Справа № 22-444/2009            Головуючий у 1-й інстанції: Терещенко Д.В.

Категорія: 20                                Доповідач: Белінська І.М.

                                           УХВАЛА

                               ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

               26 травня  2009 року          Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

               Белінської І.М. - головуючої,

               Гайсюка О.В.,

               Чорнобривець О.С.,

 при секретареві Ткач І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства “Кіровоградський ливарний завод” на рішення Кіровоградського районного суду від 3 грудня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ “Кіровоградський ливарний завод” про визнання дійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництва 21-го корпусу заводу від 2.11.2003 року, про визнання права власності на цю споруду та про усунення перешкод у користуванні майном,

                                         ВСТАНОВИЛА:

               У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом до ВАТ “Кіровоградський ливарний завод”. В обгрунтування позовних вимог зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 2.11.2003 року, укладеного між нею та відповідачем, вона набула право власності  на незавершене будівництво корпусу АДРЕСА_1 Кіровоградського району на земельній ділянці, площею 12 га.

               Зі своєї сторони вона виконала всі умови договору, у той час як відповідач не передав їй належний правовстановлюючий документ на зазначене нерухоме майно, не визнає її власником цього майна, створює перешкоди у користуванні ним.

              Рішенням Кіровоградського районного суду від 3 грудня 2007 року позов задоволено: визнано дійсним договір купівлі-продажу незакінченого будівництвом приміщення 21-го корпусу, укладений 2.11.2003 року між ВАТ “Кіровоградський ливарний завод” і ОСОБА_1; за позивачкою визнано право власності на зазначене майно; зобов”язано ВАТ “Кіровоградський ливарний завод” не чинити ОСОБА_1 перешкод у вільному доступі до цього майна.

              В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати це рішення і повернути справу на новий розгляд через неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права. Зазначає про те, що договір купівлі-продажу, на підставі якого суд визнав за позивачкою право власності на незавершене будівництво приміщення корпусу №21 ВАТ “КЛЗ”, є підробленим, оскільки такий договір ніколи не укладався, гроші до підприємства від ОСОБА_1 за продаж не надходили. Крім того, ВАТ “КЛЗ”, як державне підприємство, не має право відчужувати майно без погодження з Фондом державного майна, якого суд не залучив до участі в справі.

                   Заслухавши  доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи та подані сторонами в ході апеляційного провадження докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

                    Рішення суду про задоволення позову ОСОБА_1  було ухвалене судом у попередньому судовому засіданні (а.с.30).

                    Відповідно до ч.4ст.130 ЦПК України ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі, зокрема, визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.174 ЦПК.  Частинами 2, 4, 5 ст.174 ЦПК визначено, що до ухвалення судового рішення у зв”язку, зокрема, із визнанням позову відповідачем суд роз”яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

                     Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову з підстав визнання відповідачем позову. Крім того, суд дійшов висновку про те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

                    Проте, таке рішення не може залишатися в силі, оскільки воно ухвалене з порушенням норм цивільного процесуального права, яке є обов”язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції і передачі справи на новий розгляд.

                    Інтереси  відповідача - ВАТ “Кіровоградський ливарний завод” представляв у суді голова правління ВАТ Шамілов В.М. Суд належним чином не перевірив його повноважень на представництво інтересів АТ у суді, у тому числі і щодо визнання позову, оскільки відповідно до п.8.4.5 Статуту АТ “КЛЗ”, зареєстрованого у встановленому порядку 5.05.1994 року, питання повноважень Голови Правління визначається у контракті, що укладається між Головою та вищим органом Товариства, який в матеріалах справи відсутній.

                    Суд не роз”яснив представнику відповідача наслідки вчинення ним такої процесуальної дії, як визнання позову.

                    Немотивованим є висновок суду про те, що визнання відповідачем позову у цій справі не суперечить закону, не порушує прав або інтересів інших осіб. Зважаючи на положення п.п. 4.1, 4.2, 6.4, 8.1, 8.2 Статуту АТ “КЛЗ”, суд мав обов”язково перевірити, чи не порушує визнання позову відповідачем прав або інтересів засновника або акціонерів АТ, для чого повинен був залучити до участі в справі, залежно від стадії корпоратизації, у якій перебуває підприємство, державу в особі Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України, та (або) державу в особі органа, уповноваженого управляти державним майном, переданим у власність АТ, або відповідного органу приватизації.

                      Крім того, вирішуючи питання дійсності договору купівлі-продажу незавершеного будівництва, який було укладено 2.11.2003 року, суд керувався нормами Цивільного Кодексу України 2003року, який набрав чинності лише з 1.01.2004 року, чим порушив ст.ст.1, 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

                     Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з істотними порушеннями норм цивільного процесуального та матеріального права, вирішив питання про права та обов”язки осіб, не притягнутих до участі в справі, - на підставі п.4ч.1ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

                     Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.4ч.1ст.311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

                                                      УХВАЛИЛА:

                     Апеляційну скаргу ВАТ “Кіровоградський ливарний завод” задовільнити частково.

                     Рішення Кіровоградського районного суду від 3 грудня 2007 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.

                     Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду   України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧА:

СУДДІ: