Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Леванчука А.О., Нагорянка В.А.,Мазур Л.М., Писаної Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокуратури Черкаського району в інтересах Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа - Реєстраційна служба Черкаського районного управління юстиції Черкаської області, про визнання розпорядження незаконним, визнання незаконними державних актів на право власності, скасування їх державної реєстрації, зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_9, яка діє через представника ОСОБА_10, на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року прокурор Черкаського району Черкаської області в інтересах Державного підприємства «Черкаське лісове господарство» (далі - ДП «Черкасилісгосп») звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 12 червня 2007 року № 199 було припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 2,4 га в адміністративних межах Геронимівської сільської ради за межами населеного пункту, яка перебувала в постійному користуванні ДП «Черкасилісгосп» на підставі матеріалів лісовпорядкування, та переведено цю земельну ділянку до земель запасу (піски) без зміни цільового призначення.

Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 06 листопада 2007 року № 372 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування жилих будинків» цільове призначення вказаної земельної ділянки загальною площею 2,3 га було змінено, землі переведено до категорії житлової та громадської забудови та передано безоплатно у власність 23 громадянам, зокрема ОСОБА_6 та ОСОБА_9 у розмірі по 0,10 га кожному.

ОСОБА_6 та ОСОБА_9 06 грудня 2007 року отримали державні акти на право власності на вказані земельні ділянки.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2008 року в адміністративній справі за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі ДП «Черкасилісгосп» до Черкаської районної державної адміністрації розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 12 червня 2007 року № 199 визнано незаконним та скасовано. Вказана постанова набула законної сили.

У лютому 2008 року земельні ділянки відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_9 були відчужені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу.

Оскільки незаконне вибуття земельних ділянок площею по 0,10 га з державної власності безпосереднім чином зачіпає економічні, соціальні права держави, порушує законний порядок надання землі у власність громадянам, а також оскільки спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, ДП «Черкасилісгосп» відповідно до статей 388, 393 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843444/ed_2015_07_01/pravo1/T030435.html?pravo=1> має право вимагати скасування незаконного розпорядження та повернення незаконно вилученого майна.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 травня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року, позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області від 06 листопада 2007 року № 372 «Про передачу у власність земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків» у частині затвердження проекту із землеустрою, щодо відведення та передачі земельних ділянок, а саме: ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,10 га за кадастровим номером НОМЕР_2, ОСОБА_9 земельної ділянки площею 0,10 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташовані в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області.

Визнано недійсними державні акти: НОМЕР_3 від 06 грудня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_6; НОМЕР_4 від 03 березня 2008 року на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_7; НОМЕР_5 від 06 грудня 2007 року на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_9; НОМЕР_6 від 19 лютого 2008 р. на земельну ділянку площею 0,10 га, виданий ОСОБА_8

Витребувано від ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,10 га за кадастровим номером НОМЕР_2, що розташована в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, на ко <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843439/ed_2015_07_01/pravo1/T030435.html?pravo=1>ристь ДП «Черкасилісгосп» як земельну лісову ділянку.

Витребувано від ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,10 га за кадастровим номером НОМЕР_1, що розташована в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту, на користь ДП «Черкасилісгосп» як земельну лісову ділянку.

Скасовано державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, що розташовані в адміністративних межах Геронимівської сільської ради Черкаського району Черкаської області за межами населеного пункту.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_9, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає відхиленню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судами встановлено, що спірні земельні ділянки передані ОСОБА_6 та ОСОБА_9 для будівництва та обслуговування житлового будинку та не призначені для лісогосподарського використання. Водночас вказана земельна ділянка площею 2,4 га, до масиву якої входять спірні земельні ділянки, до здійснення передачі відповідачам відносилась до категорії земель лісогосподарського призначення та перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство». Таким чином, видачею оскаржуваного розпорядження Черкаською районною державною адміністрацією фактично змінено цільове призначення земельної ділянки площею 2,4 га, однак у місцевої державної адміністрації відсутні повноваження щодо вилучення земель лісогосподарського призначення державної форми власності, що розташовані за межами населеного пункту, для нелісогосподарських потреб. Тобто вказане розпорядження видано з порушенням вимог п. 3 ч. 1 ст. 32 ЛК України, які на той момент були чинними, та п. 7 ст. 20 ЗК України.

Крім того, оскаржуване розпорядження Черкаської районної державної адміністрації прийнято з порушенням ч. 1 ст. 58 ЛК України, оскільки при зміні цільового призначення земельної лісової ділянки з метою її використання в цілях, не повʼязаних з веденням лісового господарства, не було вирішено питання про збереження або вирубування дерев і чагарників на земельній ділянці, що відводиться громадянам.

Згідно з п. «а» ч. 1 ст. 21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Підставою для скасування оскаржуваного розпорядження є також визнання незаконним та скасування розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 12 червня 2007 року № 199 про припинення ДП «Черкасилісгосп» права користування земельною ділянкою площею 2,4 га на підставі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 8 грудня 2008 року, залишеної в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 липня 2011 року, в адміністративній справі за позовом Черкаського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі ДП «Черкасилісгосп» до Черкаської районної державної адміністрації.

Доводи касатора про те, що на момент видачі оскаржуваного розпорядження земельна ділянка площею 2,4 га, до масиву якої входять і спірні земельні ділянки, була переведена до земель запасу та не була віднесена до земель лісового господарства, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗК України землями запасу є земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб. Тобто при переході до земель запасу за земельними ділянками зберігається їх категорія відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України.

Згідно з ч. 2 ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

У ч. 3 ст. 388 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843439/ed_2015_04_07/pravo1/T030435.html?pravo=1> визначено, що, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Оскільки на момент здійснення передачі спірні земельні ділянки відносились до категорії земель лісового призначення та перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», суди дійшли вірного висновку про порушення вимог чинного законодавства, зокрема статей 27, 32 ЛК України.

Оскільки у лютому 2008 року земельні ділянки відповідачами ОСОБА_6 та ОСОБА_9 відчужені добросовісним набувачам ОСОБА_8 та ОСОБА_7 за договорами купівлі-продажу, однак із володіння ДП «Черкаське лісове господарство» вони вибули поза його волею, то до даних правовідносин судами правильно застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Посилання заявника на судові рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 2012 року щодо неможливості позбавлення особи права власності на земельну ділянку, якщо ця особа не вчиняла будь-яких порушень при отриманні її у власність, тільки на тій підставі, що порушення закону були допущені органом державної влади, не можуть бути взяті до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої відсилають згадувані касатором судові рішення, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання про безоплатну передачу земельної ділянки у приватну власність.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року категорично ствердив, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Інші наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалили законні і обґрунтовані судові рішення про задоволення позову.

Керуючись статтями 336, 337, 345 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2130/ed_2011_03_09/pravo1/T041618.html?pravo=1>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_9, яка діє через представника ОСОБА_10, відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є. Червинська

Судді: А.О. Леванчук

Л.М. Мазур

В.А. Нагорняк

Т.О. Писана