ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ
З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ
5-1927кМ15 У х в а л а
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого - Бех М.О.,
суддів - Кульбаби В.М., Романець Л.А., при секретарі судового засідання - Петрику В.В.,
з участю прокурора - Єщенко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 1927км15 за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Денисенка Сергія Вікторовича на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року та на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року, ˗
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянина України, уродженця
села Дубовий Гай Прилуцького району
Чернігівської області, який проживає АДРЕСА_1
раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185; ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено за вказаними нормами кримінального закону покарання: за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання, призначеного за вироком Прилуцького районного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року, засудженому ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 1 місяць.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень за наступних обставин.
У травні 2014 року, у нічний час, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4, якого за ці кримінальні правопорушення засуджено вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 лютого 2015 року, з метою заволодіння чужим майном зайшли у двір господарства, розташованого по АДРЕСА_2 Прилуцького району Чернігівської області, і таємно викрали звідти каністру з паливом вартістю 292 гривні, що належало ОСОБА_5
У червні 2014 року, близько 01 години, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном зайшли у двір цього ж господарства і з паливного баку трактора, що знаходився на присадибній ділянці, повторно таємно викрали у ОСОБА_5 паливо вартістю 219 гривень.
У червні 2014 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном зайшли до огородженого двору господарства, розташованого по АДРЕСА_3, де з паливних баків транспортних засобів, що знаходилися у дворі, ОСОБА_1 і ОСОБА_4 повторно таємно викрали паливо, яке належало ОСОБА_6 на суму 365 гривень.
У серпні 2014 року, близько 01 години, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном прибули у двір господарства, розташованого по АДРЕСА_4 і з паливного баку трактора, що знаходився на присадибній ділянці, повторно таємно викрали паливо, яке належало ОСОБА_7 вартістю 365 гривень.
20 серпня 2014 року, близько 01 години, ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном прибули до господарства, розташованого по АДРЕСА_5 і з паливного баку трактора, що знаходився у дворі, повторно таємно викрали паливо, яке належало ОСОБА_8, на суму 292 гривні.
На початку жовтня 2014 року ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном зайшов в огороджений двір господарства, розташованого по АДРЕСА_6 і з паливних баків автомобілів, що знаходилися у дворі, повторно таємно викрав паливо, яке належало ОСОБА_9, загальною вартістю 469 гривень.
На початку жовтня 2014 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 з метою заволодіння чужим майном прибули до господарства, розташованого по АДРЕСА_7, і з паливного баку автомобіля, що знаходився у дворі, повторно таємно викрали паливо, яке належало ОСОБА_10 вартістю 489 гривень.
У ніч з 01 на 02 листопада 2014 року ОСОБА_1 з метою заволодіння чужим майном зайшов до огородженого двору господарства, розташованого по АДРЕСА_8 і з паливного баку автомобіля, що знаходилися у дворі, повторно таємно викрав паливо, яке належало ОСОБА_9 вартістю 263 гривні 50 копійок.
06 листопада 2014 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_4 повторно таємно викрали з трактора, що знаходився біля ставка у селі Дубовий Гай, паливо, яке належало ОСОБА_11, загальною вартістю 491 гривню 60 копійок.
Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
В касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1 - адвокат Денисенко С.В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Захисник вважає неправильною кваліфікацію дій засудженого за епізодом викрадення палива у ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 185 КК України за ознакою проникнення у сховище. В обґрунтування наведеного зазначає, що огороджене подвір'я, звідки було вчинено крадіжку, не має необхідних ознак місця чи території, відведених для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей. Крім цього, автор скарги вказує на необґрунтоване застосування судом ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки з показань ОСОБА_1 у судовому засіданні вбачалося вчинення ним усіх крадіжок без проникнення у сховище, однак інші докази на підтвердження чи спростування таких свідчень не досліджувалися.
Засуджений ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і суворість призначеного покарання, просить скасувати вирок і ухвалу та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції, а за відсутності підстав для скасування судових рішень - змінити їх шляхом пом'якшення призначеного покарання. Мотивуючи свої вимоги, засуджений наводить доводи щодо неправильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України, аналогічні викладеним у касаційній скарзі захисника. Крім цього, на думку ОСОБА_1, при призначенні покарання суд не дав належної оцінки тим обставинам, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше, у вчиненому щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, відшкодував завдану шкоду і потерпілі не мають до нього претензій. Засуджений звертає увагу, що при вирішенні даного питання суд безпідставно врахував його негативну характеристику, видану сільським головою ОСОБА_12, який є потерпілим у кримінальному провадженні та зацікавлений у його результатах.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила залишити касаційні скарги без задоволення, проте судові рішення пропонувала змінити і прийняти рішення про виконання вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 листопада 2014 року самостійно, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засудженого та його захисника підлягають задоволенню, а судові рішення - скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Вимог кримінального процесуального закону судом першої інстанції не дотримано.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження судовий розгляд в суді першої інстанції проведено без дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Разом з тим, виходячи з даних, зафіксованих за допомогою технічних засобів, в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 хоча і визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких йому висунуто обвинувачення, але в ході допиту жодним чином не зазначив, що таємне викрадення чужого майна ним вчинено шляхом проникнення у сховище, тобто фактично заперечував наявність такої кваліфікуючої ознаки.
Суд першої інстанції на цю обставину не зважив, як залишив поза увагою і те, що з обвинувального акту не вбачається по якому саме із дев'яти епізодів злочинної діяльності дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за ч.3 ст.185 КК України.
На неправильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України звертається увага і в касаційних скаргах засудженого та його захисника.
За таких обставин судовий розгляд із формальним застосуванням положень ч.3 ст.349 КПК України перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Крім цього, зі змісту ст. ст. 276, 277, 283 КПК України, письмове повідомлення про підозру є основою для виникнення функцій кримінального переслідування, захисту та подальшого обвинувачення особи у вчиненні кримінального правопорушення. Судом відсутність в матеріалах кримінального провадження повідомлення ОСОБА_1 про підозру залишено поза увагою.
Також судом залишено без реагування недотримання органом державного обвинувачення положень ст. ст. 36, 37 КПК України. У відповідності до цих норм повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні підтверджуються постановою керівника відповідного органу прокуратури про призначення прокурора чи групи прокурорів або заміну прокурора. Прокурор здійснює повноваження прокурора у кримінальному провадженні з його початку до завершення. Здійснення таких повноважень у цьому самому провадженні іншим прокурором можливе лише у випадках, прямо передбачених законом.
У матеріалах кримінального провадження відсутні постанова про призначення прокурора (групи прокурорів).
Зазначені недоліки позбавляли суд можливості перевірити правові підстави для обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, а також процесуальні повноваження прокурора, який затвердив обвинувальний акт і брав участь у судовому розгляді, що мало істотне значення для прийняття законного й обґрунтованого рішення у межах висунутого обвинувачення.
Крім цього судом не враховано положення ст.337 КПК України, відповідно до якої судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту. Суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Незважаючи, що обвинувальний акт не містить жодного обґрунтування вчинення ОСОБА_1 таємного викрадення чужого майна з проникненням в сховище (тобто обвинувачення є неконкретним) суд, засуджуючи цього обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК, фактично вийшов за межі пред'явленого обвинувачення і сам допустив неконкретність, оскільки не зазначив які саме дії ОСОБА_1 підлягають кваліфікації за цією частиною ст.185 КК, та не навів обґрунтування такої кваліфікації.
На ці істотні порушення вимог кримінального процесуального закону уваги судом апеляційної інстанції не звернуто.
Колегія суддів вважає за необхідне з наведених вище підстав, у порядку ст. 433 КПК України та за доводами касаційних скарг, вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
При новому судовому розгляді необхідно усунути істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, перевірити відповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і з'ясувати обгрунтованність доводів касаційних скарг про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України за ознакою проникнення у сховище.
Оскільки ОСОБА_1 відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року, який підлягає скасуванню - засудженого ОСОБА_1 з-під варти звільнити.
Керуючись ст. ст. 433, 434, 436, 438 КПК України , колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Денисенка задовольнити.
За доводами касаційних скарг та у порядку ст. 433 КПК України вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 18 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 23 квітня 2015 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
ОСОБА_1 з-під варти звільнити.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
С у д д і:
Бех М.О. Кульбаба В.М. Романець Л.А.