Справа №2-А-414
2009 рік
ПОСТАНОВА
ІМ’ЯМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року Ровеньківський міський суд Луганської області
в складі: головуючого – судді Іващенка В.М.,
при секретарі Бондаренко В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ровеньки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача – ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради, про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради Луганської області незаконним та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату недоотриманих сум допомоги при народженні дитини, на дитину, що перебуває під опікою та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ,-
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому зазначила, що вона перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення в м. Ровеньки (далі УПСЗН) та отримує допомогу по догляду за дитиною – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Позивачка є опікуном ОСОБА_3. Але відповідач здійснює виплату зазначеної допомоги не в повному обсязі. Просила: визнати протиправними дії відповідача по відмові 05.01.2009 року у здійсненні перерахунку та виплаті їй недоплачених сум допомоги при народженні дитини, допомоги на дитину, над якою встановлено опіку, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та інших нормативних актів України; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену суму допомоги при народженні дитини у розмірі 277 грн. 69 коп.; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену за період з 01.10.2007 року до 30.04.2008 року суму допомоги на дитину, над якою встановлено опіку, в сумі 3526 грн.; зобов’язати відповідача нарахувати на її користь допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 9276 грн., починаючи з 09.07.2007 року та виплатити 7083 грн. 12 коп. недоплаченої суми допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2008 року.
У судовому засіданні позивачка свої вимоги уточнила. Просить: визнати протиправними дії відповідача по відмові 05.01.2009 року у здійсненні перерахунку та виплаті їй недоплачених сум допомоги при народженні дитини, допомоги на дитину, над якою встановлено опіку, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який затверджено Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» та інших нормативних актів України; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену суму допомоги при народженні дитини у розмірі 277 грн. 69 коп.; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену за період з 01.10.2007 року до 30.04.2008 року суму допомоги на дитину, над якою встановлено опіку, в сумі 3526 грн.; зобов’язати відповідача нарахувати на її користь допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в сумі 2799 грн., починаючи з 09.07.2007 року та виплатити 2166 грн. недоплаченої суми допомоги за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року; відшкодувати понесені витрати на оплату судового збору.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки. Вважає позовні вимоги безпідставними і просить у їх задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, її батьками є ОСОБА_5 та ОСОБА_1. (а.с.10).
Згідно рішення Ровеньківського міського суду від 05.09.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 призначені опікунами малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. (а.с.8).
Згідно рішення Ровеньківського міського суду від 22.04.2008 року малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, усиновлена ОСОБА_1 та ОСОБА_5(а.с.9).
Згідно довідки УПСЗН, ОСОБА_1 з 01.07.2007 року по 31.12.2007 року була виплачена допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку разом з одноразовою допомогою та допомогою на дітей, над якими встановлена опіка в 2007 році: липень - 101 грн. 16 коп., 463 грн.; серпень – 103 грн. 41 коп., 463 грн.; вересень – жовтень по 104 грн. 85 коп., вересень – 463 грн.; листопад – 107 грн. 73 коп.; грудень – 110 грн. 88 коп., а всього допомоги по догляду за дитиною – 632 грн. 88 коп. Одноразова допомога при народженні дитини в розмірі 3400 грн. була виплачена УПСЗН Ровеньківської міської ради Луганської області дитячому будинку №2, де знаходилась на повному державному утриманні дитина. ОСОБА_1 була виплачена одноразова допомога протягом при народженні дитини протягом жовтня 2006 року – квітня 2007 року в розмірі 2975 грн. (а.с.13-15).
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога на дітей, над якими встановлена опіка чи піклування, призначається особам, призначеним в установленому законом порядку опікунами чи піклувальниками дітей, які позбавлені батьківського піклування.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» допомога на дітей, над якими встановлена опіка чи піклування, надається у розмірі, що становить 2 прожиткових мінімуми для дитини відповідного віку. У разі, коли на дитину виплачується призначена в установленому порядку пенсія, аліменти, стипендія, державна допомога, розмір допомоги на дитину, над якою установлено опіку чи піклування визначається як різниця між двома прожитковими мінімумами для дітей відповідного віку та розміром призначених пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги.
Відповідно до ст. 28 Постанови КМУ від 27.12.2001 року №1751 допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування, призначається на 6 місяців. Питання про продовження виплати допомоги вирішується на підставі заяви та довідок про місячні розміри пенсії, аліментів, стипендії, державної допомоги, що одержує опікун чи піклувальник на дитину.
Як вбачається з матеріалів справи, УПСЗН Ровеньківської міської ради Луганської області виплачувалась допомога на дитину, над якою встановлена опіка – ОСОБА_1 з жовтня 2006 року по вересень 2007 року включно. Надалі ОСОБА_1 із заявами про продовження виплати до УПСЗН не зверталась.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року та ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», загальний розмір допомоги при народженні дитини повинен становити суму, кратну 22,6 прожиткового мінімуму, встановленого на день народження дитини.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», прожитковий мінімум на дитину віком до 6 років становить: з 01.01.2007 року – 334 грн.; з 01.04.2007 року - 463 грн.; з 01.10.2007 року – 470 грн.
