12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 листопада 2015 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1457/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Басової Н.М.,

суддів: Борзаниці С.В., Тихонова І.В.,

при секретарі судового засідання: Ларіній П.Є.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1,

представників відповідачів: Форощук С.А., Владимирова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що згідно наказу Держмитслужби України №620-К від 24 квітня 2013 року йому, заступнику начальника Луганської митниці, було припинено перебування на державній службі в митних органах України за порушення присяги державних службовців відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі №812/5003/13-а його поновлено на посаді заступника начальника Луганської митниці з 1 травня 2013 року. Судове рішення в частині поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць суд допустив до негайного виконання.

Проте, постанова суду в частині його поновлення на роботі була виконана тільки 21.05.2014 року.

Вважає, що за період з 16 липня 2013 року по 20 травня 2014 року перебував у вимушеному прогулі у зв'язку із затримкою виконання судового рішення в частині поновлення його на роботі з вини Міндоходів і зборів України.

На підставі викладеного, виходячи з вимог ст.236 КЗпП України, просив суд стягнути з Луганської митниці Державної фіскальної служби України на його користь середній заробіток у розмірі 82 416,09грн. за час затримки у період з 16 липня 2013 року по 20 травня 2014 року виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі №812/5003/13-а в частині його поновлення на роботі (а.с.64-75).

В судове засідання позивач не прибув, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Його представник в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити їх з підстав викладених в адміністративному позові.

Державна фіскальна служба України надала письмові заперечення проти позовних вимог, при цьому вважає, що виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Луганської митниці було затримано не з вини відповідачів у справі. Затримка виконання постанови суду відбулась з причин, що не залежали від відповідачів у справі (тривання процедури реорганізації Державної митної служби та припинення Луганської митниці, відмови представнику відповідачів у заявах про роз'яснення постанови суду та заміну способу та порядку його виконання, втрата виконавчого листа та звернення із заявою про видачу його дублікату лише у березні 2014 року, допущення описки у постанові суду від 15.07.2013 та у дублікаті виконавчого листа, несвоєчасне здійснення позивачем дій, передбачених як Кодексом адміністративного судочинства, так і Законом України «Про виконавче провадження»).

Також зазначила, що відповідачами приймались заходи, направлені на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді в Луганській митниці.

На підставі викладеного, просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.187-195).

В судовому засіданні представники ДФС України та Луганської митниці ДФС України позовні вимоги ОСОБА_4 не визнали, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що між позивачем та Головним управлінням жодні публічно-правові відносини не виникали, а відтак і публічно-правові спори. Жодними діями чи бездіяльністю Головного управління законні права та інтереси позивача не порушувались. Одночасно просив справу розглянути без участі представника (а.с.112-114).

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 з 21.02.2001 року проходив службу в митних органах. Наказом Державної митної служби України №620-К від 24 квітня 2013 року «Про припинення перебування на державній службі» за порушення Присяги державних службовців, відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», припинено 30.04.2013 року ОСОБА_4, заступнику начальника Луганської митниці, перебування на державній службі в митних органах України (а.с.19-25,33-34,35).

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року по справі №812/5003/13-а визнано противоправними та скасовано наказ Державної митної служби України №620-К від 24 квітня 2013 року «Про припинення перебування на державній службі»; наказ Луганської митниці № 368-к від 30 квітня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_4.».

ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника начальника Луганської митниці з 1 травня 2013 року та стягнуто з Луганської митниці на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 1 травня 2013 року по 15 липня 2013 року у сумі 18 572,64 грн.

Постанову в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 7738,60 грн. суд допустив до негайного виконання (а.с.19-25).

17.07.2013 представником позивача було отримано виконавчий лист в частині негайного виконання судового рішення щодо поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. 18.07.2013 копія постанови суду та оригінал виконавчого листа були направлені Голові комісії з реорганізації Державної митної служби України для виконання в добровільному порядку (а.с.31-32, 173-185).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 вересня 2013 року постанова суду першої інстанції від 15.07.2013 року залишена без змін (а.с.26-29).

07.11.2013 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Луганської митниці на вказані судові рішення судів першої та другої інстанцій.

Враховуючи викладене, обставини, встановлені постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року, відповідно до ч.1 ст.72 КАС України не доказуються при розгляді даної справи, а тому вона має преюдиційне значення.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року у зв'язку з втратою оригіналу позивачу видано дублікат виконавчого листа щодо негайного виконання постанови суду від 15.07.2013 року в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Цією же ухвалою суд змінив спосіб та порядок виконання вказаної постанови суду шляхом поновлення позивача на посаді заступника начальника Луганської митниці Міндоходів з 01 травня 2013 року (а.с.31-32).

06.05.2014 постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №812/5003/13-а про поновлення ОСОБА_4 на посаді заступника начальника Луганської митниці з 01 травня 2013 року (а.с.30).

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.05.2014 №1391-о ОСОБА_4 поновлено на посаді заступника начальника Луганської митниці Міндоходів з 01.05.2013 (а.с.223).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою статті 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Пунктом третім частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з ч.2 ст.257 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 3 ст.14 КАС України передбачено, що невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проголошення постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15.07.2013 року окрім представника позивача були присутні й представники відповідачів, а отже їм було відомо, що позивача поновлено на посаді і рішення в частині його поновлення допущено судом до негайного виконання.

Вказані обставини свідчать про те, що, починаючи з 16.07.2015 року, відповідачі зобов'язані були виконати постанову суду в частині поновлення ОСОБА_4 на посаді. Адже негайне виконання передбачає виконання судового рішення, не чекаючи на набрання ним законної сили.

Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган звільняється від відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

А тому суд не приймає до уваги доводи відповідачів про те, що затримка виконання постанови суду відбулась з причин, що не залежали від відповідачів у справі: тривання процедури реорганізації Державної митної служби та припинення Луганської митниці, відмови представнику відповідачів у заявах про роз'яснення постанови суду та заміну способу та порядку його виконання, втрата виконавчого листа та звернення із заявою про видачу його дублікату лише у березні 2014 року, допущення описки у постанові суду від 15.07.2013 та у дублікаті виконавчого листа, несвоєчасне здійснення позивачем дій, передбачених як Кодексом адміністративного судочинства так і Законом України «Про виконавче провадження». Всі перелічені обставини в проміжку часу відбулися після винесення судового рішення і жодним чином не могли вплинути на його негайне виконання.

Рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Враховуючи те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі, допущена до негайного виконання, виконана Міністерством доходів і зборів України шляхом прийняття наказу лише від 21 травня 2014 року №1391-о «Про поновлення на посаді», суд приходить до висновку про те, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення. Жодні заперечення відповідачів взагалі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки добровільне виконання рішення суду відповідачами - це їх законодавчо встановлений обов'язок. І зазначений обов'язок не є похідним від дій позивача (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), якого поновлено на роботі.

При даних спірних правовідносинах вина Відповідача - ДФС України (на час виконання постанови суду - Міністерство доходів і зборів України) полягає в ігноруванні положень ст.ст. 19, 124 Конституції України, ч.3 ст. 14, ст. 255, ч. 1 ст.256, ч. 2 ст.257 КАС України, ст.235 КЗпП України відносно виконання прямого обов'язку щодо негайного поновлення на попередньому місці роботи позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року по справі №21-63а15.

Дане судове рішення прийняте за результатами розгляду справи з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України.

Відповідно до абзацу 2 ч.2 ст.244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, оцінивши в сукупності всі докази по справі, прийшла до переконання, що при даних спірних правовідносинах відсутні будь-які підстави, які б обумовлювали можливість відступити від правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року по справі №21-63а15.

В судовому засіданні встановлено, що представники Відповідачів достовірно знали про судове рішення щодо негайного поновлення Позивача на посаді, з якої його було звільнено. В силу приписів ч.2 статті 257 КАС України Відповідач - ДФС України (на час виконання постанови суду - Міністерство доходів і зборів України) станом на 16.07.2013 мав беззаперечні підстави для поновлення Позивача на попередньому місці роботи. Однак в порушення приписів ст. 19 Конституції України, ігноруючи положення ч. 3 ст. 14, ст. 255 КАС України стосовно обов'язковості судового рішення, не виконав свого обов'язку щодо поновлення Позивача. У зв'язку з чим в наявності вина у формі допущеної бездіяльності при наявності обов'язку для вчинення конкретних дій. У зв'язку з цим, посилання представника Відповідачів на відсутність вини у діях (бездіяльності) відповідачів є незмістовними, оскільки спростовуються наведеними обставинами щодо їхнього обов'язку вчинити певні дії.

Посилання представника Відповідачів на наявність описки в судовому рішенні відносно імені позивача як на підставу неможливості негайного виконання цього рішення є безпідставними, оскільки Відповідачі достовірно знали, відносно якої особи було прийняте судове рішення. В розпорядженні Відповідачів була особова справа ОСОБА_4 з паспортними даними, трудова книжка з правильним зазначенням імені Позивача, що обумовлювало виконання рішення суду. Крім того, в описовій та резолютивній частинах постанови від 15.07.2013 відносно загального задоволення позовних вимог правильно зазначено прізвище, ім'я, по батькові Позивача, що також вказувало на необхідність негайного виконання судового рішення відносно конкретної особи.

Розрахунок суми стягнення, наведений позивачем в позові, відповідає дійсності та складається з середньоденної заробітної плати ОСОБА_4 (а.с.186) помноженої на кількість робочих днів вимушеного прогулу (розрахованих згідно листів Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012 №9050/0/14-12/13 та від 04.09.2013р. №9884/0/14-13/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік, 2014 рік відповідно), а саме: 386,93грн. х 213 робочих днів = 82 416,09грн.

Вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням належних відрахувань з Луганської митниці Державної фіскальної служби України, оскільки зазначена установа є правонаступником Луганської митниці Міндоходів України у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 р. № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» та від 6 серпня 2014 року № 311 «Про утворення територіальних органів Державної фіскальної служби та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України».

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору судом не вирішується, оскільки, позивач відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільнений.

Керуючись ст.ст.69-72,86,94,158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Державної фіскальної служби України, Луганської митниці Державної фіскальної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі задовольнити.

Стягнути з Луганської митниці Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39500819, місце знаходження: 92701, Луганська область, Старобільський район, м.Старобільськ, вул.Рози Люксембург,76) на користь ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток у розмірі 82 416,09грн. (вісімдесят дві тисячі чотириста шістнадцять гривень 09коп.) з урахуванням належних відрахувань за час затримки у період з 16 липня 2013 року по 20 травня 2014 року негайного виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі №812/5003/13-а в частині поновлення ОСОБА_4 на роботі.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 13 листопада 2015 року.

Головуючий суддя Н.М. Басова

Суддя Суддя С.В. Борзаниця І.В. Тихонов