Бориспільський міськрайонний суд Київської області
м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19
Справа №2а-1269\2010 р.
ПОСТАНОВА
Іменем України
11 листопада 2010 року Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Бондаренко I.A., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської райдержадміністрації на дії (бездіяльність) посадових осіб у сфері управлінської діяльності з вимогою вчинити певні дії, -
в становив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому прохає визнати неправомірною відмову відповідача щодо встановлення йому статусу «Інваліда війни» та зобов’язати встановити йому статус «Інваліда війни» та видати посвідчення «Інваліда війни».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 1986 році він працював водієм у Бориспільському АТП 3107 (АТП 13212) і відповідного на той момент законодавства з питань Цивільної оборони входив до складу невоєнізованих формувань, що підтверджується змістом Положенням про невоїнезовані формування ЦО СРСР. У зв»язку з аварією на Чорнобильській АЕС в період з 14 по 21 липня 1986 року він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Бориспільського району від Бориспільського АТП 3107 (АТП 13212). Зазначена автоколона складалася з вантажних та спеціальних автомобілів. Керували діями зведеної автоколони представники Цивільної оборони, отже зазначена автоколона також була формуванням ЦО. На теперішній час позивач інвалід II групи, причина інвалідності - захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Тому позивач вважає, що у відповідності до п.9, частини 2, ст.7 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту» йому повинен бути встановлений статус інваліда війни та відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про статус ветеранів, війни »гарантії їх соціального захисту» повинно бути вручено посвідчення інваліда війни.
В своїй заяві до суду позивач на позові наполягає в повному обсязі та прохає слухати справу без його участі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте надав письмові заперечення та заяву про розгляд справи за відсутності представника управління пенсійного фонду. Заперечення зводились до того, що при зверненні ОСОБА_2 до УПСЗН Бориспільської РДА для видачі посвідчення «інваліда війни», йому було відмовлено, оскільки наданих позивачем документів недостатньо і вимоги про надання додаткових архівних матеріалів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у виконанні заходів ЦО, а не виробничого завдання.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню по наступним підставам.
1 січня 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ст.. 7 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту». Відповідно до цих змін особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони які стали інвалідами в наслідок захворювань, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, віднесені до інвалідів війни.
Судом встановлено, що у 1986 році позивач ОСОБА_1 працював водієм у Бориспільському АТП 3107 (АТП 13212) і відповідного на той момент законодавства з питань Цивільної оборони входив до складу невоєнізованих формувань, що підтверджується змістом Положенням про невоїнезовані формування ЦО СРСР...( витяг додається і не заперечується відповідачем)
У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС в період з 14 по 21 липня 1986 року він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Бориспільського району від Бориспільського АТП 3107 (АТП 13212). Зазначена автоколона складалася з вантажних та спеціальних автомобілів. Керували діями зведеної автоколони представники Цивільної оборони, отже зазначена автоколона також була формуванням ЦО. Керували діями зведеної автоколони представники Цивільної оборони, отже зазначена автоколона також була формуванням ЦО.
Виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі невоєнізованого формування автотранспортної служби ЦО Бориспільського району від Бориспільського АТП 3107 (АТП 13212) в липні 1986 року, саме за завданням Цивільної оборони підтверджується змістом маршрутного листа та листа відрядження.
На теперішній час ОСОБА_2 інвалід II групи, причина інвалідності - захворювання, пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Відповідно до п.9, частини 2, ст.7 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту» мені повинен бути встановлений статус інваліда війни.
Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_2 повинно бути вручено посвідчення інваліда війни. Згідно до п.2 Положення про порядоквидачіі посвідчень і нагрудних знаків інвалідів війни, що затверджено постановою КМУ від 12.05.1994 року №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, реалізувати свої права і отримати відповідні пільги, встановлені законодавством для інвалідів війни, ОСОБА_1, може шляхом отримання в органі праці та соціального захисту населення посвідчення інваліда війни через подання до нього відповідних документів.
Законом України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту», так само як і іншими законодавчими та нормативно - правовими актами України, будь - яких уточнень, конкретизації або встановлення обмежень для інвалідів - чорнобильців, які приймали участь у ліквідації аварії на ЧАЕС у складі формувань Цивільної оборони, не здійснювалось. Тобто, відповідно до змісту чинних законодавчих та нормативно — правових документів, для отримання зазначеного статусу необхідно дотримання таких умов: наявність інвалідності, отриманої внаслідок захворювань, пов»язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи; підтвердження участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань ЦО.
ОСОБА_1, має довідку до акту МСЕК, яка підтверджує наявність та причинний зв’язок інвалідності з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. За документом, який підтверджує залучення до формувань ЦО відповідно до вимог ЗУ « Про звернення громадян» та «Про інформацію», роз’ярень і рекомендацій Верховної Ради України, МНС та Мінпраці України, ОСОБА_1 звернувся до відповідача, як колишнього Штабу ЦО Київської області та органу МНС України, в якому зберігаються архівні дані і документи, що стосуються організації заходів Цивільної оборони в зв’язку з аварією на ЧАЕС, надавши відповідачу всі наявні документи, які підтверджують участь ОСОБА_1 в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 14 по 21 липня 1986 року.
На звернення позивача із заявою про видачу посвідчення «інваліда війни», відповідачем було відмовлено у задоволенні вимог позивача, посилаючись нате, що наданих позивачем документів недостатньо і вимоги про надання додаткових архівних матеріалів, які підтверджують участь ОСОБА_1 у виконанні заходів ЦО, а не виробничого завдання. Відповідач встановлює нові правові норми і порушує законодавство про державну реєстрацію, на чому наголошує і Міністерство юстиції України у своєму листі №8209-0-16-98-21 від 18.12.2008 року.
В той же час із довідки №01-08/26 від 14 січня 2010 року, слідує, що Головне управління з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Київської власної державної адміністрації, як колишній штаб ЦО Київської області, підтверджує, що ОСОБА_1А в період з 14 по 21 липня 1986 року приймав участь в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі невоєнізованого формування ЦО - зведеної автоколони.
Таким чином суд приходить до висновку, що діями відповідача ОСОБА_1 поставлений у безвихідну ситуацію, оскільки в результат його бездіяльності позивач не може отримати документальне підтвердження або спростування факту, що має юридичне значення і є підставою для отримання належних пільг позивачу.
В той же час суд вважає, що зазначеними нормативно - правовими актами регламентується порядок встановлення факту участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Дані акти передбачають вичерпного переліку документів, необхідних для подачі пр. встановлені даного факту. Тому суд не погоджується з посиланням відповідача в своєму рішенні на те, що при вирішенні питання щодо підтвердження участі у формуваннях Цивільної оборони комісія управління керується змістом відповіді Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів Верховної Ради України.
В даному випадку суб’єкт владних повноважень повинен керуватися спеціальними нормативно - правовими актами. Типовим положенням про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту», затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 30.05.1996 року №79 ( у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 06 серпня 2003 року №218) та Постановою КМУ від 26 квітня 1996 року №458 «Про комісії для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу учасника війни відповідно до Закону України «Про статус ветеранів, війни гарантії їх соціального захисту», які передбачають процедуру розгляду і вирішення питання про встановлення відповідних фактів.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб’єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов’язковість урахування прямо вказує закон, так і інших обставин, що мають значення у конкретній ситуації. Суд вважає, що для цього відповідач повинен ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають значення для правильного вирішення конкретного питання.
Частиною 1 ст.11, КАСУ визначено, що розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1, ст.71,0 КАСУ зазначено, що повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві посилання позивача є обгрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.
Позивач, як особа, що в установленому законом порядку віднесений до І категорії постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи, а також є інвалідом II групи, звільнений від сплати судових витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,6,7,17,94,99,100,158-163, 167, 183-2, 254 КАСУ, суд
постановив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області щодо встановлення ОСОБА_1 статусу «Інваліда війни».
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бориспільської районної Державної адміністрації Київської області встановити ОСОБА_1 статус «Інваліда війни» 2-ї групи та видати посвідчення «Інваліда війни».
На постанову суду може бути подана Апеляційна скарга до Київського апеляційного адміністративного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Бондаренко І.А.