Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
27.11.2008 |
Справа № 22-а-686/08 Попередня справа № 2-а-499/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Кучерука О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю:
позивача ОСОБА_1паспорт серії НОМЕР_1 виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. АДРЕСА_10.04.1998 року;
представники відповідачів Управління праці і соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м. АДРЕСА_1 та Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. АДРЕСА_1 у судове засідання не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 на постанову Гагаринського районного суду м.АДРЕСА_1 (суддя Лугвіщик А.М.) від 18.06.08 у справі № 2-а-499/08
за позовом ОСОБА_1(вул. АДРЕСА_2)
до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 (проспектАДРЕСА_3)
Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. АДРЕСА_1 (вулАДРЕСА_4)
про стягнення одноразової грошової допомоги та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2008р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 про стягнення щорічної грошової допомоги у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком за період з 1999 по 2007 рік, посилаючись на те, що він є інвалідом війни другої групи і відповідно до ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня йому повинна виплачуватися разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.
Проте, фактично такі виплати проводилися не в повному обсязі. Позивач просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену допомогу у розмірі 13972,60грн., а також моральну шкоду у розмірі 2000грн., спричинення якої мотивував моральними стражданнями, які він переніс у зв'язку з неотриманням допомоги у розмірі, встановленому законом.
Рішенням Гагарінського районного суду м.АДРЕСА_1 від 18 червня 2008р. (суддя Лугвіщик А.М.) позовні вимоги ОСОБА_1задоволені частково, з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 на користь позивача стягнута разова грошова допомога за 2007 рік у розмірі 2920грн., в задоволені іншої частини позовних вимогОСОБА_1. відмовлено.
На зазначене рішення від Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2008 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1.
Ухвалою судової колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008р. справа призначена до апеляційного розгляду на 27 листопада 2008 року, 10.15 годин.
Позивач у судовому засіданні просив суд відмовити заявнику апеляційної скарги в її задоволенні, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, представник Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської РДА м.АДРЕСА_1 направив на адресу суду клопотання з проханням розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся представників відповідачів, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції,ОСОБА_1. є інвалідом війни другої групи, що не оспорювалось сторонами у судовому засіданні.
Згідно зі ст.15 п.13 ч.5 Закону України № 3551-ХII інваліди війни другої групи мають право на разову допомогу до 5 травня у розмірі восьмі мінімальних пенсій за віком.
Судом першої інстанції встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 виплачено у 2007 році позивачеві грошову допомогу у розмірі 36грн., тобто у розмірі, передбаченому Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо встановлення розміру щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
У даному рішенні Конституційного суду України вказано, що згідно статей 22 ч.3, 64 Конституції України, право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Згідно з частиною 1 статі 17 Закону України „Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерела права.
При розгляді справи „Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини зауважив, що у межах свободи дій держави, Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок (виплат) з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Проте, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідні положення є чинними і в них не внесені відповідні зміни.
Частиною 3 статі 22 Конституції України також передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 17-1 Закону України № 3551-ХII особи мають право звернутися за отриманням грошової допомоги до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Таким чином, судова колегія вважає, що з 09.07.2007р., тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп\2007, у позивача, на підставі частини 3 ст.152 Конституції України, виникло право на отримання недоплаченої разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України № 3551-ХII, у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача разову грошову допомогу у межах недосплаченої суми.
Судом першої інстанції правильно застосована ч.2 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України, та відмовлено позивачеві в задоволенні позовних вимог у частині стягнення грошової допомоги за період з 1999 по 2006 роки.
У позовній заяві позивачем щодо вимог про відшкодування моральної шкоди не зазначено, в чому полягала ця шкода, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, тому судом першої інстанції правильно відмовлено позивачу в задоволенні позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; п.1ч.1ст.198; ст.200; п.1ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ :
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 -залишити без задоволення.
2. Постанову Гагаринського районного суду м.АДРЕСА_1 (суддя Лугвіщик А.М.) від 18.06.08 у справі № 2-а-499/08 за позовом ОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Гагарінської районної державної адміністрації м.АДРЕСА_1 Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної державної адміністрації м. АДРЕСА_1 про стягнення одноразової грошової допомоги та моральної шкоди -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Краєвська