Справа № 2-441/2010

РІШЕННЯ

Вінницький районний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Вінніченка, 29, 21009, (0432) 61-82-86

27 квітня 2010 року м. Вінниця

Вінницький районний суд в складі:

головуючого судді: Войтко Ю.Б.

при секретарі: Штойко О.П

з участю позивача: ОСОБА_1

представника: ОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача: ОСОБА_3

представника: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним, -

В ст ан о в и в:

Позивачі звернулися до Вінницького районного суду з вказаною вище позовною заявою. Зазначали, що рішенням Вінницького районного суду від 13 березня 2009 року було задоволено їх позов про визнання незаконним рішення виконкому Гуменської сільради від 14 квітня 1999 року в частині визнання права власності на будинок № 6 по вул. Чапаєва в с. Михайлівка Вінницького району за ОСОБА_6 та визнано недійсним, видане 20 травня 1999 року на підставі цього рішення, на ім'я ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на вищевказаний будинок.

Рішенням Вінницького апеляційного суду від 5 травня 2009 року рішення суду першої інстанції було скасовано. Позивачам в позові було відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2009 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 5 травня 2009 року скасовано і залишено в силі рішення Вінницького районного суду від 13 березня 2009 року.

На підставі скасованого судом Вінницького району свідоцтва про право власності на будинковолодіння № 6 по вул. Чапаєва в с. Михайлівці Вінницького району було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, що помер 24 жовтня 2005 року.

Позивачі вважають, що видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом 5 вересня 2006 року Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою, зареєстроване в реєстрі за №2-2935, підлягає скасуванню з наступних підстав.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право приватної власності № 345 від 20 травня 1999 року на будинковолодіння №6 по вул. Чапаєва в с. Михайлівці, що належало померлому 24 жовтня 2005 року ОСОБА_6, виданого

виконкомом Гуменської сільради Вінницького району на підставі рішення Гуменської сільради від 14.04.1999 року.

Вищевказані правовстановлюючі документи скасовані рішенням Вінницького районного суду від 13 березня 2009року, яке набуло чинності.

Видане на підставі скасованого рішення № 14 і скасованого свідоцтва про право власності, свідоцтво про право на спадщину за заповітом не є дійсним і повинно бути скасоване.

Вище викладені обставини змусили позивачів звернутися з позовом до суду.

Крім того, при розгляді цивільного позову, понесені судові витрати згідно квитанцій № 80, №81, №34832, №34838, №38, №147, №162, №148, 155, №57, 67, 357, 500 на суму 426,06 грн. сплата судового збору і ІТЗ, 2400 грн. за надання юридичної допомоги.

Позивачі просять постановити рішення, яким визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою 5 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_3, що зареєстровано в реєстрі за №2-2935.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник, а також ОСОБА_1 як представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали.

ОСОБА_3 та її представник позовні вимоги не визнали, заперечували вимоги посилаючись на те, що позивачі за даним позовом просять постановити рішення, яким визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане другою Вінницькою державною нотаріальною конторою 5 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_3, що зареєстровано в реєстрі за № 2-2935. При цьому позивачі посилаються на рішення Вінницького районного суду від березня 2009 року, яким було задоволено їхній позов до ОСОБА_3 (як спадкоємиці) про визнання незаконним рішення виконкому Гуменської сільради від квітня 1999 року в частині визнання права власності на будинок № 6 по вул. Чапаєва в с. Михайлівка Вінницького району за ОСОБА_7 (спадкодавцем) та визнано недійсним, видане 20 травня 1999 року на підставі цього рішення, на ім'я ОСОБА_6, свідоцтво про право власності на вищевказаний будинок.

Зазначене рішення суду набуло законної сили на підставі Ухвали Верховного суду України від 21 жовтня 2009 року.

Позивачі вважають, що видане на підставі скасованого рішення № 14 і скасованого свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_6, свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 не є дійсним і повинно бути скасоване. При цьому позивачі посилаються на положення ст.ст. 203, 215, 216, 236, 1301 ЦК України та ст.ст. 79, 88 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Щодо роз'яснення положення ст. 1301 ЦК України (визнання недійсній свідоцтва про право на спадщину).

1. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнане недійсним тільки у

Таким чином, оскільки відповідач по справі ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за заповітом станом на 5 вересня 2006 року отримала на законних підставах і жодних передбачених законом перелічених випадків щодо неправомірності правочину (видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом державним нотаріусом) не мало місце, а позивачі по справі не є зацікавленими особами, які вважають, що їхнє право на спадкування порушено, вони не можуть звертатися до суду з позовною заявою про визнання недійсним виданого свідоцтва про право на спадщину за заповітом, тобто вони в даному випадку є неналежними позивачами. А належних позивачів не існує.

Що ж до вимог позивачів про стягнення з відповідача на їхню користь 426, 06 грн. сплати судового збору і ІТЗ та 2 400 грн. за надання юридичної допомоги, то вони не можуть бути задоволені судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (витрати на ІТЗ, витрати на правову допомогу тощо).

