Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
27.11.2008 |
Справа № 22-а-658/08 Попередня справа № 2-а-492/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю:
представника відповідача Литвиненко Ангеліни Володимирівни, довіреність № 3145|07 від 18.06.2008р.
позивач ОСОБА_1у судове засідання не з'явилася.
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду Україні в Гагарінському районі м.АДРЕСА_1на постанову Гагарінського районного суду м.АДРЕСА_1(суддя Завгородня Л.М.) від 11.07.08 у справі № 2-а-492/08
за позовом ОСОБА_1 (вул.АДРЕСА_2)
до Управління Пенсійного фонду Україні в Гагарінському районі м.АДРЕСА_1 (пАДРЕСА_2)
про визнання дій неправомірними,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2008р. ОСОБА_1., звернулася до суду з позовною заявою до Управління пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.АДРЕСА_1про визнання протиправними дій та зобов'язання нарахувати щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, посилаючись на статтю 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Рішенням Гагарінського районного суду м.АДРЕСА_1 від 11 липня 2008р. (суддя Завгородня Л.М.) позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені, визнані неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Гагарінському районі м.АДРЕСА_1 на відповідача покладений обов'язок підвищити позивачеві пенсію на 30% від мінімального розміру пенсії за віком, починаючи з 09.07.2007р.
На зазначене рішення від Управління пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.АДРЕСА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2008 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Гагарінському районі м.АДРЕСА_1.
Ухвалою судової колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008р. справа призначена до апеляційного розгляду на 27 листопада 2008 року, 10.00 годин.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги у повному обсязі.
Позивач у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином, причин нез'явлення суду не повідомив.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившегося позивача, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1. є дитиною війни у розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
При цьому статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частину 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії. Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни. Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року зупинено дію статті 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” на 2007 рік.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо державної соціальної підтримки дітей війни.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Таким чином, судова колегія вважає, що з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп\2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання щомісячної доплати до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно поклав на відповідача обов'язок вчинити певні дії по підвищенню позивачеві пенсії з 09.07.2007 року.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; п.1ч.1ст.198; ст.200; п.1ч.1ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду Україні в Гагарінському районі м.АДРЕСА_1 -залишити без задоволення.
2. Постанову Гагарінського районного суду м.АДРЕСА_1(суддя Завгородня Л.М.) від 11.07.08 у справі № 2-а-492/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Україні в Гагарінському районі м.АДРЕСА_1 про визнання дій неправомірними -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Краєвська