Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
27.11.2008 |
Справа № 22-а-705/08 Попередній № справи 2-а-250/08 |
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лядової Т.Р.,
суддів Кучерука О.В. ,
Дугаренко О.В.
секретар судового засідання Галайдіна Г.І.
за участю:
сторони та їх представники у судове засідання не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської Ради АР Крим на постанову Євпаторійського міського суду АР Крим (головуючий суддя Абзатова Г.Г., судді Горюнова Л.І., Володарець Н.М.) від 08.07.08 у справі № 2-а-250/08
за позовом ОСОБА_1(вулАДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради АР Крим (пр.АДРЕСА_2)
Кабінету Міністрів України (вулАДРЕСА_3)
Державного казначейства України (вул.АДРЕСА_4
Міністерства фінансів України (вулАДРЕСА_3)
Міністерства праці та соціальної політики України (вул. АДРЕСА_5)
про стягнення одноразової щорічної грошової допомоги,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2007р. ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою до Міського Управління праці і соціального захисту населення Євпаторійської міської ради, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання дій неправомірними, про стягнення недоплаченої одноразової щорічної грошової допомоги, як учаснику бойових дій.
Вимоги позивача мотивовані тим, що він є учасником бойових дій і, згідно зі ст.13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, йому щорічно до 5-го травня щорічно повинна надаватися одноразова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій, але така допомога виплачувалась не в повному обсязі.
У зв'язку з викладеним, позивач просив суд стягнути з відповідачів 1912грн.05коп.
Постановою Євпаторійського міського суду АР Крим від 08 липня 2008 року (головуючий суддя Абзатова Г.Г., судді Горюнова Л.І., Володарець Н.М.) позивачеві поновлений строк позовної давності для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, позовні вимоги про визнання дій відповідачів неправомірними та стягнення недоплаченої одноразової щорічної допомоги учаснику бойових дій задоволені, з Управління праці і соціального захисту населення Євпаторійської міської Ради на користь позивача стягнуто 1912грн.05коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог позивачеві відмовлено.
На зазначене рішення від Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської Ради надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про його скасування та ухвалення нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2008 року відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської Ради АР Крим. Ухвалою судової колегії суддів Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2008р. справа призначена до апеляційного розгляду на 27 листопада 2008 року, 11.00 годин.
У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, про місце та час розгляду справи сповіщені належним чином, представник Головного Управління Юстиції України в АР Крим направив на адресу суду заяву з прохання розглянути справу у його відсутність.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, судова колегія знаходить можливим апеляційний розгляд справи у відсутність нез'явившихся сторін, визнаючи достатніми для розгляду апеляційної скарги наявні в матеріалах справи письмові докази.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій в Афганістані, що підтверджується посвідченням (арк.с.3).
Згідно зі ст.13 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” учасники бойових дій мають право на разову грошову допомогу до 5 травня в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України від 26.12.2002р. „Про державний бюджет України на 2003 рік” (стаття 28), Законом України від 27.11.2003р. „Про Державний бюджет України на 2004 рік” (стаття 44), Законом України (із змінами та доповненнями від 25.03.2005р.) „Про Державний бюджет України на 2005 рік” (стаття 34) встановлено виплату цієї допомоги учасникам бойових дій лише в розмірі 90грн., 120грн., 250грн. - відповідно.
Зазначені закони України, в період з 5 травня по 30 вересня відповідних років, протягом якого позивач мав право отримати грошову допомогу (ч.4 ст.17-1 Закону „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, не визнані неконституційними. Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
Отже, для вирішення цього спору суду першої інстанції необхідно було встановити, який з цих законів є пріоритетним та підлягав застосуванню у виниклих правовідносинах.
Згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеними статтями (28,44,34) законів України „Про Державний бюджет України на 2003, 2004 та 2005 роки” фактично змінено положення Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей 28, 44, 34 відповідно законів України „Про Державний бюджет України на 2003, 2004 та 2005 роки”.
Зазначених обставин та норм матеріального права не врахувала судова колегія суду першої інстанції під час вирішення спору в цій справі, чим порушила правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надала перевагу приписам Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
З огляду на викладене рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Матеріалами справи безперечно підтверджується той факт, що позивачу Управлінням праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської Ради у період з 2003 по 2005 роки сплачувалася щорічна грошова допомога у розмірі, встановленим відповідними законами України „Про Державний бюджет України на 2003, 2004 та 2005 роки”, у зв'язку з чим, судова колегія вважає можливим відмовити позивачу в задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст.195; п.3ч.1ст.198; п.4ч.1ст.202; п.3ч.1ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської Ради АР Крим -задовольнити.
2. Постанову Євпаторійського міського суду АР Крим (головуючий суддя Абзатова Г.Г., судді Горюнова Л.І., Володарець Н.М.) від 08.07.2008р. у справі № 2-а-250/08 - скасувати.
3. Ухвалити по справі нову постанову, якоїОСОБА_1в повному обсязі відмовити в задоволенні позову до Управління праці та соціального захисту населення Євпаторійської міської ради АР Крим, Кабінету Міністрів України, Державного казначейства України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про стягнення одноразової щорічної грошової допомоги.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Т.Р.Лядова
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис О.В.Дугаренко
З оригіналом згідно
Помічник судді К.В.Краєвська