УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.11.2015р. Справа № 876/9989/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (позивача у справі): Шабата Ю.В.,

відповідача у справі: не з'явився

третіх осіб у справі: Сухоцького М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"

на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2015р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/5484/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"

до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс", Приватне підприємство "Шива"

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

17.09.2015р. позивач: Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс", Приватне підприємство "Шива", про визнання протиправною та скасування постанови, просив визнати протиправною та скасувати з моменту прийняття постанову заступника начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Р.І. Онишкевича від 29.07.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП №48294213.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2015р. у справі №813/5484/15 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач у справі: Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", який у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на те, що при винесенні даного рішення судом неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що ПАТ "ВіЕс Банк", в особі свого представника Бандирського А.С., 10.09.2015р. під час ознайомлення з матеріалами справи №813/4695/15, яка перебувала на розгляді у Львівському окружному адміністративному суді, дізналось про факт винесення відповідачем та зміст постанови заступника начальника Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Р.І. Онишкевича від 29.07.2015р. про відкриття виконавчого провадження ВП №48294213, якою порушено права та законні інтереси позивача. До зазначеного вище моменту ПАТ "ВіЕс Банк" не знало і не могло знати про факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2015р. ВП №48294213, оскільки воно не було учасником вказаного виконавчого провадження, та в силу вимог Закону України "Про виконавче провадження" було позбавлене можливості ознайомитись з матеріалами ВП №48294213; оскаржувана постанова на адресу ПАТ "ВіЕс Банк" не надсилалась.

06.11.2015р. на адресу Львівського апеляційного адміністративного суду від Адвокатського об'єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс" надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, зазначила, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, а ухвала суду першої інстанції законною з огляду на те, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом із пропуском встановлених строків на звернення до суду без жодних поважних причин, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 09.11.2015р. з'явився представник апелянта (позивача у справі): Шабат Ю.В., який доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задоволити, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2015р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/5484/15 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник Приватного підприємства "Шива": Сухоцький М.П. проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив встановлений ст.181 КАС України строк для оскарження постанови державного виконавця, а тому застосуванню підлягає ст.100 КАС України.

Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, з наступних міркувань.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із вимогами ч.1 ст.99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із вимогами ч.3 цієї статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватись інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених вище приписів КАС України можна прийти до висновку про те, що ч.2 ст.99 КАС України визначено загальний строк звернення до адміністративного суду та порядок його обчислення, за умови якщо цим Кодексом або іншими законами не визначено спеціальних строків та порядок їх обчислення.

Відповідно до вимог ч.1 ст.181 КАС України, учасник виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Аналогічна правова норма передбачена ч.6 ст.25 Закону України "Про викоавче провадження", якою визначено, що постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Із вищенаведеного слідує, що законодавець чітко передбачив можливість особи в десятиденний строк оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, водночас зазначений строк обраховується з моменту, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав.

Слід зазначити, що суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне оскарження відповідних дій, бездіяльності та рішень органів владних повноважень (або його посадових, службових осіб) у публічно-правових відносинах, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених та наявних доводів.

Як вбачається із матеріалів справи, оскаржувана постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження прийнята відповідачем 29.07.2015р., та оскаржена позивачем лише 17.09.2015р.

Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що пропуск позивачем строку звернення до суду не є і не може бути безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо позивач навів поважні причини такого пропуску.

Більше того, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки поверхнево з'ясував істотні обставини справи, та належним чином не перевірив, коли саме позивач дізнався про оскаржувану постанову, враховуючи при цьому, що в матеріалах справи немає жодного належного та допустимого доказу такої обставини.

Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи немає жодного доказу того, що позивачу до 10.09.2015р. (коли представник позивача ознайомився ознайомився з матеріалами справи №813/4695/15), було відомо про наявність постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 29.07.2015р.

Посилання суду першої інстанції та третіх осіб у справі на ту обставину, що так як позивач 27.08.2015р. оскаржував постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 29.07.2015р., а винесенню такої постанови передує винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, причини пропуску строку на оскарження постанови про відкриття виконавчого провадження не є поважними, є голослівними та не заслуговують на увагу, оскільки, як вірно зазначив апелянт (позивач у справі), позивач дізнається про порушення своїх прав, свобод чи інтересів не з припущення про існування факту винесення рішення, вчинення дії або бездіяльності державної виконавчої служби, а безпосередньо зі змісту прийнятого рішення, вчиненої дії або бездіяльності та їх правових наслідків для позивача. Позивач у даному випадку не міг знати про порушення своїх прав та законних інтересів тільки з припущення про те, що винесенню постанови про арешт майна має передувати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки сам факт винесення постанови про відкриття виконавчого провадження не може свідчити про існування порушення такою постановою прав та законних інтересів позивача.

Відтак, про обізнаність позивача із постановою про відкриття виконавчого провадження може свідчити заява про ознайомлення з матеріалами справи №813/4695/15, яку долучено до апеляційної скарги. Таким чином, твердження суду першої інстанції про обізнаність позивача або про можливість дізнатись про наявність та зміст постанови про відкриття виконавчого провадження до 10.09.2015р. ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в основу судового рішення, відповідно не можуть бути причиною позбавлення позивача права на доступ до суду.

Оцінюючи в сукупності вищевикладені обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що в суду першої інстанції не було правових підстав для висновку про те, що позивачем пропущено без поважних причин встановлений ст.181 КАС України строк для звернення до адміністративного суду.

Більше того, слід зазначити, що відповідно до положень ст.55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із вимогами ч.4 ст.6 КАС України, ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі "Мушта проти України" ЄСПЛ нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" ЄСПЛ зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Згідно з висновками, викладеними у п.п.23,25 Рішення ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен з специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а також давати обґрунтування своїх рішень.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, у зв'язку з чим такий прийшов до передчасного висновку про залишення його позовної заяви без розгляду, чим фактично позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, відповідно порушив його права на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантовані ст.6 КАС України.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно із вимогами ст.204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, відтак, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс", Приватне підприємство "Шива", про визнання протиправною та скасування постанови, - направленню до цього ж суду для продовження її розгляду по суті.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2015р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/5484/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до Шевченківського відділу Державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Адвокатське об'єднання "Адвокатська компанія "Укрзахідюрсервіс", Приватне підприємство "Шива", про визнання протиправною та скасування постанови, - задоволити.

2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18.09.2015р. про залишення позовної заяви без розгляду у справі №813/5484/15, - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.11.2015р.