Справа № 22-1506/2009 Головуючий у 1-й інстанції: Мурашко С.І.
Категорія: 79 Доповідач: Белінська І.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2009 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
Белінської І.М.- головуючої,
Гайсюка О.В., Чорнобривець О.С.,
при секретареві - Ткач І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського районного суду від 4 грудня 2008 року в цивільній справі за його заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Кіровоградського районного суду від 24 червня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Кіровоградського районного суду від 4 грудня 2008 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Кіровоградського районного суду від 24 червня 2008 року в цивільній справі за його позовом до Державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди у зв”язку із професійним захворюванням.
Суд дійшов висновку про відсутність передбачених п.4ч.2ст.361 ЦПК України підстав для перегляду зазначеного рішення за нововиявленими обставинами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу через порушення норм процесуального права. Вказує на те, що суд безпідставно відмовив йому у задоволенні заяви, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 року визначено, що громадяни - потерпілі від професійного захворювання, отриманого під час виконання ними трудових обов”язків на виробництві, мають право на відшкодування моральної шкоди в порядку ст.1167 ЦК, ст.237-1 КЗпП України за рахунок роботодавця або уповноваженого ним органу після скасування Законом №717-У (717-16) права потерпілих на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду. Суди ж (першої та апеляційної інстанцій) при розгляді справи по суті невірно тлумачили норми матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Рішенням Кіровоградського районного суду від 24 червня 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні його позову до державного підприємства “Східний гірничо-збагачувальний комбінат” про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання. З матеріалів справи видно, що позовну заяву вперше було подано у січні 2008 року, а у червні 2008 року позивач змінив підстави для задоволення позову і просив на підставі ст.237-1 КЗпП України стягнути з ДП “СхідГЗК” 80 000 грн. у відшкодування завданої моральної шкоди.
При цьому судом першої інстанції було встановлено, що вперше ступінь втрати працездатності від професійного захворювання ОСОБА_1 була встановлена за висновком МСЕК від 1.11.2006 року (50% втрати працездатності та інвалідність третьої групи). За висновком МСЕК від 13.11.2007 року йому встановлено 55% втрати працездатності з підтвердженням тієї ж групи інвалідності та визначено дату чергового переогляду - 13.11.2008 року.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час виникнення у позивача права на позов (настання страхового випадку - втрата професійної працездатності у розмірах, визначених висновками МСЕК) моральна шкода, заподіяна внаслідок професійного захворювання працівника, згідно із чинним законодавством повинна була б відшкодовуватися відповідним відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, проте, оскільки дія ч.3ст.34 Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” була зупинена на 2006 та 2007 рік Законами України “Про державний бюджет України”, а Законом України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов”язкове …” ч.3ст.34 Закону України “Про загальнообов”язкове …” виключена взагалі, - позовні вимоги позивача до ДП “СхідГЗК” не грунтуються на законі.
Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 29 липня 2008 року рішення Кіровоградського районного суду від 24 червня 2008 року було залишене без змін.
У жовтні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про перегляд зазначеного рішення за нововиявленими обставинами, якими вважав встановлену Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого нормативно-правового акту, застосованих судом при вирішенні справи. При цьому зазначив, що має на увазі рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту “б” підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України “Про страхові тарифи на загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, пункту 1 абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзаців 2, 3 пункту 10, пункту 11 розділу 1 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (справа про страхові виплати).
Відмовляючи в задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що норми Законів, якими керувався суд першої інстанції, не визнані у встановленому порядку неконституційними, у тому числі і рішенням Конституційного Суду України, на яке послався у своїй заяві ОСОБА_1
Такий висновок суду є правильним, оскільки по суті у рішенні Конституційного Суду України в справі про страхові виплати,зокрема, висловлена правова позиція щодо тлумачення чинних норм трудового та цивільного права, на підставі яких особи, яким була завдана моральна шкода внаслідок стійкої втрати працездатності від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, мають право вимагати відшкодування такої шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Ухвала суду першої інстанції грунтується на правильному застосуванні норм процесуального права, які визначають підстави перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами (ст.361 ЦПК України).
Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі, не спростовують висновку суду про відсутність передбачених ЦПК України підстав для перегляду за нововиявленими обставинами рішення Кіровоградського районного суду від 24.06.2008 року, оскільки по суті апелянт доводить, що суд першої інстанції при ухваленні рішення від 24.06.2008 року неправильно застосував норми матеріального права. За таких обставин, відповідно ст.ст.324, 325, 335, 341 ЦПК України, зазначене рішення та (або) ухвала апеляційного суду від 29 липня 2008 року можуть бути переглянуті Верховним Судом України в порядку касаційного провадження або в порядку провадження за винятковими обставинами ( у разі, якщо судом касаційної інстанції було постановлене судове рішення про відмову у відкритті касаційного провадження або про відмову у задоволенні касаційної скарги з підстав належного застосування судами норм матеріального права).
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції розглянув заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами з дотриманням норм ЦПК України ( ст.ст.361, 365 ЦПК), підстави для скасування ухвали суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, п.1ч.1ст.312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а ухвалу Кіровоградського районного суду від 4 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання нею законної сили.
ГОЛОВУЮЧА СУДДЯ:
СУДДІ: