Справа №2-А-613
2009 рік

ПОСТАНОВА

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

25 травня 2009 року   Ровеньківський міський суд Луганської області
в складі: головуючого - судді Іващенка В.М.,
при секретарі     Бондаренко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ровеньки адміністративну
справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального
захисту населення Ровеньківської міської ради, про зобов'язання сплатити
недонараховану державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею
трирічного віку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом у якому зазначила, що вона перебуває на
обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в м. Ровеньки (далі УПСЗН)
та отримує допомогу по догляду за дитиною - донькою ОСОБА_2, 25.10.2007 року
народження до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про
державну допомогу сім'ям з дітьми». Але відповідач здійснює виплату зазначеної
допомоги не в повному обсязі. Просить: зобов'язати відповідача виплачувати їй допомогу
по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше
прожиткового мінімуму, встановленого для дітей в віці до 6 років; зобов'язати відповідача
зробити перерахунок допомоги при народженні дитини та виплатити їй недонараховану
суму в розмірі 2122 грн.; зобов'язати відповідача зробити перерахунок допомоги по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та виплатити їй недонараховану
суму в розмірі 4753 грн. 80 коп.

У судовому засіданні позивачка надала до суду письмову заяву, в якій просить позовні
вимоги щодо стягнення заборгованості виплати допомоги по догляду за дитиною за 2008
рік, залишити без розгляду. Інші свої вимоги підтримала.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що розмір допомоги по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається Законом України
«Про Державний бюджет України» на відповідні роки. Вважає позовні вимоги
безпідставними і просить у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами
докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.

Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_2
Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є ОСОБА_3
та ОСОБА_1 (а.с.7).

Згідно довідки УПСЗН, ОСОБА_1 з 18.12.2007 року була виплачена допомога по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку разом з одноразовою допомогою,
в 2007 році: грудень - 65 грн. 08 коп.; одноразова допомога по догляду при народженні дитини  - 8500 грн., а всього - 8565 грн. 08 коп. (а.с.16).

     Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов*язкове державне соціальне страхування у зв*язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року та ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», загальний розмір допомоги при народженні дитини повинен становити суму, кратну 22,6 прожиткового мінімуму, встановленого на день народження дитини.

 Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину
незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по
догляду за якими надається допомога.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,
прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить: з 01.01.2007 року - 334 грн.; з
01.04.2007 року - 463 грн.; з 01.10.2007 року - 470 грн.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»,
прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить: з 01.01.2008 року - 526 грн.; з
01.04.2008 року - 538 грн.; з 01.07.2008 року - 540 грн.; з 01.10.2007 року - 557 грн.

Таким чином, недоплата одноразової допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 становить: (470 грн. х 22.6) – 8500 грн. = 2122 грн.; недоплата грошової допомоги   по догляду за дитиною до   досягнення нею трирічного віку, за період з 18.12.2007 року до 31.12.2007 року складає з   18.12.2007 року по 31.12.2007 року - (470 грн. : 31 х 14 ) - 65 грн. 08 коп. = 147 грн. 17, а   усього з урахуванням виплаченої допомоги, 2269  грн. 17 коп.

     Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні
соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою
забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа
основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний   розмір заробітної плати;   мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні
соціальні гарантії», виключно законами України визначаються: - мінімальний розмір
заробітної плати; - мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є
обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування,
підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий
мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної
пенсії за віком.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються
і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних
законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і
свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками
раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та
соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими
ознаками.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних
захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової
втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а
також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків
громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел
соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних
закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та
допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не
нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року,
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією
права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права
громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою
Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що
потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема,
належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.  У рішеннях права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається(рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року, від 20.03.2002 року, від 17.03.2004 року, від 01.12.2004 року).

     Згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року в справі №1-29/2007, проаналізувавши відповідні положення Конституції України, Кодексу (2542-12), практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, частині 2 ст. 19, статтям 21,22, п.1 ч.2 ст. 92, частинам 1,2,3 ст. 95 Конституції України (254к/96-ВР). Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу відповідних положень Конституції України (254к/96-ВР), Кодексу (2542-14) та оспорюваних у конституційному поданні  положень Закону (489-16) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статей 29,36, абзацу 3 частини 2 статті 56, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,103,111 Закону (489-16) не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).

     Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, у Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного

Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду

України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання
положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених  у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції    України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний  перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на
загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний
бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92 частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону, всупереч зазначеним правовим позиціям, законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ 11).

Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до
інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

     Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів АРК, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Суд задовольняє вимоги саме з 09.07.2007 року тому, що цього числа було прийняте
рішення Конституційним Судом України про неконституційність окремих статей Закону
України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які стосуються допомоги по
догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Даючи оцінку встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд
приходить до висновку, що позов в цій частині обґрунтований і підлягає частковому
задоволенню з наведених вище підстав.

Разом з тим, на час звернення до суду з цим позовом судом не встановлено порушення
відповідачем прав, свобод та інтересів позивачки шляхом відмови у майбутньому
сплачувати їй допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в
розмірі прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, так як не виникло зазначених
підстав для захисту прав, свобод та інтересів в суді, суд не вважає обґрунтованими вимоги
ОСОБА_1 в цій частині.  

Також, суд вважає  вимоги щодо стягнення недоотриманої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не підлягає задоволенню у зв’язку з тим, що відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» положення статті регулюючої виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, що призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини не визнана не конституційною у зв’язку з чим, нарахування допомоги були призведені відповідачем відповідно до діючого законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22,23,46,152 Конституції України, ст.ст.
22,267,1166,1173 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з
дітьми», ст.ст. 6-11, 158-167, 185,186 КАС України, суд,   -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської
ради з відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплат допомоги по догляду за
дитиною до досягнення нею трирічного віку, незаконними.

     Зобов’язати   Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради зробити перерахунок та виплатити  на користь ОСОБА_1 заборгованість з недоплат: одноразової допомоги при народженні дитини в сумі 2122 грн.; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 18.12.2007 року по 31.12.2007 року в розмірі 147 грн. 17 коп., а всього 2269  грн. 17 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
     

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду
через Ровеньківський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про
апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано
протягом десяти днів з дня її проголошення.   Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано.

Головуючий:

ОСОБА_4