Справа № 22-485/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Брегей Р.І.
Категорія: 52 Доповідач: Белінська І.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М. - головуючої,
Гайсюка О.В., Чорнобривець О.С.,
при секретареві - Ткач І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою Відділу культури і туризму Компаніївської районної адміністрації, до якої приєднались Компаніївська районна рада та Головне управління Державного казначейства України в Кіровоградській області, на рішення Компаніївського районного суду від 26 грудня 2008 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу культури і туризму Компаніївської РДА, Компаніївської районної ради про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу культури і туризму Компаніївської РДА ( далі - Відділ культури) про визнання недійсним та скасування наказу №16 від 17.06.2008 року про оголошення їй догани, про поновлення на роботі на посаді директора Компаніївського районного Будинку культури з 26 червня 2008 року, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і про відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 5000 гривень.
В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що наказом начальника Відділу культури №16 від 17.06.2008 року до неї безпідставно та з порушенням встановленого законом порядку було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Того ж дня наказом начальника Відділу культури №17 вона була незаконно звільнена з посади директора Компаніївського районного Будинку культури за п.3 ст.40 КЗпП України з 18.06.2008 року, оскільки вона не вчиняла дій, які б відповідно до п.3 ст.40 КЗпП України могли бути підставою для її звільнення з роботи за цією статтею, і, крім того, звільнення мало місце в період її тимчасової непрацездатності. Остання обтавина стала підставою для зміни відповідачем первісного наказу в частині дати її звільнення, якою остаточно визначене 26.06.2008 року ( наказ №27 від 25.06.2008 року).
Рішенням Компаніївського районного суду від 26 грудня 2008 року позов задоволено частково: скасовано наказ начальника Відділу культури №16 від 17.06.2008 року про оголошення догани; позивачку поновлено на роботі; з відповідача на користь ОСОБА_1. стягнуто 6522 гривні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 300 гривень у відшкодування моральної шкоди та 500 гривень - судових витрат. Рішення в частині поновлення позивачки на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до ухвалення незаконного і необгрунтованого рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - частковому скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.
Задовільняючи позов про поновлення ОСОБА_1. на роботі, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем наявності підстав для звільнення її з роботи за п.3ч.1ст.40 КЗпП, а саме недоведеності факту систематичного невиконання позивачкою без поважних причин обов”язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку після застосування до неї заходів дисциплінарного чи громадського стягнення. При цьому суд встановив, що 29.12.2007 року до ОСОБА_1. було застосоване дисциплінарне стягнення у вигляді догани, яке та не оскаржила; повторне застосування до позивачки дисциплінарного стягнення у вигляді догани 17.06.2008 року за низький організаторський рівень та бездіяльність при підготовці фольклорних колективів Софіївського та Виноградівського сільських Будинків культури до участі у регіональних вечорах українського фольклору визнав незаконним та скасував відповідний наказ; визнав недоведеними інші факти порушення позивачкою трудової дисципліни та Правил внутрішнього трудового розпорядку, з якими відповідач пов”язував факт їх систематичного порушення ОСОБА_1.
Рішення суду в цій частині грунтується на повному та всебічному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи, належній оцінці наданих сторонами доказів, правильному застосуванні норм матеріального права. Висновок суду про безпідставність застосування до ОСОБА_1. як директора районного Будинку культури дисциплінарного стягнення за начеб-то низький організаторський рівень та бездіяльність при подготовці фольклорних колективів відповідає встановленим обставинам справи та не спростовується доводами відповідача щодо законності оскарженого наказу. Сам факт невдалого, на думку відповідача, виступу аматорських фольклорних колективів сільських Будинків кульури на регіональному святі фольклору “З чистої криниці” 15.06.2008 року не свідчить про бездіяльність ОСОБА_1. як директора РБК та про невиконання нею без поважних причин трудових обов”язків, які б стали причиною такого результату. Доказів же про безпосередню вину позивачки у невдалому виступі зазначених колективів відповідачем не надано.
Правильними є і висновки суду з приводу відсутності факту систематичного порушення позивачкою своїх трудових обов”язків чи Правил внутрішнього трудового розпорядку з огляду на інші порушення, які відповідач вважав такими. Встановлено, що ненадання письмових пояснень ОСОБА_1. щодо невиконання розпорядження відповідача з приводу несвоєчасного подання графіку відпусток працівників РБК було обумовлено поважними причинами, а саме її хворобою, що підтверджено довідкою лікарні. Факти відсутності позивачки на роботі 17.05.2008 року та факт неподання графіку відпусток у встановлений термін були відомі відповідачу на час винесення догани 17.06.2008 року за низький організаторський рівень та бездіяльність при підготовці фольклорних колективів, а тому суд обгрунтовано вказав на те, що ці обставини вже повинні були бути враховані при застосуванні дисциплінарного стягнення.
За таких обставин, притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності та звільнення її з роботи за п.3ч.1ст.40 КЗпП України вчинено з порушенням вимог трудового законодавства, а тому її позовні вимоги в цій частині позову та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягали задоволенню.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині, якою задоволено позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, ухвалене з порушенням норм матеріального права, при неповному з”ясуванні обставин, що мають значення для справи, за невідповідності висновків суду обставинам справи. Так, задовільняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки з роботи призвело до її моральних страждань, які “трансформувалися” у погіршення стану її здоров”я. Проте, з таким висновком не можна погодитись, оскільки докази такого причинного зв”язку в матеріалах справи відсутні. Позивачкою не надано доказів, на підставі яких можна було б встановити наявність фактів, з якими вона пов”язувала заподіяння їй моральної шкоди. За таких обставин позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди на підставі ст.237-1 КЗпП задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Відділу культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації задовільнити частково.
Рішення Компаніївського районного суду від 26 грудня 2008 року скасувати в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди і стягнення з відповідача на користь позивачки 300 гривень та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1 в задоволенні позову до Відділу культури і туризму Компаніївської районної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення Компаніївського районного суду від 26 грудня 2008 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили.
ГОЛОВУЮЧА:
СУДДІ: