Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/596/15

Провадження № 2/391/254/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.11.2015р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі: головуючого судді – Червонописького В.С., при секретарі – Степановій Л.Г., за участю позивача – ОСОБА_1, представник позивача – ОСОБА_2, представника відповідача прокурора Сливки М.А, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Кіровоградської області та Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої  незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, -

В С Т А Н О В И В:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Зазначає, що внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу - підписки про невиїзд, та незаконного перебування під слідством і судом протягом 44 місяців йому завдано моральну шкоду яка полягає у порушенні нормальних життєвих зв'язків, погіршенні можливостей реалізації своїх звичок і бажань, погіршенні відносин з оточуючими людьми, що призвело до необхідності прикладати додаткових зусиль  для організації свого життя. Позивач також посилається на те, що внаслідок порушення кримінальної справи, його було незаконно звільнено з органів внутрішніх справ, що призвело до втрати зв’язків з колегами, він змушений був шукати роботу за межами свого фаху. Всі ці обставини вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, а саме, вести боротьбу за відновлення в органах внутрішніх справ, на посаді, повернення свого доброго імені відновлювати свої життєві зв’язки та стосунки з людьми. Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути на його користь за рахунок коштів Державного Казначейства України моральну шкоду в сумі 535 920,00 грн. та суму заробітку втраченого ним внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування в зв’язку з тим, що права позивача на отримання заробітної плати порушувались протягом 44 місяців, та відшкодувати йому кошти сплачені ним за надання юридичної допомоги.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив свої позовні вимоги та просив на підставі  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», введений в дію Постановою Верховної Ради України від 01.12.1994 року за № 267/94-ВР (надалі – Закон № 267/94-ВР),  стягнути з відповідачів по справі Прокуратури Кіровоградської області, Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача моральну шкоду, недоотриману заробітну плату та понесені ним витрати на правову допомогу. При цьому розрахунок виходить з того, що його права порушувались протягом 44 місяців. Шкоду яка заподіяна позивачу внаслідок незаконних дій прокуратури по порушенню відносно нього кримінальної справи, незаконному притягненні до кримінальної відповідальності в сумі 713 015,24 грн., з яких: 130 274,44 грн. – недоотримана заробітня плата, 535 920,00 грн. - моральна шкода, 46 820,80 грн. витрати на правову допомогу.

Представник Прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_3 в частині позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України послався на розсуд суду, але з врахуванням положень ст. 13 Закону № 267/94-ВР, де вказано, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Проти іншої частину позовних вимог прокурор Сливка М.А. заперечував.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України в судове засідання не з’явилася, надіслала до суду заперечення на позовну заяву де просила відмовити позивачу в задоволенні позову, в зв’язку з відсутністю належних доказів.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду справи встановлено, що 08.02.2011 року прокурором Компаніївського району Кіровоградської області порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем працівниками Компаніївського РВУ МВС України в Кіровоградській області за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. 11 серпня 2011 року прокурором Компаніївського району Кіровоградської області змінена кваліфікація дій позивача з ч. 3 ст. 364 на ч. 1 ст. 365 КК України та порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_1С, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України та обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд.

Згідно вироку Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 17 травня 2012 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 365 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов’язані з владними повноваженнями на 1 рік. Згідно ст. 75 КК України його було звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік.

З ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 07 серпня 2012 року вбачається, що вирок Компаніївського районного суду скасовано, а справа повернута прокурору Компаніївського району для проведення додаткового розслідування.

16 листопада 2012 року кримінальна справа відносно позивача за ч. 1 ст. 365 КК України прокуратурою Компаніївського району закрита на підставі п. 2 ст. 6, 130, 213 КПК України.

В подальшому, 17 січня 2013 року відомості про кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування за ч. 1 ст. 365 КК України. Постановою слідчого його дії кваліфіковані за ч. 3 ст. 364 КК України, йому вручено письмову підозру, та обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

31 січня 2014 року вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. Призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на строк 3 роки без конфіскації майна. В силу ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановлено йому іспитовий строк тривалістю 3 роки.

09 грудня 2014 року ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області (надалі – Ухвала апелсуду від 09.12.2014 р.) вирок Бобринецького районного суду від 31 січня 2014 року скасовано, а провадження відносно, ОСОБА_1 закрито за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.07.2015 року ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 09.12.2014 року залишено без змін.

Вищевказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, представника Прокуратури Кіровоградської області прокурора Компаніївського району Сливки М.А., а також наведене підтверджується матеріалами справи.

При вирішенні даного спору в частині стягнення матеріальної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1, 2 та 7 статті 1176 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону № 267/94-ВР, підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (у попередній редакції - незаконного притягнення як обвинуваченого), незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Частиною 2 статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 2 Закону № 267/94-ВР, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно пункту 4 та 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР, у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) суми, сплачені ним у зв'язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Статтею 4 Закону № 266/94-ВР встановлено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного та психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Пункт 2 частини 2 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади АР Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Відповідно до частини 2 та 3 статті 13 Закону № 266/94-ВР, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, право на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розсліду вання, прокуратури і суду» виникає в особи у випадку повної реабілітації.

Відповідно до вимог п.п.8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Згідно із вимогами ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв’язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв’язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Відповідно до вимог ч. ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

В пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року із змінами від 25.05.2001 року та 27.02.2009 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», установлено у 2015 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі – 1218,00 гривень. Саме з даної суми позивач та його представник просив розраховувати розмір моральної шкоди.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого само врядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року №845 ( у редакції постанови КМ України від 30.01.2013 року №45).

Відповідно до п. п. 35, 38  цього Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету.

За правилами ст. 176 ЦК України юридичні особи, створені державою, не відповідають за зобов'язаннями держави.

Згідно зі ст. 48 Бюджетного кодексу України (надалі – БК України) в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету. Проте Державне казначейство України не є розпорядником бюджетних коштів та не уособлює державу в бюджетних відносинах.

Відповідно до п. 8 ст. 7, пп. 1, 2 ст. 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються Законом України «Про Державний бюджет України».

Отже, стягнення шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, провадиться з Державного казначейства України за рахунок Державного бюджету України.

Судом враховується, що у зв'язку з тривалим розглядом спочатку кримінальної справи, а потім кримінального провадження проти позивача, а саме 44 місяці, застосуванням відносно нього запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, позивачу було завдано моральної (немайнової) шкоди, яка знайшла свій прояв у тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, зусиллях, необхідних для відновлення попереднього стану. Враховуючи, що в судовому засіданні не заявлялось клопотання позивачем та його представником про проведення судово-психологічної експертизи, суд не може визначити розмір шкоди з урахуванням психологічних коефіцієнтів. При цьому, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню в наступній сумі: 107 184,00 грн.. При цьому суд у своїх розрахунках виходить з розміру двох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, тобто, за період з 08.02.2011 року по 09.12.2014 року, який складає 44 місяці (1218,00 грн. х 2 х 44 місяці).

За переконанням суду позивачем не доведено обґрунтування щодо доцільності, розумності та об’єктивності стягнення на його користь моральної шкоди, з розрахунку десяти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оцінюючи позовні вимоги в частині стягнення на його користь неотриманої заробітної плати за 44 місяців у сумі 130 274,44 грн. суд бере до уваги наступне.

Як вбачається з Ухвали апелсуду від 09.12.2014 р., лейтенанта міліції ОСОБА_1 наказом начальника управління УМВС України в Кіровограській області № 528 о/с від 08.11.2010 року призначено на посаду начальника сектору карного розшуку кримінальної міліції Компаніївського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області.

З наданої на запит суду довідки Компаніївского РВ УМВС України в Кіровоградській області вбачається, що лейтенант міліції – начальник сектору карного розшуку Компаніївського РВ УМВС ОСОБА_1 відповідно до наказу УМВС України № 70о/с від 16.02.2011 року звільнений у запас Збройних сил з 15.02.2011 р. за п.64 «є» (порушення дисципліни).

На адвокатський запит УМВС України в Кіровоградській області надало відповідь від 30.10.2015 р. № 12/9-ад згідно якого розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за останній повний календарний місяць служби перед звільненням з ОВС (січень 2011 року) складав 2502,15 грн.

В уточнених позовних вимогах та тезах до судових дебатів представник позивача просив суд, в зв’язку з порушенням права позивача на отримання заробітної плати порушувались протягом 44 місяців, вважають, що стягнення заробітної плати відлягає бути здійсненим в розмірі 130 274,44 грн.

Суд вважає, що дана вимога суперечить вищевказаним нормам Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» виходячи за наступного.

Згідно до ст. 3 п.1 вказаного Закону у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування прокуратури та суду, за рахунок коштів Державного бюджету України є необґрунтованими і такими, що до задоволення не підлягають.

При цьому суд вважає, що дана вимога має місце на ряду з доведеністю противних дій, або порушенням норм чинного законодавства при звільнення особи з займаної посади.

Позивач в судовому засіданні зазначав, що його було звільнено через розслідування кримінальної справи відносно нього. Проте, як вбачається з вище наведеної довідки, його було звільнено через порушення дисципліни.

Позивач не надав суду доказів які б вказували, що його було звільнено з порушенням норм трудового законодавства. Обставини звільнення позивача судом не досліджувались, сторонами їх дослідження не заявлялось.

Вимога про стягнення коштів за час вимушеного прогулу може мати місце на ряду з вимогою про протиправність дій суб’єкта владних повноважень при звільненні особи з займаної посади. Дані спори є публічно-правовими та розглядуються в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене у задоволенні даної вимоги суд вважає за доцільне відмовити.

З приводу позовної вимоги в частині стягнення витрат на правову допомогу враховується наступне.

Відповідно до п. 4 ст. 3 Закону № 266/94-ВР підлягають також поверненню громадянинові суми, сплачені ним у зв'язку з наданням юридичної допомоги. До цих сум відносяться суми, сплачені ним адвокатському об'єднанню (адвокату) за участь адвоката у справі, написання касаційної і наглядної скарги, а також внесені ним в рахунок оплати витрат адвоката у зв'язку з поїздками у справі до касаційної та наглядної інстанції.

З довідки про участь адвоката в судових засіданнях в кримінальній справі та кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 від 03.09.2015 року вбачається час та кількість судових засідань за участю адвоката ОСОБА_2 з 19.10.2011 р. по 07.07.2015 року. Так, адвокат представляв інтереси позивача протягом всього часу досудового слідства, розгляду кримінальної справи в судах, досудового розслідування, розгляду кримінального провадження в Компаніївському та Бобринецькому районних судах Кіровоградської області, апеляційному суді Кіровоградської області та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відомості, зазначені у даній довідці, прокурором під сумнів не ставились.

Крім того, до матеріалів справи додані договори про надання послуг захисника в кримінальному процесі та розрахункові квитанції, а саме: договір від 12.10.2011 року розрахункова квитанція № 314823 від 12.10.2011 р. на загальну суму 10 000,00 грн., договір від 29.08.2012 року та розрахункова квитанція № 314850 на загальну суму 10000,00 грн., договір від 14.05.2013 року та розрахункова квитанція № 139301 на загальну суму 10000,00 грн., договір від 12.06.2014 року розрахункова квитанція № 39328 на загальну суму 10000,00 грн.

Також надано розрахунок витрат на сплату послуг адвоката за договором між адвокатом ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 від 20 жовтня 2015 року згідно якого сума витрат на правову допомогу складає 6820,80 грн. та квитанцію за № 139378 від 20.10.2015 р. про отримання коштів від ОСОБА_1 у розмірі 7000,00 грн.

Загальну суму понесених позивачем витрат, яку він просить стягнути, складає 46 820,80 грн.

Суд вважає позовні вимоги в даній частині позову є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, моральну шкоду в розмірі 107 184 ( сто сім тисяч сто вісімдесят чотири) гривні. 00 коп.

Зобов’язати Державне казначейство України списати у безспірному порядку на користь ОСОБА_1 107 184 ( сто сім тисяч сто вісімдесят чотири) гривні. 00 коп. з єдиного казначейського рахунку Державного Бюджету України.

Стягнути з Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6) на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 46 820 (сорок шість тисяч вісімсот двадцять ) гривень. 80 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня проголошення або отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2015 р.

Суддя В.С.Червонописький