Судове рішення #5126618
Справа №22-693/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Орінко В

Справа №22-693/2009                 Головуючий у 1-й інстанції: Орінко В.В.

Категорія: 5                                    Доповідач: Белінська І.М.

 

                                             Р І Ш Е Н Н Я

                                       ІМНЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

                       15 квітня 2009 року        Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

                       Белінської І.М. - головуючої,

                       Гайсюка О.В., Чорнобривець О.С.,

при секретареві - Ткач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою прокурора Бобринецького району в інтересах держави, уповноваженим органом якої є Бобринецька районна державна адміністрація, на рішення Бобринецького районного суду від 14 лютого 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Бобринецької райдержадміністрації, третя особа на стороні відповідача - Кетрисанівська сільська рада про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування, про поновлення строку позовної давності на прийняття спадщини,

                                        ВСТАНОВИЛА:

                        У січні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бобринецької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача - Кетрисанівська сільська рада про поновлення строку позовної давності на прийняття спадщини та про визнання за ним права на спадщину за законом на земельну ділянку, площею 6,98 га ріллі, яка знаходиться на території Кетрисанівської сільської ради.

                        В обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його тітка ОСОБА_2, внаслідок чого відкрилась спадщина на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку. Він є єдиним спадкоємцем п”ятої черги спадкоємців за законом. Про те, що він має право на отримання в порядку спадкування земельної ділянки дізнався лише у 2006 році. Посилаючись на ці обставини, просив визнати за ним право на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, визнавши припичини пропуску ним строку позовної давності на прийняття спадщини поважними.

                       Рішенням Бобринецького районного суду від 14 лютого 2007 року позов задоволено: за ОСОБА_1 визнано право власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування.

                      В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права. Вказує на те, що суд не взяв до уваги той факт, що на час відкриття спадщини позивач не належав до кола спадкоємців за законом, оскільки ЦК України 1963 року племінники спадкодавця не мали права на спадщину, а тому позов не підлягав задоволенню.

                      Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, пояснення ОСОБА_1 та голови Кетрисанівської сільської ради, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

                     Задовільняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, який є єдиним спадкоємцем за законом спадщини, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2, вступив у фактичне володіння спадковим майном, у тому числі і спірною земельною ділянкою. Посилаючись на ці обставини, суд визнав за позивачем право власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

                     Рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст.ст. 213, 215 ЦПК України, воно є незаконним і необгрунтованим.

                     Як видно з матеріалів справи і встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, після смерті якої відкрилась спадщина на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку, площею 6,96га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Кетрисанівської сільської ради.

                     З позовом про визнання за ним права на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 звернувся у січні 2007 року.

                     На час відкриття спадщини питання спадкування вирішувались відповідно до ЦК України 1963 року. Згідно із положеннями ст.ст. 524, 529-530 цього Кодексу племінники у загальному випадку не належали до кола осіб, які закликались до спадкоємства, оскільки вони не належали до спадкоємців за законом ні першої, ні другої черги. Спадкоємство племінниками могло мати місце лише у випадку наявності заповіту, або з підстав, передбачених ст.531 ЦК ( спадкоємство утриманцями), або за правилами спадкової трансмісії (ст.551 ЦК), оскільки брати та сестри померлого належали до кола спадкоємців другої черги за умов, зазначених у ст.530 ЦК.

                    Частиною 3 ст.1266 ЦК України 2003 року, що набрав чинності з 1.01.2004 року,  племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини, тобто за правом представлення.

                    Згідно із п.4, ч.1п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року, цей Цивільний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним  кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов”язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

                         Суд першої інстанції не визначив належним чином обставин, які підлягали з”ясуванню для правильного вирішення даної справи, не застосував закон, який підлягав застосуванню.

                         Встановлено, що після відкриття спадщини ніхто із спадкоємців заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем її відкриття не подавав. Суд першої інстанції встановив, що позивач фактично вступив у володіння спадковим майном, шляхом використання спірної земельної ділянки, тобто прийняв спадщину в порядку та строки, встановлені абз.1ч.1, ч.3 ст.549 ЦК 1963 року, хоча докази, які б доводили цю обставину, в матеріалах справи відсутні. Навпаки, в позовній заяві зазначається про те, що про наявність земельної ділянки, яку він може успадкувати, ОСОБА_1 дізнався лише у кінці 2006 році у зв”язку із вирішенням Кетрисанівською сільською радою питання про визнання спадщини ОСОБА_2 відумерлою. При цьому суд також не зазначив, з яких підстав він вважав позивача спадкоємцем після смерті його тітки.

                          Разом з тим, зважаючи на склад та зміст доказів, долучених до матеріалів справи, на підстави для задоволення позовних вимог, зазначені позивачем в позовній заяві, визнання за ОСОБА_1 права на земельну ділянку в порядку спадкування могло мати місце лише за доведеності наступних обставин: встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, переходу до нього права на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії, наявності відповідних документів або встановлення факту фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Проте, такі вимоги позивачем не заявлялись.

                        Доводи позивача про те, що він, згідно із ст.1265 ЦК України 2003 року є спадкоємцем п”ятої черги спадкоємців за законом на спадщину, що відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті його тітки ОСОБА_2, є безпідставними, оскільки по-перше, строк для прийняття спадщини закінчився до 1.01.2004 року, по -друге,  відповідно до ч.3ст.1266 ЦК України племінники за цим Кодексом спадкують за правом представлення і не належать до спадкоємців за законом п”ятої черги і по-третє, правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом і встановлений ст.1270 ЦК України строк для її прийняття не минув.

                        Наведене свідчить про те, що висновок суду першої інстанції про доведеність обставин, які б за правилами чинного законодавства могли бути підставою для задоволення позовних вимог щодо визнання за позивачем права на спадщину за законом, не відповідає обставинам справи, а вищевикладені обставини, що мають значення для справи, є невстановленими та недоведеними. Недоведеність позивачем наявності підстав для визнання за ним права на спадщину як за спадкоємцем виключає і можливість задоволення позову в частині поновлення (продовження) строку на прийняття спадщини, тим більше, що він погодився із встановленим судом першої інстанції фактом про фактичний його вступ у володіння спірним спадковим майном, що може мати місце лише у строки, встановлені ст..549 ЦК УРСР.

                        Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, передбачених ст.309 ЦПК України.

                        Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів

 

                                                    ВИРІШИЛА:

                       

                         Рішення Бобринецького районного суду від 14 лютого 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

                                    В задоволенні позову ОСОБА_1 до Бобринецької районної державної адміністрації про поновлення строку на прийняття спадщини та про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування  відмовити.

                        Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.

 

 

ГОЛОВУЮЧА    СУДДЯ:

 

 

СУДДІ:

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація