h

справа №  2-а-106/09 

категорія  2.31.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20 травня 2009 р.                                                                                                                              м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Черноліхова С.В. ,

при секретарі - Талько А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до  обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації,  Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирськоїобласті про  стягнення 30506,40 грн.,-

встановив:

 Позивачка звернулася до суду з позов в якому посилається на те, що в період з 01.09.1996 р. по 31.08.2005 р. їй не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що призвело до порушення її прав. Заборгованість по грошовій допомозі у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст.37) -в розмірі 5084,40 грн., а по доплаті непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення (ст.39) позивач  визначила в розмірі 25422,00 грн.. Посилається на те, що отримувала відповідну допомогу у розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній  заробітній платі у відповідні періоди.

Позивач та представники відповідачів - обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації та Управління праці та соціального захисту населення Лугинської РДА до суду не прибули, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області позов не визнав. Пояснив, що не є належним відповідачем по даній справі, оскільки не являється розпорядником цим коштів. Крім того вказав, що позивачкою пропущено строк звернення до адміністративного суду.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є пенсіонером і в спірний період часу проживала в АДРЕСА_1, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Згідно ст.37 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

Згідно ст.39 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати щомісяця. 

Проте вказані допомога та доплата виплачувались у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати, тобто в значно меншому розмірі.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Виплатою  доплати та допомоги в твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року,  порушені права позивача.

Однак позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задоволенню не підлягає позов в частині стягнення спірних виплат за період з 01.09.1996 року по 01.10.2004 року, оскільки позивачкою пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ст. 99 КАС України, на чому наполягає також представник відповідача.

Задоволенню підлягає позов щодо стягнення заборгованості по допомозі (ст.37 Закону) та доплаті (ст. 39 Закону) за період з жовтня 2004 року по 31 серпня 2005 року.   

З врахуванням розмірів мінімальної заробітної плати  в Україні в спірний період часу, а саме :

Розмір мінімальної заробітної плати становив:

з 01.09.2004 р. - 237 грн., 01.01.2005 р. - 262 грн., з 01.04.2005 р. - 290 грн., з 01.07.2005 р. - 310 грн., з 01.09.2005 р. - 332 грн..

Заборгованість  буде становить:

1) по допомозі, передбаченій ст. 37 Закону:

- за жовтень - грудень 2004 року - (237х40%х3міс.) = 284,40 грн.;

- за січень - березень 2005 року - (262х40%х3) = 314,40грн.;

- за квітень - червень 2005 року -  (290х40%х3) = 348грн.;

- за липень - серпень 2005 року -  (310х40%х2) =248грн., а всього: 1194,80 грн. - 23,10 грн (отримані згідно довідки кошти) = 1171,70 грн..

2) по доплаті, передбаченій ст.39 Закону;

- з жовтня - грудень 2004р. -  1390,50 грн. (237грн. х 2 х 3міс.=1422грн. - 31,50 грн.(10,50 грн. х 3міс.));

 - з січня - березень 2005р. -  1540,50 грн. (262грн. х 2 х 3=1572грн. - 31,50 грн.(10,50 грн. х 3));

 - з квітня - червень 2005р. -  1708,50 грн. (290грн. х 2 х 3=1740грн. - 31,50 грн.(10,50 грн. х 3));

 - з липня - серпень 2005р. -  1219,00 грн. (310грн. х 2 х 2=1240грн. - 21 грн.(10,50 грн. х 2)), а всього - 5858,50грн..

Отже з врахуванням викладеного вище в спірний період часу розмір заборгованості перед позивачем по виплатах, передбачених ст.37 Закону, становить 1171,70 грн., а по ст.39 Закону  - 5858,50 грн., а всього -7030,20 грн.. 

Оскільки розпорядником цих коштів і в спірний період часу і на даний час є Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації, суд стягує заборгованість з нього.

В задоволенні позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Лугинському районі Житомирської області та обласного центру з нарахування і виплати пенсій та допомог Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної державної адміністрації слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись Законами України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 99, 100, 158 -163, 167, 254  КАС України, суд - 

постановив:

 Позов задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1 доплати та допомоги у розмірі меншому ніж це визначено ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за період з 1 жовтня 2004 року по 31 серпня 2005 року включно.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Лугинської районної  державної адміністрації на користь ОСОБА_1 7030,20 грн. заборгованості по допомозі та доплаті, передбаченій ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” за з 1 жовтня 2004 року по 31 серпня 2005 року включно.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

 Постанова Житомирського окружного адміністративного суду набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження подається через Житомирський окружний адміністративний суд до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається у тому ж порядку протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Головуючий суддя:                                                                                                                           С.В. Черноліхов