Справа № 299/2687/14-ц

У Х В А Л А

Іменем України

09 листопада 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і Панька В.Ф.,

при секретарі: Дашковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою і відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 у січні 2014 р.

Просив усунути перешкоди в користуванні його земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачки переставити її огорожу з незаконно займаної нею його земельної ділянки на місце відповідно до межі, вказаної в державному акті про право власності на землю.

На обґрунтування зазначав, що є власником земельної ділянки площею 0.12 га по АДРЕСА_1.

Відповідачка є його сусідкою. Усупереч існуючій межі між їх земельними ділянками вона зайшла на його територію приблизно на один метр. У зв'язку з цим він звернувся із відповідною заявою до Королівської селищної ради, яка надіслала ОСОБА_2 письмову вимогу про приведення своєї межі у відповідність до державного акта на право приватної власності на землю, проте безуспішно. Через незаконні дії відповідачки він зазнав моральних страждань.

Рішенням Виноградівського районного суду від 30.10.14 р. позов задоволено частково: зобов'язано ОСОБА_2 усунути перешкоди ОСОБА_3 у користуванні належною йому на праві власності земельною ділянкою шляхом перенесення огорожі з незаконно займаної земельної ділянки зі встановленням її на місці межі згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 700 грн. у відшкодування моральної шкоди; у решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат (т.1, а.с.81-84).

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 18.12.14 р. указане рішення суду першої інстанції було скасовано та в задоволенні позову відмовлено (т.1, а.с.139-140).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.03.15 р. указане рішення апеляційного суду скасовано та передано справу на новий апеляційний розгляд (т.1, а.с.207-209).

Апелянт ОСОБА_2 просить скасувати рішення Виноградівського районного суду від 30.10.14 р. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує на недоведеність позову (т.1, а.с.90-92).

У письмовому запереченні та в судовому засіданні ОСОБА_3 не визнав скаргу як безпідставну та просить залишити рішення суду без змін.

Апелянт у судове засідання не з'явилася, хоча про час і місце такого була належно повідомлена. Жодних заяв до апеляційного суду від неї не надходило.

Суд першої інстанції виходив із того, що існуюча огорожа між земельною ділянкою позивача та суміжною земельною ділянкою відповідачки встановлена з порушенням державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, а площа земельної ділянки, яка самовільно зайнята ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки ОСОБА_3, складає 0.0032 га.

Колегія суддів погоджується із цим висновком, оскільки такий цілком відповідає обставинам справи, які судом з'ясовані повно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, та доведений належно оціненими доказами.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ст. 152 ч.2 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів (зокрема, ст.ст. 16, 391 ЦК України).

Установлено, що ОСОБА_3 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 07.09.2000 р. є власником земельної ділянки по АДРЕСА_1 (ділянка № 2 площею 0.12 га) та проживає у житловому будинку на цій земельній ділянці (т.1, а.с.4).

ОСОБА_2 проживає у сусідньому житловому будинку АДРЕСА_2.

Сторони перебувають у неприязних стосунках через порушення відповідачкою суміжної межі (висновок ДІМ Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області - т.1, а.с.10). З приводу цього питання у травні 2014 р. ОСОБА_3 звернувся до голови Королівської селищної ради, на що той направив ОСОБА_2 лист із вимогою привести межу відповідно до державного акту (т.1, а.с.7-9).

Згідно з листом управління Держземагентства у Виноградівському районі Закарпатської області від 03.10.2014 р. технічна документація з виготовлення державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_1, відсутня (т.1, а.с.61).

Висновок суду першої інстанції підтверджується також планом забудови земельної ділянки, план-схемою земельної ділянки ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, згідно з якою площа земельної ділянки, що самовільно зайнята ОСОБА_2, складає 0.0032 га (т.1, а.с.5-6, 69), показаннями свідків ОСОБА_4 (колишній голова селищної ради), ОСОБА_5 (ліцензований спеціаліст із землеустрою).

За приписами ст. 10 ч.1, ч.3, ст. 60 ч.1, ч.4 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указаних доказів і відповідного висновку суду першої інстанції апелянт не спростувала.

Доводи апеляційної скарги про те, що державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 07.09.2000 р. не є доказом приватної власності позивача на земельну ділянку по АДРЕСА_1, позаяк виданий лише на земельну ділянку по АДРЕСА_3, є безпідставними, оскільки в цьому державному акті в плані зовнішніх меж земельної ділянки зазначена також і земельна ділянка по АДРЕСА_1 (під № 2).

Твердження апелянта, що спірну огорожу було встановлено попереднім власником її земельної ділянки ОСОБА_6 більше 10 років назад, а тому пройшли строки позовної давності, не заслуговують на увагу, так як у цьому випадку має місце триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову (негаторний позов), що обумовлює непоширення на вимоги за таким позовом строків позовної давності.

Критична оцінка апелянтом показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3 і ОСОБА_7 не дає підстав для скасування оскарженого рішення, оскільки суд першої інстанції дав цим показанням належну (з дотримання норм процесуального права) правову оцінку.

Лист-відповідь заступника начальника земельних ресурсів Виноградівського району Сіладі П.А. від 07.06.2001 р. із урахуванням часу його складення та адресата (ОСОБА_6) і лист Королівської селищної ради від 17.04.2014 р. із урахування показань свідка ОСОБА_9, на які посилається апелянт у підтвердження своїх доводів (т.1, а.с.22-23), жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції.

Питання відшкодування моральної шкоди вирішено судом у відповідності з вимогами ст.ст. 23, 1167 ЦК України. Доводи апеляційної скарги з цього приводу є необґрунтованими.

Згідно з положеннями ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

2. Рішення Виноградівського районного суду від 30 жовтня 2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: