Номер провадження: 11-кп/785/1433/15

Номер справи місцевого суду: 496/2689/13-к

Головуючий у першій інстанції Галич О. П.

Доповідач Балабан В. Ф.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого Балабана В.Ф.

суддів Балана В.Д., Джулая О.Б.

при секретарі Швець В.Ф.

за участю

прокурора Романець Ю.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 09.09.2015 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,

встановила:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр-нин України, українець, освіта середня, що не працює, раніше не судимий,

засуджений за ст. 286 ч.1 КК України до штрафу у сумі 3400 грн. без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави 1026 грн. 90 коп. за проведення експертизи.

ОСОБА_3 засуджений за те, що він 12.04.2013 року, приблизно о 16 годині 15 хвилин, знаходячись на 450 км + 300 м автошляху Київ-Одеса, керуючи технічно справним автомобілем НОМЕР_1, рухаючись заднім ходом по ділянці стоянки з обмеженою видимістю, яка примикає до вказаного автошляху, в порушення вимог дорожнього знаку 3.21 «В`їзд заборонено», а також п.п. 1.5, 2.3 (б), 10.1, 10.9, 10.10, 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху, не переконався в безпеці виконуваного маневру та з метою забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні пошкодження середнього ступеня тяжкості у виді закритого осколкового перелому нижньої третини правої плечової кістки.

___________________

Справа № 11-кп/785/1433/15 Категорія: ст. 286 ч.1 УК України

Головуючий в першій інстанції Галич О.П.

Доповідач Балабан В.Ф.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 стверджує, що вирок є незаконним та необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які об'єктивно підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні ДТП, а в ході розгляду справи суд припустився суттєвої неповноти судового слідства.

Так, за твердженнями захисника схема ДТП не відповідає обставинам, які фактично мали місце, оскільки вона була складена після того, як потерпілого забрала машина «швидкої допомоги», а обвинувачений ОСОБА_3 переїхав на своєму автомобілі з місця ДТП до іншого місця - магазину, де розвантажив зі свого автомобілю товар.

Крім того захисник в апеляційній скарзі стверджує, що ході розгляду справи не було встановлено механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень, а також не з'ясовано те, де саме і в якому положенні знаходився потерпілий на час наїзду, в зв'язку з чим твердження про те, що потерпілий отримав травму в наслідок ДТП, на думку захисника, визиває сумніви.

Враховуючи викладене захисник в апеляційній скарзі просить скасувати вирок та постановити новий, яким виправдати обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні злочину.

Заслухавши доповідача, захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати з кримінальних справ приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в своїх первинних поясненнях, наданих безпосередньо після вчинення ДТП працівникам ДАЇ, обвинувачений ОСОБА_3 добровільно та без примусу пояснив, що він працює водієм у логістичної фірмі «Водограй» та займається вантажним перевезенням продуктів. Також він пояснив, що у день події, яка розглядається, він разом з експедитором ОСОБА_5 привіз продукти до магазину «СРСР». Оскільки проїзд до магазину з автошляху був перекритий іншими автомобілями, які були там припарковані, то він прийняв рішення проїхати трохи далі, заїхати з боку паркувального майданчику і під`їхати до магазину по паркувальному майданчику, рухаючись заднім ходом. Коли він рухався заднім ходом, знаходячись приблизно в 70 см від тротуару, то бачив чоловіка, якій, хитаючись йшов по обочині праворуч. Потім він відчув, що автомобіль на щось наїхав, в зв'язку з чим вийшов з автомобілю та побачив того самого чоловіка, який раніше йшов по обочині. Чоловік сидів на тротуарі та тримався за руку. Зрозумівши, що щось трапилось, він спитався, в чому справа, на що той чоловік відповів, що все нормально та пішов. Приблизно хвилин через 10, коли він вивантажував товар до магазину, цей чоловік знову підійшов та сказав, що я своїм автомобілем його збив і у нього зламана рука, після чого обвинувачений підійшов до посту ДАЇ та повідомив про те, що сталося (Т. 1 а.с.34).

Згодом в ході досудового слідства обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому ДТП не визнав та пояснив, що коли він рухався заднім ходом, то не бачив ніяких перешкод. Потім експедитор ОСОБА_5, який сидів на праворуч на пасажирському місці крикнув, щоб він зупинився. Зупинившись він запитав ОСОБА_5, що сталося, на що той відповів, що в праве дзеркало він побачив на обочині біля автомобілю чоловіка. Тоді від вийшов з автомобілю, підійшов до чоловіка, якій у зігнутому стані знаходився частково на обочині, частково на дорозі біля правого заднього колеса автомобілю. На запитання, що сталося, той чоловік відповів, що обвинувачений його збив своїм автомобілем, але ніяких зіткнень обвинувачений не відчував та як там міг опинитися той чоловік він не розуміє, оскільки не бачив його до того. Хвилин через 10, коли він розвантажував товар з автомобілю, той чоловік знову підійшов до нього та сказав, що у нього болить рука, яку обвинувачений йому переїхав, після чого до них підійшли працівники ДАІ, а потім приїхала машина «швидкої допомоги», яка забрала потерпілого, а обвинувачений лишився зі слідчим оформлювати ДТП. Також обвинувачений ОСОБА_3 пояснив, що він знав, що заїхав на паркувальний майданчик незважаючи на знак, який забороняє в`їзд, але зробив це тому, що з іншого боку він не міг заїхати, оскільки там були припарковані автомобілі, яки закривали проїзд до магазину (Т.1 а.с.79-80).

В ході судового слідства обвинувачений ОСОБА_3 не визнав себе винним та зазначив, що коли рухався заднім ходом, то в бокові дзеркала автомобілю нікого не бачив. Коли експедитор сказав йому, що бачить у дзеркало біля правого колеса автомобіля якусь людину, він зупинився та вийшов з автомобілю та підійшов до чоловіка, якій сидів на бровці у стані алкогольного сп'яніння буз будь-яких ознак ушкоджень. Після того цьому чоловіку викликали швидку допомогу, яка його увезла. Також обвинувачений стверджує, що схема ДТП була складена неправильно та він не міг скоїти наїзд на потерпілого та переїхати тому руку.

Проте вина обвинуваченого ОСОБА_3 в об'ємі, встановленому судом, доведена доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так потерпілий ОСОБА_4 як в ході досудового слідства (Т.1 а.с.35,58-49 ), так і в судовому засіданні засвідчив, що він знаходився на обочині паркувального майданчику біля від магазину «СРСР», коли раптом відчув поштовх в спину, від якого впав на землю під автомобілю. Впавши він спробував відкотитися від задніх коліс, але водій автомобілю таки наїхав йому на руку. Потім автомобіль зупинився, з нього вийшов водій, а згодом підійшли працівники ДАЇ, яки викликали машину «швидкої допомоги». Також потерпілий зазначив, що він не очікував, що по майданчику з тієї сторони взагалі може рухатись автомобіль, оскільки він знає, що з тієї сторони рух автомобілів заборонений знаком.

Свідок ОСОБА_5 в ході судового слідства пояснив, що він сидів в автомобілі, яким керував обвинувачений ОСОБА_3, на пасажирському сидінні праворуч, коли у праве бокове дзеркало побачив людину, що знаходилась між тротуарним бордюром та правим заднім колесом автомобілю. Він одразу ж криком повідомив про це ОСОБА_3 Коли вони підійшли до потерпілого і підняли його, до них одразу ж підійшли якийсь люди та забрали потерпілого. Потім потерпілий підійшов до них разом з працівниками ДАЇ та скаржився на біль у руці, пояснюючи, що ОСОБА_3 автомобілем переїхав йому руку.

Згідно з висновками судово-медичної експертизи № 192, тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_4 спричинені дією тупих твердих предметів, якими можуть бути частини транспортного засобу, який рухався, з частинами тіла потерпілого, та які були отримані потерпілім ОСОБА_4 у період, що розглядається (Т.1 а.с. 67-69).

Згідно з висновками комплексної судово-медичної і транспортно-трасологічної експертизи, закритий осколковий перелом нижньої третини правої плечової кості у потерпілого ОСОБА_4 виник внаслідок контакту з колесом автомобілю після падіння потерпілого на дорожнє покриття. (Т.1 а.с.187а-189).

Наведені свідчення потерпілого ОСОБА_4 та висновки судово-медичних експертиз спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_3 щодо його непричетності до ДТП, в зв'язку з чим суд першої інстанції правильно розцінив невизнання вини обвинуваченим у вчиненому злочині як лінію захисту, обрану обвинуваченим ОСОБА_3 з метою ухилитися від відповідальності за скоєне.

За таких обставин апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 в інкримінованому йому злочину правильним.

Також апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст. 286 ч.1 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні обвинуваченому покарання, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 65 КК України, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особи винних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що схема ДТП, яка була складена працівниками ДАЇ, не відповідає фактичним обставинам, то вказані доводи апеляційний суд вважає необґрунтованими з наступних причин.

Так, з апеляційної скарги вбачається, що стверджуючи про невідповідність схеми ДТП фактичним обставинам, захисник в апеляційній скарзі не наводить, яким саме обставинам, не відповідає схема ДТП та яки саме порушення були допущені при її складанні.

Між тим, зі схеми ДТП, що була складена працівниками ДАЇ у присутності двох понятих, та з протоколу огляду місця ДТП, вбачається, що вони були складені на місці події у присутності обвинуваченого ОСОБА_3, якій власноруч підписав вказані документи та не навів ніяких зауважень або заперечень стосовно правильності їх складення та відповідності відображених в них обставин фактичним обставинам (Т.1 а.с.24-28).

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає твердження захисника в апеляційній скарзі щодо невідповідності схеми ДТП фактичним обставинам такими, які не засновані на матеріалах справи.

За таких обставин апеляційний суд не находить підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та для скасування або зміни вироку суду першої інстанції стосовно ОСОБА_3

Керуючись ст.ст.405,407 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 09.09.2015 року у відношенні ОСОБА_3 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена у Вищій Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді апеляційного суду Одеської області

В.Ф. Балабан

В.Д. Балан

О.Б. Джулай.Ф.Балабан