У х в а л а
іменем україни
15 жовтня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Мостової Г.І.,
суддів: Кузнєцова В.О.,
Наумчука М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс», третя особа - Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство «Семенівкарайагролісгосп», про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, за касаційною скаргою представника Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» - Дубіна Василя Івановича - на рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року та рішення апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У січні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» (далі - КП «Чернігівоблагроліс») про поновлення на посаді директора Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Семенівкарайагролісгосп», стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування вимог посилався на те, що його незаконного звільнено з указаної посади з 30 грудня 2014 року на підставі наказу від 15 жовтня 2014 року № 7, з урахуванням змін, внесених наказом від 30 грудня 2014 року № 11, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до ч. 1 ст. 41 КЗпП України.
Під час розгляду справи позивачем заявлено про відмову від позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, яка була прийнята судом.
Рішенням Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Семенівкарайагролісгосп» КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради. Стягнуто з КП «Чернігівоблагроліс» на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 31 грудня 2014 року по 27 лютого 2015 року включно в сумі 8 997 грн 45 коп. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині стягнення середнього заробітку в межах одного місяця.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2015 року рішення Семенівського районного суду Чернігівської області від 27 лютого 2015 року скасовано в частині стягнення з КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради на користь ОСОБА_2 середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу і допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення виплат середньомісячного заробітку в межах одного місяця.
Відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У касаційній скарзі представник КП «Чернігівоблагроліс» - Дубін В.І. - порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів у задоволеній частині позову із ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 працював на посаді директора ДП «Семенівкарайагролісгосп» з 12 січня 2001 року, а з 1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2094/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1>лютого 200 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2098/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1>8 року -<http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2100/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1>а умовах контракту.
Засновником Семенівського ра <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2100/ed_2015_02_12/pravo1/T041618.html?pravo=1>йонного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Семенівкарайагролісгосп» є КП «Чернігівоблагроліс» Чернігівської обласної ради, якому надано право за погодженням з головою Чернігівської обласної ради прийняття і звільнення з роботи керівників дочірніх підприємств.
За одноразове грубе порушення трудових обов'язків відповідно до ч. 1 ст. 41 КЗпП України ОСОБА_2 звільнено з посади директора ДП «Семенівкарайагролісгосп» з 30 грудня 2014 року на підставі наказу від 15 жовтня 2014 року № 7, з урахуванням змін, внесених наказом від 30 грудня 2014 року № 11.
Частина шоста статті 43 Конституції України <nau://ukr\254к/96-ВР|st43> гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 <nau://ukr\322-08|st40>, 41 КЗпП України <nau://ukr\322-08|st41>.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 41 КЗпП України <nau://ukr\322-08|st41> трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний, зокрема, у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу).
Вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд повинен виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, та істотності наслідків порушення трудових обов'язків. При цьому суд повинен установити не тільки факт невиконання працівником обов'язку, який входить до кола його трудових обов'язків, а й можливість виконання ним зазначеного обов'язку за встановлених судом фактичних обставинах справи, тобто встановити вину працівника та наявність причинного зв'язку між невиконанням працівником трудових обов'язків і негативними наслідками, які настали внаслідок такого порушення.
Правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін.
На контрактну форму трудового договору не поширюється положення ст. 9 КЗпП України про те, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно із законодавством України про працю, є недійсними.
Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема, як передбачену нормами Кодексу законів про працю України, так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.
Пунктом 7.4 статуту Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Семенівкарайагроліс» (далі - статут) визначено, що управління підприємством здійснюється директором, що призначається на цю посаду та звільняється з неї на контрактній основі засновником за погодженням з головою обласної ради.
Згідно з п. 7.5 статуту, директор підприємства, зокрема, несе повну відповідальність за стан та діяльність підприємства; розпоряджається коштами та майном підприємства відповідно до чинного законодавства та цього статуту; несе відповідальність за стан фінансової дисципліни, формування та виконання фінансових планів, організацію податкового, бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій.
Відповідно до п. 6.4 статуту, підприємство здійснює бухгалтерський, оперативний та інші види обліку і веде статистичну, податкову, фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.
Директор підприємства та головний бухгалтер несуть персональну відповідальність за дотримання порядку ведення і достовірність бухгалтерського та оперативного обліку, податкової, фінансової і статистичної звітності.
Установлено, що за результатами проведення внутрішнього аудиту на підприємстві ДП «Семенівкарайагролісгосп» були виявлені порушення, зокрема дебіторська заборгованість по ДП «Семенівкарайагролісгосп», що є погіршенням фінансового стану підприємства (а. с. 53-58).
Контрактом сторін додатковою підставою дострокового припинення трудового договору передбачено випадки одноразового грубого порушення керівником законодавства або обов'язків, що передбачені контрактом, внаслідок чого для підприємства настали значні негативні наслідки (завдано збитків, постраждала ділова репутація підприємства тощо) (пп. 2 п. 6.4 контракту).
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій, встановивши відсутність вини директора підприємства у дебіторській заборгованості, оскільки умовами договорів поставки передбачено оплату після поставки продукції, відсутність причинного зв'язку між невиконанням ним своїх обов'язків і негативних наслідків, з урахуванням того, що за змістом п. 6.4 контракту підставою дострокового його припинення є завдання збитків, однак докази про такі у матеріалах справи відсутні, правильно вважали, що звільнення позивача проведено незаконно і він підлягає поновленню на роботі.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій в частині поновлення на роботі не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st335>, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.
В іншій частині правильність рішення суду апеляційної інстанції не перевіряється, оскільки сторонами не оскаржувалося.
Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st332> суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст. 332 ЦПК України <nau://ukr\1618-15|st332>, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу представника Комунального підприємства «Чернігівоблагроліс» - Дубіна Василя Івановича - відхилити.
Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 07 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді: В.О. Кузнєцов
М.І. Наумчук