Справа № 2-1529/09
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
22 травня 2009 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська
в складі: головуючого - судді Варенко О.П.,
секретаря Стрілець Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті
особи ОСОБА_5, Четверта дніпропетровська державна
нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського
нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору
дарування недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась до суду з позовом до відповідачів про визнання договору
дарування ? частин домоволодіння АДРЕСА_1
неюОСОБА_4 недійсним, оскільки відповідачі ввели її в
оману, скористались її довірою, тим, що їй вже понад 88 років, має слабкий зір
та слух, малограмотна, помилялась в правових наслідках укладеної угоди.
В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_7 підтримали позов,
надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Відповідачі та їх представник ОСОБА_8 позов не визнали, оскільки при
укладанні угоди дарування нотаріус детально роз’яснила позивачу наслідки
укладання договору дарування. Не дивлячись на похилий вік позивач досить добре
орієнтувалась в ситуації і сама твердо вирішила подарувати частину будинку йому
– онуку ОСОБА_4. При цьому ніяких сумнівів з її боку не було, бо її
перепитувала кілька разів нотаріус, доки не впевнилась в її волевиявленні.
Третя особа ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_9 позов ОСОБА_1 підтримали.
Представник третьої особи – Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної
контори в судове засідання не з’явився, надав листа про розгляд справи у
відсутність представника.
Третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального
округу ОСОБА_6 позов не визнала, пояснила, що нею особисто у
приміщенні, що є її робочим місцем, а саме в АДРЕСА_2, - були роз’яснені позивачу вимоги законодавства
щодо змісту й правових наслідків укладення нею саме договору дарування,
особливості переходу права власності на домоволодіння саме за договором
дарування, тобто безоплатним договором, про що потім було детально зазначено в
самому договорі, який вона під його підписанням зачитала вголос позивачу та
ОСОБА_3 російською мовою, з огляду на те, що розмова між
ними відбувалась переважно російською мовою. І тільки після того, як позивач
підтвердила, що договір відповідає її дійсним намірам, їй зрозумілий його
зміст, текст договору було роздруковано і на спеціальний бланк нотаріального
документу та обидва примірники договору було надано їй для проставляння
підпису.
Вислухавши пояснення учасників процесу, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11,
ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, дослідивши
докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1
підлягають задоволенню з наступних підстав:
суд встановив, що 23 травня 2007 року за реєстровим НОМЕР_1 приватним нотаріусом
Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6 посвідчено
договір дарування, за яким дарувальники ОСОБА_3 та
ОСОБА_1 подарували належне їм на праві особистої
приватної власності домоволодіння АДРЕСА_1, -
відповідно у співвідношенні ? та ? часток у праві власності, - обдаровуваному
ОСОБА_4 (а.с.30).
Право власності дарувальників на відчужуване ними домоволодіння АДРЕСА_1належало:
? частка в праві власності відповідачу ОСОБА_3 – на
підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (ВЕВ № 190509), що було
видане 11.08.2006 року Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною
конторою за реєстровим НОМЕР_2 (а.с.29);
? частки в праві власності позивачу: ? частка – на підставі свідоцтва про право
власності (ВЕВ № 190507), що було видане 11.08.2006 року Четвертою
дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим НОМЕР_3 (а.с.
27), а також на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.
Дніпропетровська від 31.01.2007 року; ? частка – на підставі свідоцтва про
право на спадщину за законом (ВЕВ № 190508), що було видане 11.08.2006 року
Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою за реєстровим НОМЕР_2 (а.с.28).
Згідно ч.1 ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо
обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом
недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін,
таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або
можливість використання за цільовим призначенням.
Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела
другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша
статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
В судовому засіданні встановлено, що позивач була введена в оману відповідачами
ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які їй сказали, що будинок може бути
втрачено, якщо не привести документи на нього у відповідність до діючого
законодавства після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року власника спірного домоволодіння –
ОСОБА_16 – чоловіка позивача та батька відповідача
ОСОБА_3 та третьої особи ОСОБА_5(даний факт підтвердила
свідок ОСОБА_10). Документи на будинок погодилась оформлювати відповідач
ОСОБА_2 тільки за умови дарування позивачем своєї частки на користь її
сина – відповідача ОСОБА_4, даний факт в судовому засіданні
підтвердила сама відповідач ОСОБА_2
Відповідно до ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути
вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона
(дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні
(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Тобто, дарування під
умовою не відповідає правовій природі договору дарування.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_4 брав
на себе зобов’язання піклуватися про позивача, допомагати їй по господарству
після дарування йому частини домоволодіння. Даний факт підтвердили свідки:
ОСОБА_10, ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_12, тобто
фактично мова йшла про договір довічного утримання.
Позивач народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 року (а.с.19), на момент складення договору
дарування їй було майже 88 років.
Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позивач помилилася
щодо природи правочину, обставин, які мають істотне значення, а тому договір
дарування домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 23
травня 2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої
сторони, посвідчений ОСОБА_6 приватним нотаріусом Дніпропетровського
міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1, підлягає
визнанню частково недійсним, в частині дарування ? частин домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_1
ОСОБА_4.
Керуючись ст.ст.10, 60, 214-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Визнати частково недійсним договір дарування домоволодіння АДРЕСА_1, укладений 23 травня 2007 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 з однієї сторони та
ОСОБА_4 з другої сторони, посвідчений ОСОБА_6
приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу,
зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_1, в частині дарування ? частин домоволодіння
АДРЕСА_1 ОСОБА_1
ОСОБА_4.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду
Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м.
Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення
заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів
апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя: