Ухвала

іменем україни

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Британчука В.В.,

суддів: Єленіної Ж.М., Фурика Ю.П.,

за участю прокурора Матюшевої О.В.,

захисника ОСОБА_1,

засудженого ОСОБА_2,

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 листопада 2015 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на вирок Валківського районного суду Харківської області від 27 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2013 року.

За вказаним вироком, залишеним без зміни апеляційним судом,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сорокового Краснокутського району Харківської області, мешканця АДРЕСА_1 громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 4 ст. 152 КК - на строк дванадцять років; за ч. 3 ст. 153 КК - на строк дванадцять років; за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК - до довічного позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточне покарання ОСОБА_2 визначено у виді довічного позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7750 грн, а також моральної - 50 000 грн.

Вирішено питання про речові докази та судові витрати.

ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 28 листопада 2006 року близько 01.10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на пустирі поблизу вул. Залізничної в смт Костянтинівці із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану зґвалтував неповнолітню ОСОБА_4 і задовольнив з нею статеву пристрасть неприродним способом, що потягло за собою особливо тяжкі наслідки. Після цього з метою приховати вказані злочини ОСОБА_2 задушив потерпілу, перемістив її тіло на територію покинутого домоволодіння АДРЕСА_2 де заховав у покинутій криниці.

У касаційній скарзі засуджений, не оспорюючи своєї винуватості та правильності кваліфікації його дій, просить змінити судові рішення і пом'якшити покарання, призначене за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК та за сукупністю злочинів, шляхом визначення його у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років, посилаючись при цьому на позитивні дані про свою особу, матеріальне та сімейне становище, які, на його думку, пом'якшують покарання і яких суди нижчих інстанцій належно не врахували.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та засудженого на підтримання касаційної скарги, думку прокурора (який просив частково задовольнити скаргу, перекваліфікувати діяння ОСОБА_2 з ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 на ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК та призначити відповідне покарання, і не заперечував проти пом'якшення покарання, призначеного засудженому за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК та за сукупністю злочинів, до п'ятнадцяти років позбавлення волі), обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

У вироку місцевий суд фактично зробив висновок про те, що зґвалтування ОСОБА_2 неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 та насильницьке задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом спричинило особливо тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілої, котру засуджений умисно вбив з метою приховання вчинених злочинів. У зв'язку з цим його дії було кваліфіковано за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153, п. 9 ч. 2 ст. 115 КК.

Тобто цей суд, даючи кримінально-правову кваліфікацію вчиненому ОСОБА_2 діянню, виходив із того, що умисне вбивство потерпілої було вчинено через деякий час після її зґвалтування та насильницького задоволення щодо неї статевої пристрасті неприродним способом.

У такому випадку дії засудженого не можуть кваліфікуватися за ст. 4 ст. 152 та ч. 3 ст. 153 КК за ознакою «спричинення особливо тяжких наслідків»; вони підлягають кваліфікації за ч. 3 ст. 152 та ч. 2 ст. 153 КК як зґвалтування неповнолітньої та насильницьке задоволення з нею статевої пристрасті неприродним способом.

Кваліфікація діяння засудженого за ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 КК була б можливою лише тоді, коли б його було визнано винним у вчиненні вказаних злочинів, поєднаних з умисним убивством потерпілої, що додатково кваліфікується за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК. Між тим, формулювання обвинувачення, визнаного судом у вироку доведеним, таких даних не містить.

Вищезазначене випливає з правової позиції Верховного Суду України, відображеної в постановах Пленуму від 30 травня 2008 року № 5 «Про судову практику у справах про злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» (п. 12) та від 07 лютого 2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» (п. 14).

Отже, діяння засудженого в частині вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості потерпілої підлягають перекваліфікації з ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 на ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК.

Тому вирок місцевого суду та ухвала апеляційного підлягають зміні на підставі п. 2 ч. 1 ст. 398 КПК 1960 року у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

На цій самій підставі судові рішення підлягають зміні й у зв'язку з нижченаведеним.

При призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються ті, що вказано у ч. 1 ст. 67 КК. Згідно з ч. 3 цієї статті при призначенні покарання суд не може визнати такими, що його обтяжують, обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті.

Між тим, місцевий суд усупереч частинам 1, 3 ст. 67 КК врахував при призначенні ОСОБА_2 покарання в якості обтяжуючої його обставини вчинення умисного вбивства з метою приховати інший злочин.

Таку вказівку має бути виключено із судових рішень.

Доводи засудженого про суворість покарання у виді довічного позбавлення волі, а також про можливість його пом'якшення та призначення у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років, на думку колегії суддів, заслуговує на увагу з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. А згідно з ч. 3 ст. 374 КПК суду належить зазначити мотиви призначення покарання.

Між тим, у вироку не зазначено переконливих мотивів застосування до засудженого покарання у виді довічного позбавлення волі і нічого не вказано про те, чому суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Також у судових рішеннях не наведено даних про те, що ОСОБА_2 становить особливу небезпеку для суспільства.

У зв'язку з цим, а також з урахуванням виключення із судових рішень однієї обтяжуючої покарання обставини та того факту, що ОСОБА_2 раніше злочинів не вчиняв, у цілому свою вину визнав і розкаявся, має малолітню дитину, колегія суддів на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК вважає за можливе пом'якшити йому покарання за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК та за сукупністю злочинів згідно зі ст. 70 КК до п'ятнадцяти років позбавлення волі.

Керуючись статтями 395, 396 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого задовольнити частково.

Вирок Валківського районного суду Харківської області від 27 червня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 23 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 змінити: виключити з мотивувальної частини посилання на вчинення засудженим умисного вбивства з метою приховати інший злочин як на обставину, що обтяжує покарання; пом'якшити призначене за п. 9 ч. 2 ст. 115 КК покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі; перекваліфікувати діяння засудженого з ч. 4 ст. 152, ч. 3 ст. 153 на ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК і призначити йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 152 КК - на строк одинадцять років; за ч. 2 ст. 153 КК - на строк сім років, і на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК, остаточно - у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцяти років.

Судді:

В.В. Британчук Ж.М. Єленіна Ю.П. Фурик