У х в а л а

іменем україни

15 жовтня 2015 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Мостової Г.І.,

суддів: Кузнєцова В.О.,

Наумчука М.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни - на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

На обґрунтування вимог банк посилався на те, що 05 квітня 2006 року між ним та відповідачем укладено кредитний договір № б/н на суму 14 600 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36 % річних, на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак взяті на себе зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконувала і станом на 31 жовтня 2014 року її заборгованість перед банком становить 22 262 грн 31 коп., яку просив стягнути з відповідача.

Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року, у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

У касаційній представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами встановлено, що 05 квітня 2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, на підставі письмової заяви останньої, укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач на кредитну картку отримала кредит у виді кредитного ліміту в розмірі 2 700 грн зі сплатою 36 % річних строком до грудня 2008 року (а. с.10, 11-16).

ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала і станом на 31 жовтня 2014 року її заборгованість перед банком становить 22 262 грн 31 коп., з яких: 11 428 грн 90 коп. заборгованість за кредитом; 8 097 грн 25 коп. заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 199 грн 86 коп. заборгованість з комісії за користування кредитом; 500 грн штраф (фіксована частина); 1 036 грн 30 коп. штраф (процентна складова).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції стороною відповідача заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 30, 31).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

(стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Суди попередніх інстанцій, встановивши, що строк дії карточки визначений до грудня 2008 року, а з позовом банк звернувся у грудні 2014 року, правильно вважали, що позивачем пропущено позовну давність, про застосування якої заявлено представником відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції та обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Посилання представника заявника на відсутність клопотання про застосування позовної давності колегією суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ст. 264 ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня наступного за останнім днем, у яких відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Однак дії з визнання боргу мають здійснюватися в межах строку позовної давності. Отже, посилання банку на те, що 21 жовтня 2013 року перервано строк позовної давності, оскільки відповідачем вчинено платіж, не свідчать про відсутність підстав для застосування позовної давності до спірних правовідносин.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st335>, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st332> суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st332>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Шуліки Аліни Володимирівни -відхилити.

Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 02 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.І. Мостова

Судді: В.О. Кузнєцов

М.І. Наумчук