ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/46517.04.09

За позовомФізичної особи –підприємця  ОСОБА_1

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад"

Простягнення  15 099,21 гривень

За зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад"

ДоФізичної особи –підприємця  ОСОБА_1

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом  Фізична особа –підприємець ОСОБА_2

Простягнення 13 947,93 гривень

                                                                                                  Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - довіреність 4/01-02-08 від 01.02.09 року;

(відповідач за зустрічним позовом):

від відповідача: ОСОБА_4 - дов. № 182/ЮР від 10.12.2008 року.

(позивач за зустрічним позовом):

від третьої особи: ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа –підприємець  ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад"  про стягнення  15 099,21 гривень.

Ухвалою від 19.12.2008 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 26.01.2009 року.

В судовому засіданні 26.01.2009 року, представники сторін не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв’язку з неявкою представників сторін, розгляд справи було відкладено на 13.02.2009 року.

В судовому засіданні 13.02.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи. Крім того, представник позивача надав суду клопотання про виправлення арифметичної помилки допущеної в сумі заявленій до стягнення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд у позові відмовити.

Крім того, в судовому засіданні 13.02.2009 року представники сторін подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по справі.

У судовому засіданні 13.02.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 ГПК України, судом оголошено перерву до 26.03.2009 року.

16.02.2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад"  через канцелярію суду подало зустрічну позовну заяву про стягнення з Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 13 947,93 гривень штрафу та збитків.

Ухвалою суду від 23.02.2009 року зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад"  прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.

В судовому засіданні від 26.03.2009 року представник позивача за зустрічним позовом надав пояснення з приводу заявлених зустрічних позовних вимог, а також додаткові документи.

Відповідач за зустрічним позовом надав суду відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якої просив суд відмовити в заявлених вимогах.

Крім того, суд залучив до участі у справі в якості третьої  особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом –Фізичну особу підприємця - ОСОБА_2

Ухвалою суду від 26.03.2009 року розгляд справи відкладено на 17.04.2009 року.

В судовому засіданні від 17.04.2009 року представник позивача за первісним позовом надав суду заяву в якій визначив період нарахування пені.

Також, позивач за первісним позовом просить суд з накласти арешт на майно та банківські рахунки відповідача за первісним позовом.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. При цьому в клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Оскільки позивачем за первісним позовом не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що майно може зникнути, зменшитись або передане іншим особам, суд дійшов висновку, що підстави для забезпечення позову відсутні.

На підставі положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.04.2009 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2008 року між сторонами було укладено Договір транспортно –експедиційного обслуговування № ТР -05-08 (далі - Договір), відповідно до умов п. 2.1. якого замовник (відповідач за первісним позовом) доручав, а виконавець брав на себе зобов’язання за кошти замовника надати останньому транспортно –експедиційне обслуговування, а також інші послуги, пов’язані із перевезенням вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні за заявками, які узгоджені сторонами.

Згідно пункту 2.2. Договору, заявки, що узгоджені сторонами, регулюють взаємовідносини між ними відносно кожного окремого доручення замовника. У заявках замовника можуть бути відображені також інші суттєві умови Договору, що не були обумовлені сторонами на момент підписання Договору. Заявки є невід’ємною частиною Договору.

Порядок розрахунків сторони погодили розділом 4, відповідно до п.4.1. якого, платежі та взаємні розрахунки на виконання доручення замовника виконуються відповідно виставленому виконавцем рахунку після фактичного виконання доручення замовника. Сторони погоджуються, що рахунки, передані факсимільним зв’язком, підлягають оплаті та мають силу оригіналу, до моменту отримання замовником оригіналу, та усіх документів у відповідності до умов Договору.

Рахунки виконавця підлягають оплаті протягом п’яти календарних днів з моменту доставки вантажу в пункт призначення, що підтверджується відміткою вантожоотримувача в товарно –транспортній накладній  (п.  4.2. Договору).

Відповідно до п. п. 4.3. 4.4. Договору сума доручення замовника узгоджується в заявках замовника. В цю суму включені витрати на оплату рахунків залучених виконавцем третіх осіб –безпосередніх перевізників, а також в винагороду виконавця з урахуванням ПДВ. Сторони підписують за фактом виконання доручення замовника акт виконаних робіт, що являється невід’ємною частиною Договору. У випадку узгодження сторонами еквівалента суми доручення замовника в іноземній валюті, рахунки підлягають оплаті у національній грошовій одиниці України за курсом НБУ на день здійснення платежу.

Відповідно до положень п. 5.1. Договору замовник зобов’язаний сповістити виконавця письмовою заявкою про необхідність перевезення вантажів не пізніше, ніж за 48 годин до запланованого часу початку виконання доручення замовника.

Крім того, заявка складається у довільній формі, але в обов’язковому порядку повинна містити наступну інформацію: адресу завантаження та розвантаження вантажу, дату та час подачі транспортного засобу для завантаження: вагу, номенклатуру та загальну вартість вантажу, а також адресу відправника та одержувача вантажу, разом з контактними телефонами та відповідальними особами, адресу проведення митного оформлення в місцях завантаження та розвантаження, бажаний строк доставки вантажу, суму доручення замовника, при необхідності інші умови здійснення перевезення (п. 5.2. Договору).

19 березня 2008 року відповідач за первісним позовом виставив заявку, відповідно до умов якої позивач за первісним позовом повинен був забезпечити перевезення вантажу з Італії до України вагою три тонни та довжиною 3 погонних метра, на завантаження автомобіль повинен був прибути 26 березня 2008 року, вартість послуг складає 1600 євро, оплата яких здійснюється протягом 5 –ти календарних днів після розвантаження в гривні по курсу НБУ.

