Справа №2-2572/10

Провадження №

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.2010 року Дніпровський районний суд міста Херсона у складі:

головуючого судді Гордимова А.В.,

при секретарі Фісенко В.Ю.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

з участю представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, посилаючись на те, що 01 серпня 2008 року між нею та відповідачем був укладений договір про надання споживчого кредиту №11365307000, згідно якого вона отримала кредит в іноземні валюті у розмірі 33500 доларів США. На даний час позивач вважає, що вказаний кредитний договір є недійсним, оскільки був укладений з порушенням законодавства, так як кредит наданий у іноземній валюті, що є валютною операцією, при цьому у відповідача була відсутня індивідуальна ліцензія на таку валютну операцію. Позивач вважає, що кредитний договір укладено з порушенням вимог Закону України «Про захист , прав споживачів»та Правил №168 в частині непогодження сторонами істотних умов, які обов'язкові для кредитних договорів, чим були порушені її права як споживача. При укладенні договору відповідач не надав позивачеві повної інформації про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору. У зв'язку з тим, що зміст кредитного договору суперечить вимогам І діючого законодавства, позивач просить суд на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України визнати договір недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, вказаних у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі, та просили суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 01 серпня 2008 року між ОСОБА_4 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (тепер - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») був укладений договір №11365307000 про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, згідно якого вона отримала кредит в іноземні валюті у розмірі 33500 доларів США до 01 серпня 2011 року зі сплатою 14,5 % річних за користування кредитом.

Під час укладення вказаного договору ОСОБА_4 відповідно до вимог ст. 203 ЦК України, самостійно обирала валюту в якій їй отримати кредит.

В підтвердження прийняття на себе зобов'язань передбачених спірним договором, в якості забезпечення виконання ОСОБА_4 своїх зобов'язань, щодо

погашення кредиту та інших платежів передбачених договором, у заставу банку був переданий транспортний засіб марки «VOLVO», модель 570TRUCK 6X4, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2001 року випуску.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Таким чином, суд вважає, що у відповідності до ч.3, ч.5 ст.203 ЦК України, волевиявлення позивача було вільним і відповідало її внутрішній волі. Правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені вказаним договором, а саме у повернені фактично одержаної суми кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом, інших обов'язкових платежів, передбачених цим договором, та штрафних санкцій.

Разом з тим, стаття 99 Конституції України встановлює, що грошовою одиницею України є гривня. Одночасно вказана стаття не встановлює будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно зі ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом.

Також у п. 1.5 Положення про використання іноземної валюти як засобу платежу на території України, іноземна валюта може використовуватися для виконання будь яких зобов'язань або оплати товарів що придбаються.

Крім того, п.1.5 вказаного положення вказує, що використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк.

Відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ.

Відповідно до положень ст.ст. 47,49 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» банківські установи мають право здійснювати кредитні операції, у тому числі розміщувати залучені кошти від свого імені, на власних умовах, на підставі банківської ліцензії.

Стаття 2 Закону України «Про Банки і банківську діяльність» визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яку гарантію, будь- яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. Вказана норма також зазначає, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Таким чином банк, на підставі відповідних ліцензій, має право надавати кредити та бути суб'єктом кредитних зобов'язань.

Відповідно до вимог ст. 1 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», надання кредитів в іноземній валюті слід відносити до валютних операцій. Здійснення валютних операцій може мати місце на підставі генеральних чи індивідуальних ліцензій НБУ.

П. 2 ст. 5 Декрету, вказує, що генеральні ліцензії надаються на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Таким чином, правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Згідно Банківської ліцензії №75 від 24.12.2001 року, Дозволу №75-2 від 19.11.2002 року, та додатку до дозволу №75-2 від 19.11.2002 року, виданих Національним Банком України, відповідач має право здійснювати операції з валютними цінностями.

Таким чином, суд вважає, що спірний договір було укладено у відповідності до ч.І ст.203 ЦК України, зміст жодного з пунктів договору не суперечить Цивільному кодексу, або іншим актам цивільного законодавства, а тим більше моральним засадам суспільства.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач з часу укладання договору виконувала обовязки за його умовами, претензій до відповідача, в тому числі і з приводу предмету договору, не заявляла. При цьому п. 7.2 договору визначено, що підписанням договору позичальник стверджує, що він повністю розуміє та вважає справедливими щодо себе всі умови договору, свої права та обовязки за договором та погоджується з ними; перед укладанням цього договору позичальник отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України зокрема Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно вимог передбачених ст. 60 ЦПК України позивач не довела підстави для визнання недійсним кредитного договору і не надала належних доказів пітвердження заявлених вимог.

Отже, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог у суду не має.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 192, 203, 204, 215, 257, 1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону України «Про Національний банк України», ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. ст. 1,5 Декрету кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Дніпровський районний суд міста Херсона шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Суддя А.В.Гордимов