Справа № 495/6614/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2015 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі – головуючого одноособово судді Загородній І.В.

при секретарі – Савенко М.В., Левченко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровського кримінальне провадження внесеного в ЄРДР № 12015160240002306 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України,-

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працюючого, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України,-

сторони кримінального провадження:

прокурор Бельський Р.О., Полянський О.Д.

обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2

захисник ОСОБА_3

потерпілий ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2015 року приблизно о 01 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 вступив в злочину змову з ОСОБА_2, та діючи в єдиній групі осіб, заздалегідь приготували маски, щоб їх обличчя не були помічені при скоєні злочину. Після чого ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, з метою викритого викрадення чужого майна, проникли до будинку, розташованого за адресою: вулиця Декабристів 17, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, де з корисливою метою та чітким умислом, направленим на відкрите викрадення чужого майна, зайшли у кімнату в якій в цей час відпочивав потерпілий ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, якому нанесли декілька ударів по тілу та відкрито заволоділи його майном, а саме:

-грошовими коштами у сумі 100 доларів США однією банкнотою, відповідно довідки ПАТ «Державний ОСОБА_5 України» курс української гривні по відношенню до іноземних валют станом на 16.08.2015 року становив – за 100 доларів США – 2140 гривень;

-грошовими коштами в сумі 2700 гривень, банкнотами номіналом 500 гривень – 3 банкноти, 200 гривень – 2 банкноти, 100 гривень – 8 банкнот;

тим самим спричинивши ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 4840 гривень.

Після чого ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 з відкрито викраденими грошовими коштами з місця скоєння злочину зникли, обернувши їх на свою користь.

Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винними визнали себе у повному обсязі, щиро розкаялись у скоєному, активно сприяли розкриттю злочину.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. За згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій не має, а також роз'яснює йому, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Суд, з’ясувавши думку сторін кримінального провадження, роз’яснив сторонам кримінального провадження вимоги ч.3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу доказів, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім допиту обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 відносно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, дослідженням тільки доказів, які характеризують їх особистість, допитом потерпілого ОСОБА_4

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та інші учасники кримінального провадження погодилися з тим, щоб судовий розгляд обмежився їх допитом, дослідженням доказів, які характеризують їх особистість, допитом потерпілого ОСОБА_4 Їм було роз’яснено, що в даному випадку вони позбавляється права оспорювати в апеляційному порядку фактичні обставини правопорушення.

Обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 у судовому засіданні винними визнали себе у повному обсязі, та повністю підтвердив обставини вчиненого ними злочину, згідно ст. 63 Конституції України відмовилась давати показання. У скоєному щиро розкаялись, просили суворо не карати, запевнили, що більше не будуть вчиняти злочини.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 пояснив, що дійсно 16 серпня 2015 року приблизно о 01 годині 30 хвилин, обвинувачені ОСОБА_1, ОСОБА_2 проникли до його будинку, розташованого за адресою: вулиця Декабристів 17, місто Білгород-Дністровський, Одеська область, зайшли у кімнату в якій в цей час відпочивав він та нанесли йому декілька ударів по тілу, після чого заволоділи його майном, а саме: грошовими коштами у сумі 100 доларів США та грошовими коштами в сумі 2700 гривень, після чого з викраденими грошовими коштами з місця скоєння злочину зникли.

Оцінюючи докази у сукупності, суд визнає винуватими обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2 у інкримінованому їм злочині та кваліфікує його за ст. 186 ч.3 КК України – відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом’якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд відносить вчинення злочину щодо особи похилого віку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним злочину, задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на утримані неповнолітніх дітей не має, скоїв злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, його щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, вчинив злочин щодо особи похилого віку, добровільне відшкодування завданого збитку, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 обраний на стадії досудового слідства у вигляді – тримання під вартою скасувати, звільнити його із під варти в залі суду.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує: суспільну небезпеку і характер вчиненого ним злочину, задовільно характеризується за місцем проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, скоїв злочин, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, на утримані неповнолітніх дітей не має, не працює, його щире каяття в скоєному, активне сприяння розкриттю злочину, вчинив злочин щодо особи похилого віку, добровільне відшкодування завданого збитку, суд вважає недоцільним відбування покарання у вигляді позбавлення волі та приходить до переконання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 обраний на стадії досудового слідства у вигляді – тримання під вартою скасувати, звільнити його із під варти в залі суду.

Керуючись ст. ст. 100, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, і на підставі санкції даної статті призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції;

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 обраний на стадії досудового слідства у вигляді – тримання під вартою скасувати, звільнити його із під варти в залі суду.

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.3 КК України, і на підставі санкції даної статті призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов’язки:

- періодично з’являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції;

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та навчання.

Контроль за поведінкою засудженого здійснюється кримінально-виконавчою інспекцією за місцем проживання засудженого.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 обраний на стадії досудового слідства у вигляді – тримання під вартою скасувати, звільнити його із під варти в залі суду.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області.

Вирок суду у відповідності з вимогами ст. 394 ч.2 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст. 394 КПК України.

Копію вироку негайно видати обвинуваченим та прокурору.

Суддя : Загородній І.В.