Декретом КМУ від 21 січня 1993 року № 7-91 «Про державне мито» ставки державного мита встановлюються в таких розмірах:

пункт «д» - із позовних заяв немайнового характеру (або таких, що не підлягають оцінці) -0,5 н. мін. доходів громадян, що дорівнює 8,5 грн.

Встановлений пунктом 6 Постанови КМУ від 21 грудня 2005 року № 1258 Розмір витрат з ІТЗ судових прогресіє, пов'язаних з розглядом цивільних справ немайнового характеру (або такої, що не підлягає оцінці) складає 37 грн.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Постановою КМУ № 590 від 27.04.2006р. Так, якщо компенсація буде сплачуватися іншою стороною, то граничний розмір повинен не перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до ст. 2 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009року, мінімальна заробітна плата з 1 січня 2010 року складає - 869 грн., з 1 квітня - 884 грн., з 1 липня 888 грн., з 1 жовтня -907 грн..

Тобто з 1 січня 2010 р. одна година оплати праці адвоката в цивільному процесі складає: 869 грн. : 100 %= 8, 69 грн. * 40%> -347,6 грн.

Справу ще суд не розпочав слухати, а позивачі вже нарахували оплату за надання юридичних послугу сумі 2 400 грн. + 426,06 грн. по сплаті за держмито та витрат на ІТЗ, що не може відповідати установленим розмірам.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Вінницького районного суду від 13 березня 2009року було задоволено позов про визнання незаконним рішення виконкому Гуменської сільради від 14 квітня 1999 роту: в частині визнання права власності на будинок № 6 по вул. Чапаєва в с. Михайлівка Вінницького району за ОСОБА_6 та визнано недійснім, видане 20 травня 1999 року на підставі цього рішення, на ім'я ОСОБА_6 свідоцтво про право власності на вищевказаний будинок.

Рішенням Вінницького апеляційного суду від 5 травня 2009 року рішення суду першої інстанції було скасовано. Позивачам в позові було відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 21 жовтня 2009 року рішення апеляційного суду Вінницької області від 5 травня 2009 року скасовано і залишено в силі рішення Вінницького районного суду від 13 березня 2009 року.

На підставі скасованого судом Вінницького району свідоцтва про право власності на будинковолодіння № 6 по вул. Чапаєва в с. Михайлівці Вінницького району було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6, що помер 24 жовтня 2005 року.

Даним фактам відповідають правовідносини оформлення права на спадщину.

Згідно ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Оскільки рішенням суду, яке набуло законної сили, скасовано свідоцтво про право приватної власності на жилий будинок № 345 від 20.05.1999 року видане головою виконкому Гуменської сільської ради ОСОБА_8, згідно якого цілий жилий будинок з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в с. Михайлівна по вул. Чапаєва, № 6, належить ОСОБА_6, до складу спадщини після смерті останнього даний будинок не увійшов.

Таким чином, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивачів щодо визнання недігісним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, видане Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою 5 вересня 2006року на ім'яіваницькбі ОСОБА_9, що зареєстровано в реєстрі за №2-2935, оскільки спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з цілого житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами номер 6, що знаходиться по вил. Чапаєва в с. Михайлівна Вінницького району Вінницької області, яке спадкодавцеві не належить на праві власності.

В решті позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судові витрати — це фактичні грошові витрати, які несуть особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу у зв ’язку зі зверненням до суду та розглядом справи у суду. Витрати, пов’язані з розглядом справи, виникають після: відкриття провадження у справі, тобто під час розгляду справи, склад та розмір цих витрат залежить від фактичних дій, які вчиняють учасники процесу, особи, які беруть участь у справі, та суд.

По даній справі судові витрати складають 12 грн. 50 коп. витрат пов’язаних зі сплатою судового збору, 41 грн. витрат пов’язаних з

інформаційно-технічним розглядом справи, а також 600 грн. витрат, пов ’язаних з наданням юридичної допомоги, що підтверджується відповідними письмовими доказами.

Інші витрати не підлягають стягненню, оскільки, як зазначив позивач, пов ’язані з розглядом інших справ, а тому їх обґрунтованість та достовірність досліджується при ухваленні рішення в тих справах, де вчинялися пов ’язані з ними фактичні дії.

Керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1301 ЦК України, ст.ст. 11, 15, 59, 60, 130, 174,209, 213-215 ЦПК України, суд -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане Другою Вінницькою державною нотаріальною конторою 05 вересня 2006 року на ім'я ОСОБА_3, що зареєстроване в реєстрі за № 2-2935.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 12 грн. 50 коп. витрат пов’язаних зі сплатою судового збору, 41 грн. витрат пов’язаних з інформаційно-технічним розглядом справи, а також 600 грн. витрат, пов ’язаних з наданням юридичної допомоги.

В решті позовних вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: