Справа № 2-а-522,
2009 року
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2009 року Диканський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої - судді Щабельської І. В.,
при секретарі судового засідання - Іванченко В. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща. Диканька Полтавської області у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку та нарахування недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом. до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про нарахування допомоги дитини війни, посилаючись на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2006 - 2007 рр. така допомога йому не виплачувалася, тому просив зобов’язати відповідача нарахувати йому недоплачену суму за вказаний період у розмірі 2733 грн. 30 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дія положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на підставі яких йому повинна бути нарахована соціальна допомога. Разом з тим, відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просив визнати дії відповідача неправомірними, стягнути несплачену щомісячну державну соціальну допомогу в сумі 3302 грн. 60 коп. за період із січня 2006 по червень 2008 року, зобов’язати відповідача нараховувати йому таку допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в подальшому при нарахуванні пенсії.
Позивач в судове засідання не з’явився, а надав письмову заяву про слухання справи за його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав і прохав задовольнити позов.
Ухвалою Диканського районного суду від 21 травня 2009 року у якості другого відповідача залучено управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області, виходячи з того, що саме вказаний орган нараховує та виплачує пенсію позивачу за місцем його проживання.
Відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області в своєму письмовому запереченні на позов просили відмовити у задоволенні позову стосовно їхнього управління, обґрунтовуючи це тим, що позивач на обліку в обласному управлінні не перебуває, пенсії це управління йому не нараховує та не виплачує, а пенсія позивачу нараховується та виплачується управлінням Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавській області. При цьому цей відповідач просив розглянути справу у відсутність їхнього представника.
Представник відповідача - управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області в судове засідання не з’явився а відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Оскільки рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, таким чином на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Крім того, законодавчо не визначено механізму нарахування підвищення до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2006-2008 роках.
При цьому другий відповідач надав письмове клопотання про розгляд справи без участі їхнього представника.
Виходячи з того, що як позивач, так і відповідачі заявили письмові клопотання про розгляд справи без їх участі, то судовий розгляд справи було проведено в порядку письмового провадження згідно ст. 122 ч.3 КАС України.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області слід відмовити, а позовні вимоги до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області задоволити частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як і в 2006 році було зупинено цю ж норму Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік».
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, пункту 12 ст. 71 «Про Державний бюджет на 2007 рік». Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року зворотної дії в часі не має, відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Тому задоволенню підлягають вимоги позивача лише за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З огляду на викладене положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, не може застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» затверджено на 2007 рік прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Таким чином, позивачу підлягало нарахуванню та виплаті в 2007 році:
липень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.; (з 9 по 31 липня – 91,27 грн.)
серпень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
вересень (4,06+406) х 30%=410,06 х 30%=123,02 грн.;
жовтень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53грн.;
листопад (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
грудень (4,11+411) х 30%=415,11 х 30%=124,53 грн.;
всього з 9 липня по 31 грудня – 710,90 грн.
Всупереч вказаним нормам закону у 2007 році нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачу як дитині війни органами пенсійного фонду взагалі не здійснювалося, у зв’язку з чим позивачем недоотримано у 2007 році з 9 липня по 31 грудня - 710,90 грн.
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на 2008 рік затверджено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень. Даним законом також визначається розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму + 1%.
Отже, у 2008 році нарахуванню та виплаті підлягали такі суми доплати до пенсії:
травень 481х30%=144,3 грн. ; (з 22 по 31 травня – 46,55 грн.)
червень 481х30%=144,3 грн.;
липень 482х30%=144,6 грн.;
серпень 482х30%=144,6 грн.;
вересень 482х30%=144,6 грн. ;
жовтень 498х30%=149,4 грн.;
листопад 498х30%=149,4 грн. ;
грудень 498х30%=149,4 грн.;
всього з 22 травня по 31 грудня – 1072,85 грн.
Відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення органами пенсійного фонду у 2008 році проводилося у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні, таким чином позивачем недоотримано у 2008 році з 22 травня по 31 грудня – 715 грн. 24 коп.
Водночас, пунктами 3, 4 положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, призначення (перерахунок) та виплата пенсій віднесено до обов'язків та функцій органів Пенсійного фонду України. З огляду на вказану норму, суд не може перебирати на себе функцію органів пенсійного фонду України щодо нарахування підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії..
Отже відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення "Про Пенсійний фонд України", здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, суд вважає Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року з підвищенням пенсії на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати.
Із змісту позовної заяви вбачається, що в даному спорі фактично оскаржується бездіяльність територіального управління Пенсійного фонду України щодо відмови в нарахуванні зазначеного підвищення до пенсії.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати бездіяльність даного управління протиправною, в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, встановленому ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, так як і у 2008 році відповідач не здійснював позивачу нарахування зазначеного підвищення до пенсії у передбаченому законом порядку.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено у новій редакції. Встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачувалось зазначене підвищення встановленого розміру.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Разом з тим, суми підвищення дітям війни були визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян". Так, п. 8 Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2, з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області повинно було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним судом рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність і не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 р. повинен був нараховувати та здійснювати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за 2008 рік з 22 травня 2008 р. з урахуванням проведених виплат та провести відповідні виплати.
Оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилося лише з 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", суд вважає, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено.
Згідно вимог ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 6-14, 18, 71, 94, 122, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про поновлення строку і нарахування недоплаченого підвищення до пенсії дитині війни у зв’язку з безпідставністю вимог.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області - задовольнити частково.
Визнати бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області протиправною в частині не нарахування позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в розмірі встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, а також із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Диканському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягти з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Диканський районний суд, який ухвалив судове рішення шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний термін з дня складання постанови в повному обсязі та подачі апеляційної скарги у 20-денний термін після подачі заяви про апеляційне оскарження, в порядку, визначеному ст. 186 КАС України.
Головуюча:
Постанова у повному обсязі виготовлена 01 червня 2009 року.