Справа №2-2344/10

Провадження №

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010 року Дніпровський районний суд міста Херсона у складі:

головуючого судді Гордимова А.В.,

при секретарі Фісенко В.Ю.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк», третя особа на стороні позивача ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 Національного Банку України в Херсонській області, про визнання недійсним положень кредитного договору, визнання незаконним збільшення процентної ставки, перерахунок заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» про визнання недійсним положень кредитного договору, визнання незаконним збільшення процентної ставки, перерахунок заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 14 вересня 2007 року між ним та відповідачем було укладено Договір №11216355000 споживчого кредиту та додаткову угоду до вказаного договору, відповідно до яких відповідач надав позивачу кредитні кошти шляхом перерахування готівки на рахунок позичальника на строк з 14.09.2007р. року по 14.09.2017 року включно, у вигляді одного траншу у розмірі суми кредиту, передбаченої п. 1.1. договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 12,9% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. На підставі кредитного договору, позивач отримав кредитні кошти у сумі 36000 доларів США, що за курсом НБУ на день укладання договору дорівнювало 181800 гривень.

Виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором забезпечено іпотекою двокімнатної квартири № 59 загальною площею 51,21 кв.м., яка розташована за адресою: місто Херсон, вулиця К.Маркса, буд.97, та є власністю третьої особи по справі - ОСОБА_4 (договір іпотеки від 14.09.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, реєстровий № 4232).

Випадки та порядок збільшення банком процентної ставки за користування кредитом, передбаченої пунктом 1.3.1. кредитного договору, встановлено пунктом п. 5.2. Кредитного договору (з урахуванням додаткової угоди), у відповідності до якого з березня 2008 року банком було збільшено процентну ставку за кредитним договором про простроченим зобов’язанням з 12,9 % до 25,8 %, а з липня 2008 року – до 29,8 %; по поточним зобов’язанням процентну ставку банком збільшено з липня 2008 року до 14,9 %.

Позивач вважає, що умови кредитного договору в частині права відповідача в односторонньому порядку змінювати розмір процентної ставки за користування кредитом є недійсними, а підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору - незаконним. Просить суд:

1) Визнати недійсним пункт 5.2 кредитного договору №11216355000 від 14 вересня 2007 року з моменту укладення договору;

2) Визнати незаконними збільшення відповідачем процентної ставки за користування кредитом за кредитним договором №11216355000 від 14 вересня 2007 року, а саме: збільшення процентної ставки по простроченим зобов’язанням - з березня 2008 року з 12,9 % до 25,8 %, з липня 2008 року – до 29,8 %; по поточним зобов’язанням - з липня 2008 року до 14,9 %.

Зобов’язати відповідача здійснити коригуючу операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,9 % річних починаючи з 01.03.2008 року за кредитним договором № 11216355000 від 14 вересня 2007 року та перерахувати розмір заборгованості позивача з урахуванням вищезазначеної процентної ставки.

Суд залучив до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_5 Національного Банку України в Херсонській області, та замінив відповідача на публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в поновному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що передбачені кредитним договором порядок і підстави зміни процентної ставки не суперечать вимогам чинного законодавства, крім того, на правовідносини сторін не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів». Просив в задоволенні позову відмовити.

Треті особи в судове засідання не з’явилися, про день та час слухання справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Вислухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 вересня 2007 року між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (тепер - публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») був укладений договір №11216355000 споживчого кредиту та додаткова угода №1 до вказаного договору.

Відповідно до п. 1.4 кредитного договору, кредит було надано для особистих потреб позичальника під заставу нерухомого майна. Відповідно до вказаного договору, 14 вересня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредитні кошти в сумі 36000 доларів США, терміном погашення з 14 вересня 2007 року по 14 вересня 2017 року. Підпунктом 1.3.1 пункту 1.3 кредитного договору сторони визначили розмір процентної ставки за користування кредитом на рівні 12,90 % річних. Підпунктами 1.3.1, 1.3.2 кредитного договору передбачено можливість зміни розміру процентної ставки, в порядку та у випадках, встановлених п. 5.2 договору, відповідно до якого Банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі:

а) порушення Позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов цього Договору та/або умов договорів, за яким надано забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або

б) погіршення фінансового стану Позичальника, документально підтвердженого в результаті щорічного моніторингу, що проводиться Банком відповідно до внутрішніх нормативних документів на підставі довідки про доходи тощо, а також даних щодо дотримання Позичальником кредитної дисципліни (зокрема, своєчасного погашення заборгованості та/або виконання інших зобов'язань Позичальника за цим Договором); та/або

в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США більше ніж на 5% у порівнянні з курсом гривні до долара США, установленого НБУ на дату укладення цього Договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), та/або підвищені ставки на 3 (три) відсоткових пункту за бланковими кредитами «овернайт» НБУ з дати укладення цього Договору з останнього перегляду процентної ставки.

Пунктом 5.2. кредитного договору також передбачено і порядок збільшення процентної ставки у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 (першою) вказаного пункту, та наслідки прийняття банком відповідного рішення, а саме:

Банк не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє Позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки шляхом направлення поштою за адресою Позичальника відповідного рекомендованого листа (далі - Повідомлення Банку). Такий новий розмір процентної ставки за цим Договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у Повідомленні Банку до Позичальника, без укладення Сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього Договору.

У разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, Позичальник має право у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у Повідомлені Банку достроково повернути Банку всю суму кредитних коштів, отриманих за Договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за Договором.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Згідно зі ст. 627 ЦК України та відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства. Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до пунктів 1,2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 4 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» перелік несправедливих умов у договорах із споживачами, передбачений зазначеною статтею, не є вичерпним, несправедливими може бути визнано будь-які умови договору із споживачем, які підпадають під ознаки, визначені пунктами 1,2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів» крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов’язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач.

При цьому, відповідно до п.4 ч.5. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

Пунктом 5.2. кредитного договору від 14.09.2007 року, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитними коштами шляхом направлення позичальнику письмового повідомлення. При цьому, відповідно до вказаного пункту, у разі незгоди позичальника з новим розміром процентної ставки, він повинен не пізніше останнього робочого дня, що передує початку дії нової ставки, вказаної у повідомленні банку, достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, сплатити в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за договором.

Зазначені умови кредитного договору судом розцінюються як несправедливі, оскільки є очевидним істотний дисбаланс сторін договору, а самі умови договору по відношенню до споживача є дискримінаційними, що полягає у забезпеченні Банку беззаперечного права за власним розсудом встановлювати наявність обставин, які зумовлюють підвищення процентної ставки, тим самим позбавляючи Банк необхідності доведення об’єктивних умов для підвищення процентної ставки та її встановлення на рівні певної величини. У той же час на позичальника, незалежно від обґрунтованості рішення банку про підвищення процентної ставки, покладається жорсткий обов’язок: або сплати процентів у підвищеному розмірі, або дострокового повернення кредиту.

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо неможливості застосування до спірних правовідносин Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на наступне:

Як зазначено у Постанові Пленуму ВСУ №5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Про необхідність застосування до правовідносин за кредитними договорами, укладеними між банками та фізичними особами, положень Закону України «Про захист прав споживачів» неодноразово наголошував і Національний банк України (зокрема листи НБУ від 19.01.2006 року N 18-112/219-637 «Про застосування в банківській діяльності Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та від 16.06.2007 року N 40-117/2093-6134 «Про окремі питання практичного застосування Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту»).

Відповідно до пунктів 19, 23 ст. 1, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» під регулювання останнього підпадають відносини кредитодавця та споживача за договором споживчого кредиту, під яким розуміються кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції - будь-яких виробів (товарів), робіт чи послуг, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Виходячи із вищезазначеного отриманий позичальником кредит є споживчим кредитом. Отже, умови кредитного договору №11216355000 від 14 вересня 2007 року, укладеного між позивачем та відповідачем мають відповідати положенням Закону України «Про захист прав споживачів».

Оцінюючи законність положень пункту 5.2. кредитного договору суд також зазначає, що вказана умова договору суперечить пункту 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Національного банку України № 168 від 10.05.2007 року (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за N 541/13808), якою встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентної ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

За таких обставин пункт 5.2. кредитного договору № 11216355000 від 14 вересня 2007 року має бути визнано недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», як такий, що суперечать законодавству та містить несправедливі умови у розумінні статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п. 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливі положення умов договору, які визнаються недійсними, вважаються таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, — відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З огляду на зазначене, у разі визнання недійсними окремих частин правочину, сторони мають бути повернуті у первісний стан, з урахуванням того, що було виконано сторонами на виконання недійсних частин правочину.

У зв’язку із недійсністю п. 5.2. кредитного договору підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про визнання незаконним збільшення банком процентної ставки за кредитним договором: по простроченим зобов’язанням - з березня 2008 року з 12,9 % до 25,8 %, з липня 2008 року – до 29,8 %; по поточним зобов’язанням - з липня 2008 року до 14,9 %, а також вимоги про зобов’язання банку здійснити коригуючи операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,9 % річних починаючи з 01.03.2008 року за кредитним договором № 11216355000 від 14 вересня 2007 року.

Таким чином, враховуючи викладені обставини справи та вимоги Закону, суд приходить до висновку, що підстав для відмови у задоволенні позову у суду немає.

Керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 203, 215, 216, 627 ЦК України, ст.ст. 11, 18, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 – задовольнити.

Визнати недійсним пункт 5.2 Кредитного Договору № 11216355000 від 14 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (тепер - публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») з моменту укладення договору.

Визнати незаконними збільшення Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (тепер - публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк») процентної ставки за користування кредитом за Кредитним Договором №11216355000 від 14 вересня 2007 року, а саме: збільшення процентної ставки по простроченим зобов’язанням - з березня 2008 року з 12,9 % до 25,8 %, з липня 2008 року – до 29,8%; по поточним зобов’язанням - з липня 2008 року до 14,9 %.

Зобов’язати публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» здійснити коригуючу операцію щодо зниження відсотків за користування кредитом згідно письмово погоджених сторонами 12,9 % річних починаючи з 01.03.2008 року за кредитним договором № 11216355000 від 14 вересня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (тепер - публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк»), та перерахувати розмір заборгованості ОСОБА_3 з урахуванням процентної ставки. 12,9 % річних починаючи з 01.03.2008 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд міста Херсона шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя А.В.Гордимов