Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
25.12.2008 |
Справа № 22-а-1046/08 Попередній № справи 2-а-488/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Єланської О.Е. ,
Омельченка В. А.
секретар судового засідання Хіштілова М.М.
за участю:
сторони та їх представники у судове засідання на з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя на постанову Київського районного суду м.Сімферополя (суддя Кукта М.В.) від 22.07.08 у справі № 2-а-488/08
за позовом ОСОБА_1 (вул.АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя (бульвар АДРЕСА_2)
Управління Державного казначейства України в м.Сімферополі (вул.Павленко, 48, м.Сімферополь, АР Крим, 95051)
про визнання дій неправомірними, стягнення грошової допомоги,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2008р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя, Управління державного казначейства у м.Сімферополі про визнання незаконною бездіяльності, стягнення щорічної грошової допомоги у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком за 2007 рік, посилаючись на те, що вона є інвалідом війни 1 групи, і відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня їй повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі десяті мінімальних пенсій за віком.
Проте, фактично така виплата проведена не в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просила суд стягнути з відповідача на її користь 3650грн.
Постановою Київського районного суду м.Сімферополя від 22 липня 2008 року (суддя Кукта М.В.) позовна заява задоволена частково, визнана незаконною бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя в частині невиплати позивачу разової грошової допомоги у розмірі, встановленому ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя стягнуто на користь ОСОБА_1. заборгованість по сплаті щорічної грошової допомоги у розмірі 3610грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог позивачеві відмовлено.
На зазначене рішення від Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Ухвалою судді Севастопольського апеляційного адміністративного суду Лядової Т.Р. від 03.10.2008р. відкрите апеляційне провадження по апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя.
Ухвалою судової колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2008р. справа призначена до апеляційного розгляду на 25.12.2008р., 10.00 годин.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, від заявника апеляційної скарги надійшла заява з проханням розглянути справу у його відсутність. Управління Державного казначейства України в м.Сімферополі направило на адресу суду заперечення на апеляційну скаргу, звертає увагу суду на те, що є неналежним відповідачем у справі.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. є інвалідом війни першої групи.
Згідно з частиною п'ятою статті 13 Закону України № 3551-ХII інваліди війни 1 групи мають право на разову допомогу до 5 травня у розмірі десяті мінімальних пенсій за віком.
У 2007 році позивачу сплачена відповідачем разова грошова допомога в сумі 450грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни до законодавства. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 17-1 Закону України № 3551-ХII особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, судова колегія вважає, що з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп\2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України № 3551-ХII.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що відповідачем було припущене порушення прав позивача на отримання грошової допомоги.
Колегія суддів вважає, що недоплачена ОСОБА_1. щорічна грошова допомога як інваліду війни першої групи за 2007 рік підлягає нарахуванню и виплаті, враховуючи те, що право на отримання разової грошової допомоги, передбаченої Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Відповідно до ч.1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі становлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Відповідно до частини 3 вказаної статті суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Як вбачається тексту позовної заяви, позивач наполягала на стягненні з відповідача грошової допомоги у розмірі 3650грн.
На думку судової колегії, судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача на користь позивача недоплачену грошову допомогу за 2007 рік у розмірі 3610грн.
Відповідно до частини 1 статті 28 закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно статті 62 Закону України від 19.12.2006р. „Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, затверджується в наступному розмірі: з 01 січня -380грн.; з 01 квітня -406грн.; з 01 жовтня -411грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” з 01 квітня по 01 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на один відсоток.
Таким чином, разова грошова допомога ОСОБА_1., як інваліду війни першої групи, повинна складати 2920грн.48коп.: (410грн.06коп.х10=4100грн.60коп.-450грн.=3650грн.60коп.).
Відповідно до ст.17 Закону від 22.10.1993р. № 3551-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного та місцевого бюджетів.
Так, судова колегія приходить до висновку про те, що ухвалюючи рішення про визнання незаконною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення, судом першої інстанції не доведені обставини, що свідчать про протиправність бездіяльності зазначеного відповідача, не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, що мають статус особи „інваліду війни”, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах п.1ч.1ст.201 КАС України, з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя на користь ОСОБА_1. підлягає стягненню недоплачена разова грошова допомога за 2007 рік у розмірі 3650грн.60коп. Підстав для задоволення позову в частині визнання незаконною бездіяльності відповідача, судової колегією не знайдено.
Керуючись ст.195; ст.196; п.2 ч.1 ст.198; п.1 ч.1 ст.201; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя -задовольнити частково.
2. Постанову Київського районного суду м.Сімферополя (суддя Кукта М.В.) від 22.07.08 у справі № 2-а-488/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя Управління Державного казначейства України в м.Сімферополі про визнання дій неправомірними, стягнення грошової допомоги -змінити, стягнувши з Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя на користь ОСОБА_1. недоплачену разову грошову допомогу за 2007 рік у розмірі 3650грн.60коп. Відмовити в задоволенні позову про визнання бездіяльності неправомірною.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис О.Е.Єланська
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Краєвська