ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Бобер К.Ф.

                                        Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"17" квітня 2012 р. Справа № 2-а-997/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області на постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від "08" вересня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 вересня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Зобов'язано ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 19.02.2011 року по 19.08.2011 року з врахуванням виплачених сум.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області просить постанову суду скасувати. Вказує, що судом порушені норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється за рахунок державного бюджету України, а кошти Пенсійного фонду не входять до його складу.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статті 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом встановлено, що позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03р. - мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

З матеріалів справи вбачається, що нарахування коштів проводилось у розмірах, встановлених пунктом 8 постанови КМ України від 28.05.2008р. № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян".

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що права позивача порушені та підлягають відновленню.

Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки такі кошти є бюджетними, та їх не вистачає на фінансування видатків, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України, є необґрунтованими.

Відповідно до Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 року, саме на територіальні управління Пенсійного фонду України покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору.

Проте, приймаючи рішення про задоволення позову в частині щодо періоду з 23.07.2011 року по 19.08.2011 року , суд залишив поза увагою внесені зміни у законодавство, що регулює спірні правовідносини.

Так, згідно із п.4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (від 23.12.2010 року №2857-VI) у 2011 році положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", що набрала законної сили 23.07.2011 року, дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,80 гривні.

Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року пункт 4 розділу VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 року №2857-VI визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним). Тобто, починаючи з 23.07.2011 року, підвищення до пенсії як дитині війни проводиться у розмірах, визначених постановою КМУ від 06.07.2011 року № 745.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги за період з 23.07.2011р. по 19.08.2011р., тому постанова суду в цій частині підлягає скасуванню. У решті судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 202, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області задовольнити частково.

Скасувати постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 вересня 2011 року в частині зобов'язнання ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_4 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 23.07.2011 року по 19.08.2011 року.

У решті - постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 с.Мартинівка,Дубенський район, Рівненська область,35680

3- відповідачу ОСОБА_3 Пенсійного фонду України в Дубенському районі Рівненської області вул. Т.Шевченка,27,м.Дубно,Дубенський район, Рівненська область,35600