ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

Головуючий у 1-й інстанції: Поровський В.А.

                                        Суддя-доповідач:ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

іменем України

"08" травня 2012 р. Справа № 2-а-3755/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Євпак В.В.

ОСОБА_2,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області на постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від "25" липня 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 25 липня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірними дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_4 коштів, передбачених ст. 37 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов"язано ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_4 допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва відповідно до ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" - в розмірі 30% від розміру мінімальної заробітної плати щомісяця, за період з 01.01.2011 року по 25.07.2011 року з урахуванням фактично отриманих коштів та зміни розміру мінімальної заробітної плати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначив, що суд не дослідив та не проаналізував Закони України про Державний бюджет на відповідний рік щодо розміру видатків для реалізації виплат потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також не врахував, що кошти виплачувалися відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №936.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії осіб, та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Позивач отримує виплати згідно зі ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, але у меншому розмірі, ніж визначено Законом .

Відповідно до ст. 37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ від 28.02.91р. громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:

-          у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від

мінімальної заробітної плати;

-          у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від

мінімальної заробітної плати;

-          у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від

мінімальної заробітної плати.

У відповідності до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними положення щодо зупинення дії ч. 1 ст. 37, ч. 2 ст. 39 вищевказаного Закону.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру виплат застосуванню підлягає саме ст.ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року за № 836, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Доводи апелянта щодо правомірності його дій у зв’язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Але, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції визначаючи період не врахував те, що відповідно до Закону України " Про внесення змін до Закону України " Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року встановлено, що у 2011 році норми і положення статті 37 Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".... застосовуються у порядках і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік".

На виконання вищевказаного Закону України прийнята Постанова КМ України № 745 від 6.07.2011 року, яка набула законної сили 22.07.2011 року.

Таким чином, суд першої інстанції, зобов"язуючи відповідача зробити перерахунок та виплату допомоги та доплати за ст.37 " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 23.07.2011 року по 25.07.2011 року, діяв в порушення норм чинного законодавства.

Прав позивача, в зазначений період, порушено не було.

З зазначених підстав, постанова в цій частині підлягає скасуванню, а в іншій частині залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 201, 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації Рівненської області задовольнити частково.

Постанову Володимирецького районного суду Рівненської області в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 за період з 23.07.2011 року по 25.07.2011 року - скасувати, та в зазначеній частині прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: ОСОБА_5 ОСОБА_2

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_4 с.Жовкині,Володимирецький район, Рівненська область,34363

3- відповідачу ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Володимирецької райдержадміністрації Рівненської області вул.Соборна, 23,смт.Володимирець,Рівненська область,34300