РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2015 р. Справа № 902/698/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Демидюк О.О. ,

суддя Савченко Г.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 27.05.2015р.

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю від 09.06.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка", с.Ілляшівка, Тростянецького району Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від 02.09.15 р. у справі № 902/698/15 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка", с.Ілляшівка, Тростянецького району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс", м.Вінниця

про розірвання договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької від 02.09.2015р. по справі №902/698/15 у позові Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" про розірвання договору купівлі-продажу - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Також, просить судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм чинного законодавства;

- зазначає, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" та Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-48 від 12.02.2014р.. 01.04.2014р. позивачем було отримано від відповідача посівний матеріал у кількості 295 п.о. загальною вартістю 496912,75грн.. Водновчас, СГ ТОВ "Аквавіка" на виконання умов договору з вересня по листопад 2014 року поставило соняшник відповідачу відповідно до накладних, що містяться в матеріалах справи, на загальну суму 883798,50грн. по ціні 4333,33грн.., яка була значно нижчою від ринкової ціни соняшника у регіоні місцезнаходження позивача, що підтверджувалось копіями накладних по реалізації аналогічної продукції іншим підприємствам. Проте, господарський суд Вінницької області не приймає до уваги посилання позивача на занижену вартість соняшника, поставленого відповідачу, оскільки вважає, що вказані обставини є лише припущенням позивача, що жодним належним доказом не підтверджено. В свою чергу, відповідач сплатив позивачу за поставлений соняшник лише частково у сумі 259598,40грн. що підтверджується у матеріалах справи виписками з банку, тим самим порушив умови договору щодо строків оплати, передбачені пунктом 2.1.6 даного договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Відповідач порушив договірні зобов'язання щодо строків оплати, передбачені пунктами 2.1.6. договору, тобто у десятиденний термін з часу отримання товару не перерахував кошти на розрахунковий рахунок позивача, і не сплатив їх повністю по день звернення до суду, це порушення є істотним порушенням договору, оскільки позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору та несвоєчасно та у не повному обсязі отримав кошти за поставлений соняшник, що були життєво необхідні підприємству для своєчасного проведення посівної, озимих сільськогосподарських культур;

- звертає увагу суду на те, що вищезазначені обставини зумовили порушення договірних зобов'язань саме з двох сторін, оскільки позивач на день розгляду справи в суді недопоставив відповідачу соняшник, передбачений п.2.2.5 договору, у кількості 1307,79т, які мав би поставити до 31.12.2014р. в кількості 737,5т та до 31.05.2015р. в кількості 737, 5т відповідно, враховуючи той факт, що ТОВ підприємство "Авіс" не перераховувало кошти на розрахунковий рахунок позивача, за поставлений товар позивачем, і не сплатило їх повністю і по день звернення до суду;

- вказує не те, що 12.02.2015р. відповідач надіслав на адресу позивача вимогу про виконання договірних зобов'язань та сплати штрафних санкцій за вих.№105 від 12.02.2015р.. У вимозі відповідач ставить до відома позивача про перерахунок ціни поставленого раніше посівного матеріалу в односторонньому порядку до положень пунктів 5.2, 5.3, та 5.4 договору та вимагає від позивача допоставити відповідачу соняшник у кількості 370286т до 15.02.2015р.. Одночасно вимагає сплатити на свою користь протягом трьох банківських днів від дати отримання даної вимоги заборгованість у розмірі 1415497,20грн.. У свою чергу, позивач згідно із ст.188 Господарського кодексу України надав відповідь на претензію та одночасно запропонував укласти угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог та розірвати договір купівлі-продажу соняшника у зв'язку із порушенням ТОВ підприємством "Авіс" зобов'язань щодо оплати поставленого товару в договірному порядку. Одночасно відповідачу повідомлялось, що оскільки сторони не змогли узгодити між собою ринкову ціну на соняшник та не було проведено оплати за поставлений раніше соняшник, то позивач змушений був реалізувати його іншим контрагентам по ціні, яка була вищою за запропоновану відповідачем у період з вересня по грудень 2014 року, тому що позивач потребував обігових коштів на виконання життєво важливих для сільськогосподарського підприємства осінньо-польових робіт. Проте, відповідач на запропоновану угоду відповіді не надав;

- також, покликається на те, що за спірним договором купівлі-продажу СГ ТОВ "Аквавіка" зобов'язалось поставити ТОВ підприємству "Авіс" вирощене із проданого раніше останнім підприємству насіння соняшника, а ТОВ підприємство "Авіс" зобов'язалось розрахуватись за поставлений соняшник у визначений договором 10-денний термін, чого не зробило. У даному випадку підставою для звернення із позовом про розірвання договору купівлі-продажу зі сторони СГ ТОВ "Аквавіка" стало саме порушення умов договору щодо не розрахунку за поставлений соняшник ТОВ підприємством "Авіс". Саме несплата коштів за поставлений товар ТОВ підприємством "Авіс" є істотним порушенням. Шкода, яка була заподіяна СГ ТОВ "Аквавіка" виявилась у недоотримані коштів за поставлений соняшник в розмірі 624200,10грн., оскільки позивачем було поставлено соняшника на суму 883798,50грн., а сплачено відповідачем лише 259598,40грн.. Більше того, як вбачається із претензії ТОВ підприємства "Авіс" до СГ ТОВ "Аквавіка" №105 від 12.02.2015р., відповідач при тому, що не розрахувався повністю за поставлений соняшник вимагає від позивача виконання зобов'язань по спірному договору купівлі-продажу повністю і ще поставки іншої частини соняшника. У даному випадку прямі збитки позивача внаслідок невиконання зобов'язань по договору відповідачем склали 624200,10грн., оскільки до сьогоднішнього дня вони не сплачені. Позивач скористався передбаченим нормами цивільного і господарського законодавства правом щодо зупинення виконання зобов'язань по договору з приводу поставки соняшника у зв'язку із невиконанням зобов'язань відповідачем і у зв'язку із отриманням прямих збитків в сумі 624200,10грн. внаслідок несплати ТОВ підприємством "Авіс" коштів за поставлений згідно договору соняшник.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.10.2015р. у даній справі відновлено строк на подання апеляційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка", прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 10.11.2015р..

Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. у справі № 902/698/15, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Мамченко Ю.А. та відповідно до п.6.3 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Рівненському апеляційному господарському суді, визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя Павлюк І. Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Савченко Г.І..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 09.11.2015р. у даній справі апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2015р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення господарського суду Вінницької від 02.09.2015р. по справі №902/698/15 скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю.

Представник відповідача у письмовому відзиві від 05.10.2015р. №966 на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 10.11.2015р. заперечила проти доводів апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення господарського суду Вінницької від 02.09.2015р. по справі №902/698/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.02.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством "Авіс" (сторона 1) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" (сторона 2) укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-34 (далі – договір), згідно п.1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. якого, сторона 1 зобов'язується передати у власність стороні 2 посівний матеріал високо олеїнового соняшника (посівний матеріал) та здійснити розрахунок за поставлений позивачем соняшник, вирощений із посівного матеріалу, а сторона 2 зобов'язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним договором, здійснити за нього розрахунок та поставити стороні 1 соняшник вирощений із посівного матеріалу (надалі соняшник), а сторона 1 зобов'язується прийняти соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та оплатити його вартість протягом десяти банківських днів від дня фактичного отримання соняшника від позивача із одночасним підписанням накладних, актів приймання - передачі та інших документів, передбачених даним договором (а.с.11-15).

Відповідно до п.1.3 договору, найменування, кількість предмету договору (посівний матеріал), його часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниці виміру, ціна одиниці виміру та загальна сума предмету договору визначаються у специфікаціях, рахунках, видаткових накладних, та/або інших товарно-супровідних документах, які є невід'ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що сторона 1 зобов'язується, а саме:

2.1.1 передати у власність стороні 2 посівний матеріал із високоврожайного соняшника у кількості 215 посівних одиниць загальною вартістю 344873,78грн. на день укладення даного Договору з метою його посіву на земельній ділянці розміром 430га.;

2.1.3 придбати у сторони 2 весь врожай соняшника, вирощеного стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 430га.;

2.1.6 оплатити вартість соняшника. вирощеного стороною 2 із посівного матеріалу, яка складається із ринкової ціни товарного соняшника станом на день його поставки (купівлі-продажу) у регіоні місцезнаходження сторони 2 по заліковій вазі згідно квитанцій, оформлених лабораторією сторони 1 у строки передбачені п.п.1.13 п.1.1 договору.

У п.2.2 договору сторони встановили, що сторона 2 зобов'язується, зокрема:

2.2.2 своєчасно й належним чином засіяти земельну ділянку розміром 430га. посівним матеріалом;

2.2.3. своєчасно, у повному обсязі та з найменшими втратами виростити, зібрати врожай соняшника та зберігати його у належних умовах до дня передачі виключно стороні 1 із усіма, передбаченими законодавством, супровідними документами;

2.2.4 оплатити стороні 1 вартість посівного матеріалу не пізніше 20.10.2014р.;

2.2.5 продати/поставити соняшник, вирощений із посівного матеріалу, виключно стороні 1 на умовах, передбачених пунктом 2.1.6 договору у такому порядку:

- 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31.12.2014р.;

- 50% від загального обсягу врожаю соняшника до 31.05.2015р.;

2.2.6 поставити соняшник, вирощений стороною 2 із посівного матеріалу та зібраний на земельній ділянці, відведеної для такої мети розміром 430га у загальній кількості із розрахунку двадцять п'ять центнерів з одного гектару власними транспортними засобами та за власний рахунок на адресу розташування виробничих потужностей сторони 1, а саме: Вінницька область, смт.Крижопіль, вул.Куйбишева, 88. Поставка соняшника транспортом сторони 1 можлива за попередньою письмовою домовленістю про це між сторонами з одночасним коригуванням ціни із врахуванням транспортних витрат.

У відповідності до пункту 5.7 договору, оплата за предмет договору здійснюється сторонами шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточні рахунки сторін, зазначені у даному договорі.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін; строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.10.1 цього договору, та закінчується 31.12.2015р..

Договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014р. №ДА-34 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Також, додатковою угодою від 27.02.2014р. №1, яка підписана сторонами та скріплена відтисками їх печаток, внесено відповідні доповнення до п.2.1.1 п.2.1 договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014р. №ДА-34, щодо передачі додатково матеріалу із високоврожайного соняшника та його ціни (а.с.16, 80).

На виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014р. №ДА-34 СГ ТОВ "Аквавіка" отримано від ТОВ підприємства "Авіс" посівний матеріал у кількості 295п.о. загальною вартістю 496912,75грн., про що свідчить видаткова накладна №АV000021116 від 01.04.2014р. та довіреність від 24.03.2014р. на отримання товару (а.с.31, 81, 82).

В подальшому, також, на виконання умов договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014р. №ДА-34 СГ ТОВ "Аквавіка" в період з вересня по листопад 2014 року поставило соняшник ТОВ підприємству "Авіс" відповідно до накладних на загальну суму 883798,50грн. по ціні 4333,33грн., а саме:

- №РН-0000061 від 20.09.2014р. на суму 193809,20грн.;

- №РН-0000066 від 24.09.2014р. на суму 159598,40грн.;

- №РН-0000074 від 27.09.2014р. на суму 101259,60грн.;

- №РН-0000077 від 29.09.2014р. на суму 101550,80грн.;

- №РН-0000081 від 01.10.2014р. на суму 81302,00грн.;

- №РН-0000096 від 21.10.2014р. на суму 113963,20грн.;

- №РН-00000102 від 29.10.2014р. на суму 50497,20грн.;

- №РН-00000138 від 17.11.2014р. на суму 81818,10грн. (а.с.23-30).

На думку позивача, у період з вересня по грудень 2014 року ринкова ціна соняшника у регіоні місцезнаходження позивача була вищою та становила у середньому від 5270грн. і більше за тонну, на доказ чого останній надав копії накладних по реалізації аналогічної продукції іншим підприємствам (а.с.32-35).

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство "Авіс" сплатило Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" за поставлений соняшник лише частково у сумі 259598,40грн., що підтверджується виписками з банку БВ0000253 від 26.09.2014р. на суму 100000,00грн., БВ0000268 від 06.10.2014р. на суму 159598,40грн. і відповідними платіжними дорученнями від 26.09.2014р. №11282 на суму 100000,00грн. та від 06.10.2014р. №11528 на суму 159598,40грн. (а.с.36-37, 83-84).

12.02.2015р. ТОВ підприємство "Авіс" надіслало на адресу СГ ТОВ "Аквавіка" лист про виконання договірних зобов'язань та сплати штрафних санкцій за вих.№105 від 12.02.2015р., в якій ставить вимогу про перерахунок ціни поставленого раніше посівного матеріалу в односторонньому порядку відповідно до положень пунктів 5.2, 5.3 та 5.4 договору та вимагає від позивача доставити відповідачу соняшник у кількості 370286 тон до 15.02.2015р..Також, одночасно відповідач вимагав сплатити на свою користь протягом трьох банківських днів від дати отримання даної вимоги заборгованість у розмірі 1415497,20грн. (а.с.17-19).

В подальшому, СГ ТОВ "Аквавіка" надало ТОВ підприємству "Авіс" відповідь на претензію та одночасно запропонувало укласти угоду про зарахування однорідних зустрічних вимог та розірвати договір купівлі-продажу соняшника у зв'язку із порушенням останнім зобов'язань щодо оплати поставленого товару в договірному порядку. Також, відповідачу повідомлялось, що оскільки сторони не змогли узгодити між собою ринкову ціну на соняшник, то позивач змушений був реалізовувати соняшник іншим контрагентам по ціні, яка була вищою за запропоновану ТОВ підприємством "Авіс" у період з вересня по грудень 2014 року, тому що позивач потребував обігових коштів на виконання життєво важливих для сільськогосподарського підприємства осінньо-польових робіт (а.с.20-22).

Однак, ТОВ підприємство "Авіс" відповідь на запропоновану угоду не надана і така в матеріалах справи відсутня.

За вказаних обставин, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" про розірвання договору купівлі-продажу (а.с.3-6).

Обґрунтовуючи позовну заяву, позивач покликається на приписи ст.ст.651, ч.2 ст.653, ч.1 ст.651, ст.655 ЦК України, ч.3 ст.202, ст.206, ст.188 ГК України, а також на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо строків оплати, передбачені п.2.1.6 договору, тобто у десятиденний термін з часу отримання товару не перерахував кошти на розрахунковий рахунок позивача, і не сплатив їх повністю по день звернення до суду, це порушення, згідно тверджень позивача є істотним порушенням договору, оскільки позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору та несвоєчасно та у не повному обсязі отримав кошти за поставлений соняшник, що були життєво необхідні підприємству для своєчасного проведення посівної, озимих сільськогосподарських культур.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 20.05.2015р. порушено провадження у справі №902/698/15 та призначено її до розгляду.

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Вінницької від 02.09.2015р. по справі №902/698/15 у позові відмовлено повністю (а.с.127-129).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

В силу ч.ч.1, 2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Змінити або розірвати договір у разі відсутності на це згоди сторін можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і при наявності наступних підстав: істотного порушення договору другою стороною; інших випадків, встановлених договором або законом.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.651 ЦК України, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи 12.02.2014р. між позивачем та відповідачем укладено спірний договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції №ДА-34 (договір), згідно умов якого відповідач зобов'язується передати у власність позивачу посівний матеріал високо олеїнового соняшника (посівний матеріал) та здійснити розрахунок за поставлений позивачем соняшник, вирощений із посівного матеріалу, а позивач зобов'язується прийняти посівний матеріал й використати його за призначенням, встановленим даним договором, здійснити за нього розрахунок та поставити відповідачу соняшник, вирощений із посівного матеріалу "соняшник" (п.п.1.1.1, 1.1.2).

Підпунктом 2.1.1 договору сторони встановили, що відповідач зобов'язується передати у власність позивачу посівний матеріал у кількості 215 посівних одиниць, загальною вартістю 344873,78грн. на день укладання даного договору з метою його посіву на земельній ділянці розміром 430га..

Відповідно до п.п.2.2.4 договору, позивач зобов'язаний оплатити відповідачу вартість посівного матеріалу не пізніше 20.10.2014р..

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу посівний матеріал у кількості 295п.о. загальною вартістю 496912,75грн., що стверджується видатковою накладною №АV000021116 від 01.04.2014р., а посівний матеріал за довіреністю №25 від 24.03.2014р. було прийнято директором позивача ОСОБА_3.

Згідно п.5.7 договору, оплата за предмет договору здійснюється сторонами шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточні рахунки сторін, зазначені у даному договорі.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак позивач, отримавши від відповідача посівний матеріал, за нього не розрахувався.

Також, на виконання умов договору позивач прийняв від відповідача посівний матеріал у кількості 295п.о., засіяв ним земельну ділянку розміром 590га та, виходячи з його умов (п.2.2 договору - обов'язки СГ ТОВ "Аквавіка"), зібрав соняшник у такій кількості: 590га х 25ц (2,5т) = 1475т.

Так, до 31.12.2014р. позивач зобов'язаний був (п.2.2.5 договору) поставити відповідачу соняшник у кількості 50% від загального обсягу поставки, а саме: 1475т / 2 = 737,5т та до 31.05.2015р. - соняшник у кількості 50% від загального обсягу поставки, а саме: 1475т / 2 = 737,5т.

Однак, СГ ТОВ "Аквавіка" поставило ТОВ підприємству "Авіс" соняшник у кількості 167т 214кг за видатковими накладними на загальну суму 883798,50грн. по ціні 4333,33грн., а саме: №РН-0000061 від 20.09.2014р. на суму 193809,20грн.; №РН-0000066 від 24.09.2014р. на суму 159598,40грн.; №РН-0000074 від 27.09.2014р. на суму 101259,60грн.; №РН-0000077 від 29.09.2014р. на суму 101550,80грн.; №РН-0000081 від 01.10.2014р. на суму 81302,00грн.; №РН-0000096 від 21.10.2014р. на суму 113963,20грн.; №РН-00000102 від 29.10.2014р. на суму 50497,20грн.; №РН-00000138 від 17.11.2014р. на суму 81818,10грн..

Таким чином, позивач недопоставив відповідачу соняшник у кількості 1307,79т, з яких: 737,5т - 167,214т = 570,286т до 31.12.2014р., 737,5т до 31.05.2015р..

Крім того, відповідач частково розрахувався із позивачем за отриманий соняшник, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.09.2014р. №11282 на суму 100000,00грн.; від 06.10.2014р. №12387 на суму 159598,40грн. та відповідними виписками з банку БВ0000253 від 26.09.2014р., БВ0000268 від 06.10.2014р., всього на суму 259598,40грн..

Натомість, СГ ТОВ "Аквавіка" не розрахувалося за отриманий посівний матеріал, докази такої сплати в матеріалах справи відсутні, та ще й не допоставив ТОВ підприємству "Авіс" 1307,79т соняшника, докази такої поставки також у матеріалах справи відсутні.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу СГ ТОВ "Аквавіка" покликається на те, що позивач не зміг узгодити із відповідачем ринкову ціну на соняшник, однак жодним документом не підтвердив надання позивачу такої пропозиції та її відхилення останнім.

Крім того, зазначає, що скаржник змушений був реалізувати соняшник іншим контрагентам по ціні, яка була вищою за запропоновану відповідачем у період з вересня по грудень 2014р., тому що потребував обігових коштів на виконання життєво важливих для сільськогосподарського підприємства осінньо-польових робіт.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, посівний матеріал позивач отримав від відповідача 01.04.2014р. із відстрочкою платежу за умовами договору до 20.10.2014р., тобто відповідач кредитував позивача на сім місяців з метою сприяння вирощення СГ ТОВ "Аквавіка" соняшника та його поставки виключно ТОВ підприємству "Авіс".

Проте, як стверджує скаржник у позовній заяві та в апеляційній скарзі, СГ ТОВ "Аквавіка" використало отриманий від відповідача посівний матеріал, за нього не розрахувалося, виростило з нього соняшник й реалізувало іншим контрагентам та отримало прибуток, тоді як відповідач не отримав заплановану кількість соняшника й відповідно не зміг виробити з нього олію.

Поряд із зазначеним, колегією суддів не береться до уваги твердження скаржника про те, що останній змушений був реалізувати соняшник третім особам через те, що ТОВ підприємство "Авіс" не давав належної ринкової його ціни, оскільки 17.11.2014р. відповідач придбав у позивача соняшник за ціною 5250,00000грн. без ПДВ за тону (більша ціна ніж була попередньо, а саме 4333.33000грн. без ПДВ ) за тону, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000138 й не спростовується самим позивачем.

Як вже зазначалось вище, матеріально-правовою підставою позовних вимог СГ ТОВ "Аквавіка" є покликання на приписи ст.651 ЦК України, відповідно до якої однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

Судова палата у цивільних та господарських справах Верховного Суду України ухвалила постанову у справі № 6-75цс13, в якій зробила правовий висновок про те, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Отже, обов'язок суду під час ухвалення рішення - вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже при розгляді даної справи, позивач, розраховуючи на задоволення позовних вимог, повинен довести:

- наявність шкоди, завданої йому відповідачем порушенням умов договору;

- чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати;

- наскільки він позбавився того, на що він розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, враховуючи і заборгованість, яку допустив відповідач у певний проміжок часу.

Згідно ст.528 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Отже, підсумовуючи зазначене вище, зі спірного договору вбачається, що першим було зобов'язання відповідача поставити позивачу посівний матеріал, що і було виконане належним чином, не заперечується скаржником й підтверджується матеріалами справи.

Другим за чергою було зобов'язання позивача до 20.10.2014р. розрахуватися за отриманий посівний матеріал, що не виконане і докази такого виконання у матеріалах справи відсутні.

Однак, незважаючи на істотне порушення позивачем умов спірного договору, відповідач протягом вересня-жовтня 2014 року частково розраховувався за отриманий соняшник, але у зв'язку із значною заборгованістю позивача й наявністю очевидних підстав вважати, що позивач не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, відповідач зупинив виконання свого обов'язку.

Отже, позивач вимагає розірвання договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014р. №ДА-34, за яким має таку заборгованість перед відповідачем:

- 496912,75грн. за отриманий 01.04.2014р. посівний матеріал;

- недопоставка 1307,79т соняшника.

Крім того, на час розгляду апеляційної скарги позивача, у провадженні господарського суду Вінницької області знаходиться справа №902/1280/15, згідно ухвали суду від 22.10.2015р. про відкладення слухання справі №902/1280/15, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" про стягнення 956032,08грн. та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" до Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" про стягнення 1070792,20грн., в якій скаржник скористався своїм правом на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства "Авіс" коштів за частково поставлений соняшник і відповідні штрафні санкції, передбачені договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції від 12.02.2014р. №ДА-34 .

Враховуючи зазначене, твердження позивача про те, що він не може отримати того, на що розраховував під час укладання договору, у зв'язку із чим він вимагає розірвання цього ж договору не відповідає дійсності і не може братися колегією суддів до уваги.

Як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, що в процесі розгляду справи, встановлено наявність боргу позивача перед ТОВ підприємством "Авіс" в сумі 496912,75грн. за отриманий 01.04.2014р. посівний матеріал, який по сьогодні, як свідчать подані сторонами докази, залишається неоплаченим.

Крім того, виходячи з умов підписаного сторонами договору та додаткової угоди №1 від 27.02.2014р. позивач зібрав соняшник з 590га земельної ділянки в кількості 1475т, відтак, до 31.12.2014р. позивач мав би поставити відповідачу 737,5т та до 31.05.2015р. - 737,5т.

Також, матеріалами справи стверджується проплата відповідача в сумі 259598,40грн. за отриманий соняшник (платіжні доручення від 26.09.2014р. №11282 та від 06.10.2014р. №12387), поряд з тим, доказів, які свідчили б про зарахування сторонами зустрічних однорідних вимог матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи зазначене та вимоги закону, матеріалами справи не стверджується нанесення відповідачем шкоди позивачу, завданої йому порушенням умов договору.

Таким чином, позивачем не доведено, наскільки він позбавився того, на що він розраховував, з огляду на термін, на який укладався договір, та з урахуванням періоду заборгованості, яку допустив відповідач.

Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано не взяв до уваги покликання позивача на занижену вартість соняшника, поставленого відповідачу, оскільки вказані обставини є лише припущенням позивача, що жодним належним доказом не підтверджено.

Згідно вимог ст.33 Господарського-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка" є не обґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Доводи Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка", наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи, наведеним вище, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.09.2015р. у справі №902/698/15 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 02.09.2015р. у справі №902/698/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Аквавіка", с.Ілляшівка, Тростянецького району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу №902/698/15 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.

Віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (24330, Вінницька область, Тростянецький р-н., с.Ілляшівка, вул.Жовтнева, 1);

3 - відповідачу (21037, м.Вінниця, вул.Пирогова, б.150),

4 - в наряд.