10.2008 року до 01.02.2010 року під 17.99% річних, а з 01.02.2010 року до 24.10.2013 року під 15% річних. Як і умовами попереднього договору (п.2.1) передбачено, що видача кредиту здійснюється шляхом видачі готівкових коштів із каси Банку (а.с. 10, 25 т. 1).

26.01.2011 року сторонами кредитного договору погоджені зміни до нього, які, зокрема, передбачали зобов'язання позичальника погасити заборгованість за кредитом шляхом внесення коштів в розмірі 650000 доларів США в строк до 24.10.2013 року (внесення обов'язкових періодичних платежів не встановлювалося), а сплата процентів за користування кредитом мала здійснюватися щомісячно (а.с.34, 40 т. 1).

За заявою про видачу готівки від 24.10.2008 року ОСОБА_2 із каси Банку отримала кредитні кошти в сумі 650000 доларів США (а.с.76 т.1), проте умови кредитного договору в частині їх повернення виконала не в повному обсязі (а.с.158-199), що призвело до виникнення заборгованості станом на 24.06.2014 року на загальну суму 1123010.36 доларів США, що складається з: - 650000 доларів США тіла кредиту, що еквівалентно на час звернення до суду 7729865 грн.; 105300 доларів США (1252238.13 грн.) пені за несвоєчасне погашення кредиту; 253999.36 доларів США (3020585.79 грн.) заборгованості по процентам; 113711 доларів США (1352262.58 грн.) пені за несвоєчасне погашення процентів.

Відповідно до положень ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Наслідки порушення договору позичальником встановлені ст. 1050 ЦК України та п. 9.1 кредитного договору між сторонами.

Суд першої інстанції, встановивши, що умови кредитного договору відповідачем у повному обсязі не виконані, застосувавши до спірних правовідносин вищенаведені норми матеріального права, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованості з тіла кредиту (650000 доларів США), 105300 доларів США пені за несвоєчасне погашення кредиту та 253999.36 доларів США заборгованості по процентам, вказавши суму стягнення у національній валюті України по курсу Нацбанку України.

Заперечення ОСОБА_2 відносно позову з підстав не отримання нею кредитних коштів із каси Банку 24.10.2008 року та посилання на таку обставину і в апеляційній скарзі спростовуються: поясненнями представника Банку; висновком по першому питанню судово-економічної експертизи (а.с.122-128 т. 3); висновком судово-почеркознавчої експертизи (а.с.133-152 т.3) а також діями відповідача (апелянта) щодо внесення до Банку грошових коштів на погашення кредиту (а.с.158-199 т. 1). Пояснення ОСОБА_2 в частині не підписання квитанцій, що підтверджують повернення нею кредиту, спростовуються висновком вище вказаної почеркознавчої експертизи. А відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Розгляд справи судом першої інстанції 24.11.2014 року та ухвалення рішення за відсутності з поважних причин ОСОБА_2 не є підставою для скасування рішення суду. Так, апеляційним судом розглянуті всі заперечення проти позову відповідача, задоволено клопотання про призначення комплексної почеркознавчо-економічної експертизи. А тому доводи апелянта про незаконність ухвалено судом рішення з підстав порушення принципу змагальності також є безпідставними.

Безпідставними колегією суддів визнаються і доводи апелянта про недотримання Банком при укладенні кредитного договору вимог ст. ст. 11 та 15 Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вказані доводи спростовуються наявними у справі письмовими доказами (а.с.16, 19, 20-23, 40).

Кредитний договір № 575-005/08Ф від 24.10.2008 року вчинено у письмовій формі, підписано позивачем та відповідачем, а тому він є укладеним. Доводи апелянта про зворотне є надуманими. Також судом встановлено, що Банком виконані умови договору та надано кредитні кошти позичальнику, який частково повернув їх кредитодавцю. За таких обставин, колегією суддів визнаються як безпідставні доводи апелянта про те, що вчинений між ним та Банком правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Доводи апелянта ОСОБА_2 про не дотримання Банком правил ведення фінансових операції з кредитними коштами не впливають на правильність висновку суду про отримання позичальником 24.10.2008 року від позивача 650000 доларів США кредитних коштів та про необхідність їх повернення Банку зі сплатою відсотків за користування кредитом та неустойки у зв'язку з неналежним виконанням умов договору.

Разом з цим, задовольнивши у повному обсязі позовні вимоги Банку про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення процентів за період з 12.07.2011 року по 24.06.2014 року у розмірі 113711 доларів США (1352262.58 грн.), суд першої інстанції, не врахував положень п. 1 ч. 2 ч ст. 258 ЦК України про спеціальний, в один рік, термін позовної давності до таких вимог за наявності в матеріалах справи (а.с.214 т. 1) відповідної заяви ОСОБА_2 Тому, позовні вимоги банку до останньої в частині стягнення пені за прострочення сплати відсотків за кредитним договором підлягають задоволенню в межах річного строку позовної давності (з березня 2013 року по 24.06.2014 року) в сумі 45311.48 доларів США (918.09 + 882.12 + 710.58 + 608.89 + 459.33 + 326.88 + 197.02 + 60.67 + 41147.90) , що еквівалентно 538848 грн. 65 коп. станом на 24.06.2014 року. А відтак, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні в порядку ст. 309 ЦПК України.

Відповідно, зменшується загальна сума стягнення з 1123010.36 доларів США, що еквівалентно 13354951 грн. 50 коп. до 1077698.88 доларів США, що еквівалентно 12816102 грн. 85 коп.

Оскільки позов задоволено відносно одного відповідача, то рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Банку судового збору в сумі 1827 грн. також підлягає зміні шляхом збільшення суми стягнення до 3654 гривень.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ "Правекс-Банк" заборгованості за кредитним договором в розмірі 1123010.36 доларів США, що еквівалентно 13354951 (тринадцяти мільйонам триста п'ятдесяти чотирьом тисячам дев'ятисот п'ятдесяти одній) грн. 50 коп. станом на 24.06.2014 року змінити, зменшивши суму стягнення з 1123010.36 доларів США, що еквівалентно 13354951 грн. 50 коп. до 1077698.88 доларів США, що еквівалентно 12816102 (дванадцяти мільйонам вісімсот шістнадцяти тисячам сто двом) грн. 85 коп. станом на 24.06.2014 року.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 24 листопада 2014 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ "Правекс-Банк" судового збору в сумі 1827 грн. змінити, збільшивши суму стягнення до 3654 (трьох тисяч шестисот п'ятдесяти чотирьох) гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді