ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року справа № 2-а-3232/09/0470
м. Дніпропетровськ категорія статобліку-2.11.17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головко О.В.
при секретарі судового засідання Дєговцові І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
позов ОСОБА_1
до Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі
про визнання дій неправомірними, -
в с т а н о в и в :
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позовОСОБА_1 в якому позивач просить визнати протиправними дії відповідача по відмові в реєстрації суб'єкта малого підприємства як платника єдиного податку на 2009 рік і нарахуванню заборгованості; зобов'язати відповідача зареєструвати ОСОБА_1. - фізична особа-підприємець та видати свідоцтво про сплату єдиного податку на 2009 рік з січня 2009 року; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
В обґрунтування позову ОСОБА_1. зазначив, що він в грудні 2008 року звернувся до ДПІ з заявою про отримання свідоцтва про сплату єдиного податку на 2009 рік, проте відповідач відмовив в цьому у зв'язку з наявністю податкової заборгованості. Проте позивач вважає такі дії необґрунтованими, недоведеними та протиправними, оскільки ним своєчасно та в повному обсязі протягом 2008 року був сплачений єдиний податок за виданим патентом.
Відповідач проти позову заперечував, надав письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач помилково тлумачить норми ст. 2 Указу Президента України №727/98 в частині терміну сплати єдиного податку, у зв'язку з чим допустився прострочення його сплату, що призвело до нарахування пені та, як наслідок, утворення податкового боргу.
Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи сторін суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець НОМЕР_1 про що видано свідоцтво НОМЕР_1
ОСОБА_1. протягом 2007-2008 років знаходився на спрощеній системі оподаткування, про що свідчать свідоцтва Г №167739 та Е №463229, видані Центральною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі відповідно 18.12.2006 року та 17.12.2007 року.
01.12.2008 року позивачем була подана до МДПІ заява про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2009 рік, на яку 11.12.2008 року отримав письмову відмову за №НОМЕР_1Відмова обґрунтована тим, що заявник має заборгованість по сплаті єдиного податку за 2008 рік в сумі 218, 75 грн., а також не сплачена сума єдиного податку за січень місяць 2009 року.
Не погоджуючись з відмовою позивач оскаржив її до Центральної МДПІ у м. Кривому розі. Скарга була залишена без задоволення, проте у відповіді податкового органу був вже зазначений інший період, за який виникла заборгованість та інша сума самої заборгованості.
В судовому засіданні представник відповідача пояснив та надав відповідні докази, які свідчать про те, що податковий борг у позивача виник внаслідок нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного податку протягом 2008 року. Представник позивача зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства позивач мав сплачувати єдиний податок не пізніше 20 числа місяця, що передує тому, за який сплачується податок (тобто за лютий - не пізніше 20 січня та далі).
При цьому судом встановлено, представником відповідача в судовому засіданні визнано, що податкові вимоги про сплату боргу позивачу не направлялись.
Надаючи оцінку доводам сторін суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Статтею 4 Указу передбачено, що для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації. Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 29 жовтня 1999 року № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 року за №752/4045 затверджений Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку.
Відповідно до п.2 зазначеного Порядку підставою для видачі Свідоцтва є подання суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою письмової заяви згідно з додатком 1 до цього Порядку та платіжного документа (квитанція, копія платіжного доручення з відміткою банківської установи) про сплату (перерахування) єдиного податку за період не менше ніж календарний місяць. Заява має бути подана не пізніше ніж за 15 днів до початку кварталу, з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів, термін сплати яких настав на дату подання заяви. Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року. У разі щомісячної сплати єдиного податку, його сплата здійснюється не пізніше 20-го числа місяця, наступного за тим, в якому здійснювалася попередня сплата єдиного податку.
З огляду на викладені норми суд доходить висновку про обґрунтованість позиції податкового органу щодо терміну сплати єдиного податку.
При цьому суд вважає неправомірним нарахування МДПІ пені за несвоєчасну сплату єдиного податку.
Статтею 1 Закону України №2181 податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; пеня - плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.
Статтею 4 зазначеного Закону передбачено порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобов'язань. За нормами цієї статті податкове зобов'язання виникає за поданою платником податків декларації та за визначенням контролюючим органом.
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
Статтею 5 Закону встановлено порядок узгодження сум податкових зобов'язань та визначення податкового боргу. Гідно з нормами даної статті узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до ст. 16 Закону після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається:
а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом;
б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що відповідач неправомірно нарахував пеню за несвоєчасну сплату єдиного податку, оскільки за даним видом податку суб'єктом підприємницької діяльності не подається декларація, контролюючим органом не вчиняються дії по самостійному визначенню податкового зобов'язання. Сплата єдиного податку не регулюється вищезазначеним Законом чи будь-якими іншими законами з питань оподаткування, отже до даних правовідносин неможливо застосовувати норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».
Позивач до матеріалів справи надав докази сплати в повному обсязі єдиного податку протягом 2008 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність у останнього податкового боргу та неправомірність відмови з цих підстав в видачі свідоцтва платника єдиного податку у 2009 році.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно зі ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.
Позивач в якості доказів витрат, пов'язаних з прибуттям до суду, надав копію автобусного квитка від 09.06.2009 року сполучення Кривий Ріг - Дніпропетровськ на суму 30, 00 грн., копії квитанцій АЗС на придбання пального на загальну суму 650, 28 грн., а також квитанцію про сплату державного мита в розмірі 3 грн. 40 коп. При цьому суд вважає недоведеним позивачем факт того, що витрати на пальне зумовлені прибуттям до суду, оскільки такі чеки датуються 07.04.2009, 09.04.2009, 08.06.2009, 15.06.2009, тоді як проведено два судових засідання - 09.06.2009 року та 16.06.2009 року.
Витрати по відправці кореспонденції взагалі не відносяться до судових, у зв'язку з чим не беруться судом до уваги.
За таких обставин суд дійшов висновку про доведеність судових витрат в розмірі 34 грн. 40 коп.
Керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України суд, -
п о с т а н о в и в:
Адміністративний позов ОСОБА_1задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Центральної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі по нарахуванню ОСОБА_1 податкового боргу та по відмові в реєстрації ОСОБА_1як платника єдиного податку на 2009 рік.
Зобовязати Центральну міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Кривому Розі зареєструвати з 01 січня 2009 року ОСОБА_1як платника єдиного податку на 2009 рік, про що видати відповідне свідоцтво.
Присудити на користь ОСОБА_1з Державного бюджету України документально підтверджені судові витрати в розмірі 34 грн. 40 коп.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 19.06.2009 року.
Суддя Головко О.В.