ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
04.06.09 |
Справа №2а-528/09/2770 |
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Гавури О.В.;
при секретарі - Плаксіній О.С.,
з участю:
позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача - прокуратури м.Севастополя, ОСОБА_2, прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах, довіреність №05-674 від 19.05.2009,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури міста Севастополя про визнання наказу недійсним та поновлення на роботі,
керуючись, ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,
ВСТАНОВИВ:
18.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до прокуратури м.Севастополя про визнання наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправним та поновлення на роботі.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем вимог Кодексу законів про працю України, оскільки з наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності не вбачаються підстави для звільнення, відсутнє посилання на статтю КЗпП України, на підставі якої звільнили позивача з органів прокуратури України. Крім того, в трудовій книжці позивача відсутній запис, на підставі якої статті КЗпП України його звільнили.
Ухвалою від 29 квітня 2009 року відкрито провадження у справі, прийняте рішення про проведення підготовчих дій та попереднього судового засідання.
Ухвалою суду від 21 травня 2009 року закінчене підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Крім того, уточнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Вважає, що з матеріалів службової перевірки не вбачається, який саме дисциплінарний проступок він скоїв. Просив суд: визнати наказ прокурора м.Севастополя №119к від 01.04.2009 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» протиправним, поновити його на посаді, яку він займав до звільнення та стягнути з відовідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими, з підстав викладених у запереченні від 21.05.2009, вважає, що за порушення закону, неналежне виконання службових обов»язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори та слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянув справу за наявними матеріалами та прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
На підставі розпорядження прокурора м.Севастополя №31 від 30 березня 2009 року з метою проведення службового розслідування за зверненням ОСОБА_3 щодо вимагання у нього хабара помічником прокурора Нахімовського району м.Севастополя ОСОБА_1була створена комісія та зазначений термін проведення службового розслідування. На виконання зазначеного розпорядження було складено план проведення службового розслідування.
Як вбачається з матеріалів справи за результатами службового розслідування стосовно помічника прокурора Нахімовського району м.Севастополя ОСОБА_1винесено наказ №119к від 01.04.2009 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким помічника прокурора Нахімовського району м.Севастополя юриста 3 класу ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з органів прокуратури м.Севастополя за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури з 01.04.2009.
Як свідчать матеріали службової перевірки помічник прокурора Нахімовського району м.Севастополя ОСОБА_1, діючи всупереч інтересам служби, вступив у позаслужбові стосунки з директором ПП «Юнісел-Крим» ОСОБА_4 та запропонував йому за винагороду свої послуги у вирішенні питання про винесення постанови про відмову у порушенні кримінальної справи стосовно нього за ст.172 КК України при наступних обставинах.
В серпні 2008 року помічник прокурора району ОСОБА_1 приймав участь у перевірці, яка проводилась спеціалістами територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі щодо використання праці неповнолітніх на торгових об'єктах, розташованих на пляжі «Учкуєвка». За результатами перевірки спеціалістами територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі складений протокол про адміністративне правопорушення стосовно директора ПП «Юнісел-Крим» ОСОБА_3 Матеріали вказаної перевірки до прокуратури Нахімовського району м. Севастополя не передавалися.
В лютому 2009 року помічник прокурора району ОСОБА_1 зателефонував ОСОБА_4 та повідомив, що він стосовно нього проводить перевірку у порядку ст. 97 КПК України по матеріалах територіальної державної інспекції праці в м. Севастополі та вбачає ознаки злочину, передбаченого ст.172 КК України. ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_4 за винагороду у розмірі п'ять тисяч гривень винести постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. 172 КК України.
З метою отримання вказаної винагороди ОСОБА_1 неодноразово вів з ОСОБА_4 переговори по телефону, зустрічався з ним за межами прокуратури.
Після узгодження питання щодо передачі необхідної суми грошей ОСОБА_4 в обмін на постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, ОСОБА_1 відмовився від зустрічі з ним.
Крім того, зазначені факти підтверджені постановою старшого прокурора першого наглядового відділу управління нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_5 від 06.04.2009 про відмову в порушенні кримінальної справи, які свідчать про те, що помічник прокурора Нахімовського району м. Севастополя ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок, який ганьбить його, як працівника прокуратури.
З висновком за результатами службового розслідування стосовно помічника прокурора Нахімовського району м.Севастополя ОСОБА_1позивач ознайомлений 01.04.2009 та був з ним згодний, про що є його особистий підпис.
Стаття 123 Конституції України передбачає, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України, визначаються законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» (далі - Закону) передбачено, що діяльність органів прокуратури спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Верховною Радою України від 06.11.91 №1796-ХІІ (далі-Статуту), працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов'язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закову, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.
Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.
Відповідно до ст. 8, 9, 12 Статуту передбачено, що дисциплінарні стягнення до прокурорсько-слідчих працівників, застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури і застосовуються у виді догани, пониження в класному чині, пониження в посаді, позбавлення нагрудного знаку "Почесний працівник прокуратури України", звільнення, звільнення з позбавленням класного чину. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення провадиться незалежно від часу вчинення проступку.
Згідно зі ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України до застосування дисциплінарного стягнення прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, має особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. У разі необхідності може бути призначено службову перевірку.
Як встановлено у судовому засіданні, до накладення дисциплінарного стягнення в зв»язку зі зверненням ОСОБА_3 щодо вимагання у нього хабара помічником прокурора Нахімовського району м.Севастополя ОСОБА_1, позивачу було запропоновано написати пояснення, які він надав 30.03.2009.
Згідно із ст. 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування у відпустці. Зазначені вимоги були дотримані при притягненні до дисциплінарної відповідальності позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру" за порушення закону, неналежне виконання службових обов'язків чи скоєння ганебного вчинку прокурори і слідчі несуть відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом прокуратури України.
Прокурор м. Севастополя, вивчивши матеріали перевірки наказом №119к від 01.04.09 описавши в наказі проступок ОСОБА_1, посилаючись з зазначенням в наказі на відповідні норми Закону України «Про прокуратуру» та статуту, притягнув до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення із займаної посади та органів прокуратури м. Севастополя, помічника прокурора Нахімовського району ОСОБА_1. за допущення ганебного проступку, який порочить його, як працівника прокуратури.
Як передбачає стаття 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюються законодавством.
Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
Таким чином, доводи позивача щодо неможливості визначення з наказу допущеного дисциплінарного проступку, та що порядок звільнення не ґрунтується на нормах передбачених КЗпП України заперечуються фактичними обставинами справи та нормами чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Крім того, як вбачається з частини третьої цієї ж статті Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб”єктів владних повноважень одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Суб”єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, знаючи, що адміністративний суд керуватиметься ними у разі оскарження відповідних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст.ст. 70, 71 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з аналізу вказаних вище норм права та беручи до уваги вказані вище обставини та докази у справі, суд приходить до висновку, що правові підстави для скасування наказу прокурора м.Севастополя №119к від 01.04.2009 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким помічника прокурора Нахімовського району м.Севастополя юриста 3 класу ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та з органів прокуратури м.Севастополя за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури з 01.04.2009. відсутні, порушень принципів адміністративної процедури, порушень чинного законодавства при проведенні службової перевірки відносно позивача не встановлено.
За таких обставин, суд вважає наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача законним і обґрунтованим. Підстав для скасування дисциплінарного стягнення, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, суд не вбачає.
Позовні вимоги ОСОБА_1є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Постанова складена та підписана в порядку ч.3 ст.160 КАС України 09 червня 2009 року о 12-00 год.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 48 Закону України "Про прокуратуру", ст. ст. 2, 8, 9, 11, 12 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого постановою BP України від 06.11.1991, ст. 222 КЗпП України, затвердженого ВР УРСР, від 10.12.1971, ст.ст. 2, 158-163, 167 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя О.В. Гавура