Відповідно до міжнародної товарно –транспортною накладної № 0151412 автомобіль прибув на завантаження 31.03.2008 року, а на розвантаження прибув 08.04.2008 року, що не заперечується учасниками судового процесу.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2. Договору, платежі та взаємні розрахунки здійснюються на підставі виставлених рахунків та протягом п’яти днів з моменту фактичного виконання доручення, що засвідчується відміткою вантажоотримувача на накладній про отримання товару.

Позивач за первісним позовом стверджує, що виставив відповідачу за первісним позовом рахунок –фактуру № 16 від 22.04.2008 року для оплати вартості послуги, пов’язаної із перевезенням вантажу на суму 12 679,94 гривень, на доказ чого надав поштову квитанцію та зворотнє поштове повідомлення, з яких вбачається, що рахунок було направлено лише 03.11.2008 року і відповідно отримано відповідачем за первісним позовом 05.11.2008 року.

Крім того, позивач за первісним позовом звертався до відповідача за первісним позовом з претензією від 22 травня 2008 року № 01/05-п, в якій вимагав негайно сплатити суму боргу з оплати послуг в розмірі 12 679,94 гривень, однак рахунку в порушення умов Договору до претензії не додав, що унеможливлювало визначення суми, що підлягала до сплати за надані послуги.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 12 679,94 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач за первісним позовом керуючись ст. 6.13. Договору, нарахував та просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 1247,21 гривень, яку згідно поданої 17.04.2009 року заяви, розрахував за 152 доби з 17.04.2008 по 03.11.2008 рік.

Оскільки обов’язок у відповідача за первісним позовом по сплаті наданих послуг відповідно п. п. 4.1., 4.2., 4.3. Договору виникає після виставлення рахунку, який було вручено останньому 05.11.2008 року, період нарахування пені визначений позивачем за первісним позовом не охоплює період фактичного прострочення відповідача за первісним позовом, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад" (позивач за зустрічним позовом) 16 лютого 2009 року звернулось до суду з зустрічним позовом до Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом)  про стягнення 13 947,93 гривень, з яких 1267,99 грн. штраф та 12679,94 грн. збитки.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом мотивував тим, що відповідач за зустрічним позовом в супереч умовам Договору укладеного між сторонами своєчасно не поставив вантаж.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до заявки від 19 березня 2008 року завантаження вантажу повинно було  здійснюватися 26 березня 2008 року, проте згідно міжнародною товарно –транспортною накладною № 0151412 дане завантаження  відбулося тільки  31.03.2008 року, тобто з запізненням на 4 дні.

Так, відповідно до п. 6.3. Договору, у випадку відмови виконавця від здійснення перевезення за прийнятою заявкою у термін, менший ніж 24 години до визначеного у заявці часу подання транспортного засобу під завантаження, а також у випадку ненадання необхідного типу транспортного засобу у строк, визначений заявкою, виконавець сплачує замовникові штраф у розмірі 10 % від вартості доручення,  крім того відшкодовує всі збитки, що виникли у замовника внаслідок порушення виконавцем зобов’язань. Запізнення транспортного засобу на місце завантаження на строк, більший ніж 4 (чотири) години від передбаченого заявкою часу подання транспортного засобу під завантаження, вважається ненаданням транспортного засобу під завантаження.

Керуючись п. 6.3. Договору позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом штраф у розмірі 10 % від вартості доручення, а саме: 1267,99 гривень.

Зважаючи на встановлені факти та умови Договору, а також враховуючи те що відповідач за зустрічним позовом здійснив завантаження з порушенням строку встановленого дорученням, господарський суд приходить до висновку, що позов в  частині стягнення штрафу в розмірі 1267,99 гривень нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню повністю.

Також, позивач за зустрічним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом 12 679,94 гривень збитків, які визначає як витрати на оплату частини виставкового стенду, які йому довелось сплатити у зв’язку із запізненням автомобіля на розвантаження.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної  поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством обов’язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.

Однак позивач за зустрічним позовом в порушення ст. 33 ГПК України, належним чином не довів та не обґрунтував причинний зв’язок між збитками та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по Договору, оскільки окрім іншого, кінцева дата прибуття до м. Києва автомобіля з вантажем в заявці сторонами визначена не була.

З урахуванням наведеного вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення збитків в сумі  12 679,94 гривень позивачем за зустрічним позовом належним чином не доведені та необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно  розміру задоволених вимог.

          Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29, 04655 м. Київ, пр-т Московський, 23, код ЄДРПОУ 33545042) на користь Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1)  12 679,94 (дванадцять тисяч шістсот сімдесят дев’ять) гривень 94 копійки –суми боргу,  126,80 (сто двадцять шість) гривень 80 копійок - витрат по сплаті держмита та 107,43 (сто сім) гривень 43 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4.          Зустрічний позов задовольнити частково.

5.          Стягнути з Фізичної особи –підприємця  ОСОБА_1 (03179, АДРЕСА_1 код НОМЕР_1)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю  "Логістика і склад" (01133, м. Київ, вул. Щорса, будинок 29, 04655 м. Київ, пр-т Московський, 23, код ЄДРПОУ 33545042) 1267,99 (одна тисяча двісті шістдесят сім) гривень 99 копійок –штрафу,  09,27 (дев’ять) гривень 27 копійок - витрат по сплаті держмита та 10,73 (десять) гривень 73 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6.          В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                     О.М. Спичак

Дата підписання рішення

28.05.2009р.