АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сc/796/2791/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Курова О.І.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Бець О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Беця О.В.,

суддів Масенка Д.Є., Сокуренка Д.М.,

за участю прокурора Кіпчарського О.П.,

секретаря судового засідання Лучка Ю.І.,

захисника ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Андрусишин С.Я. на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 18 вересня 2015 року

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з ОВП ОСОБА_3, погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва досудового розслідування і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Андрусишин С.Я., про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 32014100110000174, яке було вилучено в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4

Згідно ухвали суду, слідчий суддя встановивши те, що оскільки слідчий своєчасно звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, однак відповідно до ухвали слідчого судді від 07.09.2015 р. матеріали клопотання повернуто прокурору Генеральної прокуратури України для усунення недоліків у період 72-х годин з моменту отримання ухвали суду, а також те, що згідно реєстру відправлення кур'єрської пошти матеріали клопотання № 760/16592/15ц, 1/кс/760/4738/15 передані до Генеральної прокуратури України 10.09.2015 р. о 15 год. 35 хв., про що свідчить відповідний штамп, слідчий суддя прийшов до висновку що слідчий не дотримався вимог ч. 3 ст. 172 КПК України та після усунення недоліків звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва 16.09.2015 р., тобто після спливу встановленого в ухвалі слідчого судді від 07.09.2015 р. строку.

В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ухвалу такою, яка винесена внаслідок істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт у кримінальному провадженні № 32014100110000174 на тимчасово вилучене майно, яке було вилучене 03.09.2015 р. в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, перелік якого вказано в клопотанні слідчого.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, прокурор посилається на ті обставини, що безпідставними є посилання слідчого судді на те, що прокурором не дотримано встановлено в ухвалі слідчого судді від 07.09.2015 р. строку для усунення недоліків, оскільки прокурор не був присутній в судовому засіданні 07.09.2015 р., а отже йому не було відомо про винесення відповідної ухвали, яка, згідно штампу Генеральної прокуратури України, отримана 10.09.2015 р., однак повинна бути отримана, згідно ст. 172 КПК України, не відповідним органом прокуратури, а конкретною процесуальної особою - прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Також, прокурор вказує на те, що перераховані у клопотанні слідчого речі та документи відповідають критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, а також відповідно ст.ст. 98, 100 КПК України, визнані речовими доказами в даному кримінальному провадженні, отже вилучення майна здійснено в межах норм кримінального процесуального закону та арешт вказаного майна, виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи осіб, а зазначена слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі обставина, не вказує на відсутність підстав для арешту майна.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, доводи захисника, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, дослідивши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів справи, відділом кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - ЦО з обслуговування великих платників проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014100110000174 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2014 р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 205 КК України.

Органом досудового розслідування встановлено, що група осіб, здійснює діяльність з надання послуг з мінімізації податків підприємств реального сектору економіки, а таж здійснює незаконно діяльність, пов'язану з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом.

Також в ході досудового розслідування встановлено, що гр. ОСОБА_5, здійснює юридичне супроводження ряду підконтрольних підприємств, а саме реєстрацію (перереєстрацію) підприємств, відкриття розрахункових рахунків в банківських установах та іншу організаційну роботу пов'язану з діяльністю підконтрольних підприємств створених для надання послуг з мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки та подальшої легалізації грошових коштів отриманих злочинним шляхом.

21.08.2015 р. ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва клопотання слідчого було задоволено та надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1.

03.09.2015 р. на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21.08.2015 р. було проведено обшук адресою: АДРЕСА_1, в ході якого було вилучено речі та грошові кошти, перелік яких відображено в протоколі обшуку.

04.09.2015 р. під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32014100110000174 винесено постанову про визнання речовими доказами і приєднання до кримінального провадження вилучені в ході обшуку 03.09.2015 р. речі та грошові кошти.

14.09.2015 р. слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на зазначене майно, посилаючись на те, що воно є тимчасово вилученим майном, визнане речовим доказом та має доказове значення у кримінальному провадженні, та відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України .

18.09.2015 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва, розглянуто зазначене клопотання слідчого та відмовлено у накладенні арешту на вказане майно, вважаючи що прокурор не дотримався вимог ч. 3 ст. 172 КПК України та після усунення недоліків звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва після закінчення встановленого строку.

Разом з тим, такі висновки слідчого судді не в повній мірі відповідають нормам КПК України, про що обґрунтовано зазначає прокурор, посилаючись на положення ст.ст. 167, 170, 172 КПК України.

Колегія суддів, дослідивши всі обставини, наданої до апеляційного суду справи, погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора та вважає безпідставною відмову слідчого судді у прийнятті до розгляду клопотання слідчого посилаючись, як на підставу для відмови лише на пропуск встановленого для усунення недоліків, строку, оскільки прокурор, який є процесуальним керівником по справі або хоча б входить до групи прокурорів в цьому кримінальному провадженні, не був присутній в судовому засіданні 07.09.2015 р., а отже йому не було відомо про винесення відповідної ухвали, яка, згідно штампу Генеральної прокуратури України, отримана цією установою 10.09.2015 р., однак повинна бути отримана, згідно ст. 172 КПК України, не відповідним органом прокуратури, а конкретною процесуальної особою, тобто прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні. Так матеріали справи останнім були отримані лише 14.09.2015 р., що свідчить про дотримання прокурором встановлено в ухвалі слідчого судді від 07.09.2015 р. строку.

Крім того, враховуючи, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, наявність даних про достатність підстав вважати, що вилучені під час обшуку речі та грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, розумність та співмірність обмеження права власності на вказане майно завданням кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про необхідність накладення арешту майно, яке було вилучене під час проведення обшуку адресою: АДРЕСА_1, оскільки вважає наявні для цього підстави, які передбачені ст. 170 КПК України та які судом першої інстанції взагалі не досліджувалися.

Так, п. 2 ч. 2 ст. 167 КПК України чітко визначено, що арешт може бути накладений на тимчасово вилучене майно у вигляді речей, документів, грошей, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони призначалися для схилення особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, а тому колегія суддів приходить до висновку, що зазначене в клопотанні слідчого майно, яке вилучене під час обшуку, відповідає вказаним критеріям та підлягає арешту.

Арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні злочину.

У даному кримінальному провадженні вилучено грошові кошти та телефони, які, як правильно зазначено в клопотанні слідчого мають доказове значення в даному кримінальному провадженні.

Для проведення ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.

В ст. 98 КПК України зазначено, що матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом, є речовими доказами у кримінальному провадженні.

В ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 2 ст. 167 КПК України, зокрема є предметом злочину.

З огляду на вказане, майно, яке відповідає визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України критеріям, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів, є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Апеляційний суд м. Києва, врахувавши вищезазначені положення закону та обставини кримінального провадження, а саме ті, що існує необхідність у забезпеченні доказів, шляхом арешту майна, яке відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, вважає, що клопотання слідчого, слід задовольнити та накласти арешт на відповідне майно.

Обираючи спосіб обтяження майна, колегія суддів об'єктивно переконана в тому, що необхідно заборонити використовувати та розпоряджатися цим майном, оскільки незастосування таких заходів може призвести до зникнення, втрати або настання інших негативних наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які б переважали інтереси держави, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Андрусишин С.Я. - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 18 вересня 2015 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з ОВП ОСОБА_3, погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва досудового розслідування і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Андрусишин С.Я., про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 32014100110000174, яке було вилучено в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого з ОВС ВКР СУ ФР МГУ ДФС - ЦО з ОВП ОСОБА_3, погодженого із прокурором відділу процесуального керівництва досудового розслідування і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Андрусишин С.Я., про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 32014100110000174, яке було вилучено в ході проведення обшуку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, яка на праві власності належить ОСОБА_4 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене під час обшуку, проведеного 03.09.2015 р., на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва за адресою: за адресою: АДРЕСА_1, а саме:

· Купюри номіналом 50 $ США: 1С 19754998А, ІВ 18232389А, МВ27328354А, ІС19754995А, ОД)3997057А, ІС19754985А,ЕС25090067А, ІІ13918108А, АВ31085196А, МЕ01756099А, ІР06888478А, СН02042625А, Ж43019796А, Ю09103965А, ІР23822693А, ГО26910236А, Л09478089А, МС29028932А, ГО71068478А, МЕ08525912А, МК06592656А, МВ017211146В, МВ01721149В, МВ58119119А, МВ58119117А, JK44250811А, МЕ08601047А, МЕ08601039А;

· Купюри номіналом 20 $ США: ІС59528572В, EG93195314D, АА60429313Е, ЕА85849587Е, МВ59625932А, EA12569009F, ЕК11328423А, GL63814674A, МВ24834841А, СВ011169736В, JF28117818D;

· Купюри номіналом 100 $ США: DJ20203786A, AB46675769J, КВ66611672В, FF78951868В, KF14686714А, KF32848019B, KB46840540F, КБ08261674Н, НВ65275945Е, KB09043509G, КВ33633229С, HF30315031D, CB39047169D, AB14884196J, АН71915350А, HF87452680D, HG18551658B, КВ08261602Н, KJ05854514A, KF10852994C, KB09607485F, KB32166692R, FF56106555A, KF52986628C, АН38433007А, НІ46153456А, КЕ71659455А, FH89072271A, HF60170096В, HB27359576N, КВ63265933Н, HF96957757A, AG87541797В, КОб 1935863А, ВВ40070938В, KF60331299A, KB91061949J, КВ08261603Н, КВ21690655К, KB45000384G, KB45000385G, LJ77716542A, LJ77716543A, LJ77716541A, HB 1923728 IN, AB23555312L, НВ89084672В, HL56709112D, КВ64706027І, AG87318105A, НВ44476134М, АВ33646532Р, HF27534036B, КВ47913705К, КВ11121147Н, KG61569076A, НЕ56553709А, АВ60520326Х, НН96856113А, DB82943543B, HF92487132E, HD15910179B, КВ15004818С, DB44132459A, HL70883519B;

· Iphone 4 чорного кольору Model NA 1349, EMC 2422, FCC ID BCG- E2422A

· Nokia чорного кольору 5650364-H

· Nokia IMEI НОМЕР_5

· Nokia синього кольору IMEI НОМЕР_1

· Samsung чорного кольору IMEI НОМЕР_2

· Samsung Duos IMEI НОМЕР_4, IMEI НОМЕР_3

· Samsung Galaxy Sil MAC D487D8D031 BF

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

__________ _____________ ______________

О.В.Бець  Д.Є. Масенко   Д.М. Сокуренко