Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Подоляка М.С.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілих ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

засудженої ОСОБА_5,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 листопада 2015 року кримінальну справу за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом апеляційної інстанції, та представника потерпілих ОСОБА_3 на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 16 вересня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2015 року щодо ОСОБА_5,

Указаним вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Луцька Волинської області, мешканку м. Києва (АДРЕСА_1), громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 191 КК - на строк п'ять років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк два роки; за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк три роки; за ч. 2 ст. 366 КК - на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк один рік.

На підставі ст. 70 КК ОСОБА_5 за сукупністю злочинів визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк три роки.

Згідно зі ст. 75 КК засуджену звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки і покладено на неї обов'язки, передбачені пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

Апеляційний суд у порядку ст. 365 КПК 1960 року змінив вирок місцевого суду: перекваліфікував дії ОСОБА_5 з ч. 2 на ч. 1 ст. 366 КК (в редакції 2001 року) і призначив за цим законом покарання у виді обмеження волі на строк два роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк один рік; на підставі статей 49, 74 КК звільнив від цього покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Ухвалив вважати ОСОБА_5 засудженою до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 191 КК - на строк п'ять років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк два роки; за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу - на строк чотири роки з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк три роки, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно - на строк п'ять років із позбавленням права обіймати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, на строк три роки. Згідно зі ст. 75 КК засуджену звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки та з покладенням на неї обов'язків, передбачених пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК.

За вироком суду ОСОБА_5 визнано винуватою в тому, що вона, будучи головою правління Кредитної спілки «Турбота» при Міжнародній організації «Жіноча Громада», службовою особою, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов'язки, маючи намір на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання своїм службовим становищем, умисно з корисливих мотивів усупереч інтересам служби в період із 24 квітня по 24 жовтня 2008 року в приміщенні кредитної спілки в м. Києві по вул. Михайлівській, 14а склала підроблені документи, а саме: внесла до офіційних документів КС «Турбота» - видаткових касових ордерів - завідомо неправдиві відомості щодо повернення спілкою внеску ОСОБА_1 згідно з депозитним договором від 01 січня 2004 року № 375с в розмірі 514 000 грн, а також відомості щодо реального отримання коштів ОСОБА_1, які засвідчила своїм підписом у графі «Керівник». Після чого за вказівкою ОСОБА_5 касир спілки ОСОБА_6, котра не знала про її злочинні наміри, внесла до касового звіту за вищезазначені періоди часу дані про видачу ОСОБА_1 грошових коштів, який у дійсності їх не отримував.

Потім ОСОБА_5 протягом того ж періоду умисно з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем, усупереч пунктам 3.4, 3.10, 4.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 19 лютого 2001 року № 72 (зі змінами та доповненнями) на підставі вищевказаних завідомо неправдивих документів КС «Турбота» вилучила з каси спілки 514 000 грн і розпорядилася ними на власний розсуд, тобто заволоділа чужим майном в особливо великих розмірах.

Крім того, ОСОБА_5 у такий же спосіб повторно умисно з корисливих мотивів та всупереч інтересам служби в період із 07 травня по 09 червня 2009 року в приміщенні спілки склала підроблені документи, а саме: внесла до офіційних документів спілки - видаткових касових ордерів - завідомо неправдиві відомості щодо повернення спілкою внеску ОСОБА_2 згідно з депозитним договором від 01 липня 2004 року № 374с в розмірі 123 135 грн, а також відомості щодо реального отримання коштів ОСОБА_2, які засвідчила своїм підписом у графі «Керівник». Після чого за вказівкою ОСОБА_5 касир спілки ОСОБА_7, котра не знала про її злочинні наміри, внесла до касового звіту дані про видачу ОСОБА_2 цих коштів, яка в дійсності їх не отримувала.

Потім ОСОБА_5 протягом того ж періоду умисно з корисливих мотивів, зловживаючи своїм службовим становищем усупереч пунктам 3.4, 3.10, 4.8 вищезазначеного Положення на підставі вищевказаних завідомо неправдивих документів вилучила з каси спілки вказану суму грошей і розпорядилася ними на власний розсуд, тобто повторно заволоділа чужим майном у великих розмірах.

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного і направити справу на новий судовий у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону (призначення апеляційним судом ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 366 КК такого виду основного покарання, яке до неї в силу ч. 3 ст. 61 КК не могло застосовуватись). Аргументуючи свої вимоги, прокурор наводить відповідні доводи про необґрунтованість та незаконність звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Крім того, прокурор зазначає, що апеляційний суд порушив вимоги ст. 399 КПК 1960 року про обов'язковість вказівок касаційного суду при повторному розгляді справи апеляційним судом.

У касаційній скарзі представник потерпілих просить скасувати ухвалу апеляційного суду і направити справу на новий апеляційний розгляд. Аргументуючи свої вимоги, наводить відповідні доводи про необґрунтованість та незаконність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК та про м'якість покарання за ч. 5 ст. 191 КК із застосуванням ст. 69 цього Кодексу.

Захисник у запереченнях просить ухвалу апеляційного суду залишити без зміни, а касаційні скарги - без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про часткове підтримання касаційних скарг (у частині порушення апеляційним судом вимог ст. 399 КПК та ст. 61 КК при призначенні засудженій покарання), пояснення потерпілих та їх представника, які підтримали касаційні скарги, захисника та засудженої, котрі проти них заперечували, обговоривши доводи, викладені у скаргах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги прокурора та представника потерпілих підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Обставини подій злочинів, доведеність винуватості ОСОБА_5 у їх вчиненні, кримінально-правова оцінка діянь за частинами 4, 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК відповідно до вимог ст. 395 КПК 1960 року колегією суддів не перевірялись, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржувалися.

Разом із тим, апеляційний суд порушив вимоги ч. 3 ст. 61 КК, коли призначив засудженій за ч. 1 ст. 366 КК основне покарання у виді обмеження волі на строк два роки, адже вона вже досягла пенсійного віку й такий вид покарання до неї не міг бути застосований.

Згідно зі ст. 377 КПК 1960 року в ухвалі апеляційного суду при залишенні апеляції без задоволення має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою.

Апеляційний суд не дотримався цих вимог кримінально-процесуального закону під час перегляду справи щодо ОСОБА_5

Так, цей суд не навів у своїй ухвалі переконливих аргументів для спростування доводів прокурора та представника потерпілих, викладених в апеляційних скаргах, про незаконність звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

У цілому не погоджуючись із доводами, наведеними в апеляційних скаргах, стосовно звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням, апеляційний суд послався на те, що висновок місцевого суду про можливість виправлення та перевиховання засудженої без ізоляції від суспільства є обґрунтованим і належним чином мотивованим. Але це не відповідає змісту вироку місцевого суду, де такого немає та не зазначено, що саме свідчить про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання, але в умовах контролю за її поведінкою.

При цьому фактично поза увагою апеляційного суду залишилися: ступінь тяжкості вчинених злочинів (один з яких є тяжким, інший - особливо тяжким), характер та спосіб злочинних дій, а також їх тривалість.

Крім того, суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу після скасування попередньої ухвали апеляційного суду (від 12 грудня 2013 року) Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ (ухвала від 30 вересня 2014 року), проігнорував вимоги ст. 399 КПК про обов'язковість вказівок касаційного суду при повторному апеляційному розгляді справи.

Зокрема, касаційний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного, зазначив, що в разі, якщо за наслідками нового апеляційного розгляду справи суд дійде висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованих їй злочинах за тих самих обставин та даних про особу винної, то призначене їй покарання із застосуванням ст. 75 КК слід вважати явно несправедливим унаслідок м'якості.

Між тим, в ухвалі апеляційного суду не наведено обґрунтування невиконання цієї вказівки касаційного суду і не зазначено про зміну даних про особу засудженої для порівняння їх із тими, що існували на момент постановлення вироку місцевого суду.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції не може залишатись у силі і на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд.

Якщо за його наслідками апеляційний суд погодиться з висновком суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_5 в інкримінованих злочинах за тих самих обставин та даних про її особу, то звільнення засудженої від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК слід визнати таким, що не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої, а отже, є неправильним.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу прокурора та представника потерпілих задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 січня 2015 року щодо ОСОБА_5 скасувати і направити справу на новий апеляційний розгляд.

Судді:

В.В. Британчук Ж.М. Єленіна Ю.П. Фурик