Копія
СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
27.05.2009 Справа № 2-а-629/08/2703
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Курапової З.І.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Санакоєвої М.А.
секретар судового засідання Антонова Н.В.
за участю представників сторін:
позивач ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 17.12.03 р.;
представник відповідача Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя- Інаятов Євген Олександрович довіреність № 1097/09-07 від 18.02.09;
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінський районний суд м.Севастополь (суддя Гаркуша О.М. ) від 05.12.08 у справі № 2-а-629/08
за позовом ОСОБА_1 (вулАДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя (вул. Карантинна, 16, к. 56,Севастополь,99008)
про спонукання до виконання певних дій
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 05 грудня 2008 р. у справі № 2-а-629/08 позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про спонукання до виконання певних дій, задоволені частково.
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. в сумі 614 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2008 р. та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга Управління ПФУ в Ленінському районі м. Севастополя мотивована тим, що фінансове забезпечення соціальних гарантій відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України». Пункт 9 Положення «Про Пенсійний фонд України»та частина 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачають вичерпний перелік напрямків використання коштів Пенсійного фонду України. Згідно частини 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»відповідних коштів на виплату підвищення «Дітям війни»не передбаченою. Апелянт вважає, що судом невірно застосований розмір мінімальної пенсії за віком, оскільки згідно ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.2003. «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальна пенсія за віком не застосовується при визначенні розміру підвищення пенсії дітям війни.
У судовому засідання 27 травня 2009 р. представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач у судовому засіданні 27 травня 2009 р. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.
ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Севастополя із позовом до відповідача - Управління пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»за 2006-2007 р. в сумі 2733,30 грн.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України “Про соціальний захист дітей війни” від 18 листопада 2004 року № 2195-IV із змінами та доповненнями. Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 виданим Ленським РВ УМВС України в м. Севастополі 17 грудня 2003 р., тобто станом на час закінчення Другої світової війни йому було менше 18 років (а. с. 4).
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і має право на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2007 рік згідно до пункту 12 статті 71 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп\2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 12 статті 11 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік”, яким було припинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. При цьому Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та\або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, згідно якій державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цім Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня -380 грн., з 1 квітня -406 грн., з 1 жовтня -411 грн.
Відповідно до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Відповідно розмір мінімальної пенсії за віком становив з 01.04.2007. по 30.09.2007. - 410,06 грн.; з 01.10.2007. по 31.12.2007. -415,11 грн.
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судова колегія не приймає до уваги доводи апелянта, що суд не може приймати за основу розрахунку мінімальний розмір пенсії, визначений статтею 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, який на думку апелянта застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, оскільки з урахуванням положення пункту 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України про можливість застосування аналогії закону та у зв'язку з тим, що у Законі України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачений розмір мінімальної пенсії для розрахунку надбавки, то слід застосувати розмір мінімальної пенсії за віком, який встановлений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Судом встановлено, що щомісячна державна соціальна допомога відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений частиною 1 статті 28 Закону “України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Дійсно, згідно з частиною 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 року № 2505-IV.
Але, судова колегія враховує, що згідно з частиною 4 статті 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судова колегія зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така позиція висловлена у рішення Європейського Суду у справі Y van Duym v. Home Office ( Case 41\74 van Duym v. Home Office).
Крім того, мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також частиною 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006 року № 489-V “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 року № 749-V, який набрав чинності після прийняття Закону України від 25.03.2005 року № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002року №8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є Пенсійний фонд України (у 2006 році - бюджетна програма КПКВ 64881030 "Відшкодування на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд", у 2007 році бюджетна програма КПКВ 3508100 "Дотація Пенсійному фонду України на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами").
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов'язаний відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, є Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі в м. Севастополі.
Судова колегія вважає, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, не передбачено обмеження виплат наявністю певних коштів чи фінансування з бюджету. Крім того, статтею 22 Конституції України не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, тому, відсутність коштів на виплату надбавок до пенсій не позбавляє особу, якій повинна бути здійснена доплата до пенсії, права на отримання такої допомоги. Відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Доводи апелянта, що Положенням про Пенсійний фонд України визначений вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ і в бюджеті пенсійного фонду не передбачено виплати надбавок дітям війни, не можуть бути прийняти до уваги, тому що відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” надбавки та підвищення, встановлені до пенсій виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
При цьому, судова колегія керується вимогами статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно до якої суд при вирішенні справи, керується принципом верховенства права відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно до частин 1 та 2 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач звернувся в суд з позовом 29 червня 2008 р., отже строк для звернення в суд з позовом про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2006 рік і по травень 2007 р. позивачем пропущений. Позивач мав дізнатися про порушення його прав саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007р.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість стягнення на користь позивача щомісячну грошову допомогу за період з 09 липня 2007 р., з моменту прийняття рішення Конституційного суду України, й по 31 грудня 2007 року.
При цьому, судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанцій при розрахунку розміру грошової допомоги не застосовані норми частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006. № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003. № 1058 з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток. Також суд першої інстанції припустився арифметичної помилки -замість 6 місяців, в розрахунку застосовано 5 місяців.
Відповідно до ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав , свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивач у позовній заяві просить зобов'язати відповідача нарахувати щомісячну грошову допомогу, але для повного захисту прав позивача судова колегія вважає необхідним прийняти рішення також про зобов'язання відповідача виплатити недоплачену щомісячну грошову допомогу за період вересня по грудень 2007 р.
При таких обставинах, судова колегія вважає, що постанову суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з липня по грудень 2007 р. в сумі 742,65 грн. ( липень -вересень 2007 р. вересень 2007 р. -410,06 грн. х 30 % х 3= 369,05 грн.; жовтень -грудень 2007 р.- 415,11 грн. х 30% х 3 = 373,60 грн.).
Відповідно до ч.1, 3 ст. 94 Кодексу адміністративного с судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа); якщо адміністративний позов задоволений частково, відповідачу присуджуються су вдови витрати пропорційно задоволеним вимогам. Квитанцією від 26.08.2008. позивач сплатив держмито в дохід місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя (а. с. 11).
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 частини першої статті 198, ч.4 ст. 202, статтями207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя на постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2008 р. у справі № 2-а-629/08 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Севастополя від 05 грудня 2008 р. у справі № 2-а-629/08 (№ 2-а-629/08/2703) скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Севастополя нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну грошову допомогу як дитині війни за період липня -грудня 2007 р. в сумі 742,65 грн.
В інший частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з місцевого бюджету Ленінського району м. Севастополя 0,92 грн. держмита.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий суддя підпис З.І.Курапова
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис М.А.Санакоєва
Повний текст судового рішення виготовлений 01 червня 2009 р.
З оригіналом згідно
Суддя З.І.Курапова