Таким чином, недоплата допомоги ОСОБА_1 по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року складає: з 09.07.2007 року до 01.08.2007 року – (463 грн. : 31 х 23) – 101 грн. 16 коп. = 242 грн. 36 коп.; з 01.08.2007 року до 01.10.2007 року – (463 грн. х 2) – 208 грн. 26 коп. = 717 грн. 74 коп.; з 01.10.2007 року до 31.12.2007 року – (470 грн. х 3) – 323 грн. 46 коп. = 1086 грн. 54 коп., а усього з урахуванням виплаченої допомоги, 2046 грн. 64 коп. На час народження ОСОБА_3, 08.04.2006 року, прожитковий мінімум на дитину в віці до 6-ти років складав 410 грн. Недоплата одноразової допомоги при народженні дитини ОСОБА_1 складе: (467,67 грн. х 7) – 2975 грн. = 277 грн. 69 коп.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
• мінімальний розмір заробітної плати;
• мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначаються: - мінімальний розмір заробітної плати; - мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов’язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається(рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року, від 20.03.2002 року, від 17.03.2004 року, від 01.12.2004 року).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року в справі №1-29/2007, проаналізувавши відповідні положення Конституції України, Кодексу (2542-12), практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, частині 2 ст. 19, статтям 21,22, п.1 ч.2 ст. 92, частинам 1,2,3 ст. 95 Конституції України (254к/96-ВР). Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу відповідних положень Конституції України (254к/96-ВР), Кодексу (2542-14) та оспорюваних у конституційному поданні положень Закону (489-16) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статей 29,36, абзацу 3 частини 2 статті 56, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,103,111 Закону (489-16) не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, у Рішенні від 14 грудня 2000 року N 15-рп/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного
Суду України) Конституційний Суд України зазначив, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду
України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150)" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини). Ухвалюючи Рішення від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян), Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України на необхідність додержання
положень статей 1, 3, 6, 8, 19, 22, 95, 96 Конституції України, статей 4, 27, частини другої статті 38 Кодексу при підготовці, прийнятті та введенні в дію закону про Держбюджет. Ця рекомендація ґрунтувалася на правових позиціях Суду, висловлених у зазначеному Рішенні, відповідно до яких: стаття 38 Кодексу конкретизує вимоги частини другої статті 95 Конституції України щодо змісту закону про Держбюджет; у сукупності вказані статті Кодексу і Конституції України визначають вичерпний перелік правовідносин, які повинні регулюватися законом про Держбюджет - встановлення тільки доходів та видатків держави на загальносуспільні потреби, а тому закон про Держбюджет не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзаци четвертий, п'ятий, шостий, восьмий пункту 4 мотивувальної частини). У зв'язку з цим Конституційний Суд України дійшов висновку, що "зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92 частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України (абзац перший пункту 5 мотивувальної частини). При прийнятті оспорюваного Закону, всупереч зазначеним правовим позиціям, законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинив дію окремих положень законів (стаття 67 розділу І) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ 11).
Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів АРК, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосуванні практики Європейського суду по правах людини» від 23.02.2006 року, суди при розгляді справ щодо захисту прав людини, застосовують Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод та практику Європейського суду, як джерело права.
У рішенні Європейського суду від 18.07.2006 року по справі «Проніна проти України», де заявниця скаржилась, що суди повністю не розглянули її аргументи, встановлені Конституцією України, зазначено: «…Однак на думку Суду, національні суди, цілком ігноруючи цей документ, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов’язання щодо п.1 ст.6 Конвенції.»
Тобто, при вирішення спірних правовідносин по цій справі, суд повинен керуватися і застосовувати не Закони України «Про Державний бюджет» на відповідні роки, а Конвенцію про захист прав людини й основоположних свобод та практику Європейського суду, Конституцію України та закон, який регулює спірні правовідносини, тобто Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Суд не приймає до уваги посилання представника УПСЗН в м. Ровеньки на неможливість застосування вищезазначених нормативних актів, з посиланням на те, що суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, встановлювалися Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, оскільки даними Законами порушуються як Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод, так і Конституційні права позивачки та рішення Конституційного Суду України з цього приводу.
Відповідно до ст. 94 КАСУ, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч. 3 ст. 152 Конституції України, матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її права не було порушене.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Суд задовольняє вимоги саме з 09.07.2007 року тому, що цього числа було прийняте рішення Конституційним Судом України про неконституційність окремих статей Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», які стосуються допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Даючи оцінку встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що позов в цій частині обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наведених вище підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22,23,46,152 Конституції України, ст.ст. 22,267,1166,1173 ЦК України, ст. 15,16,18 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», ст.ст. 6-11, 158-167, 185,186 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради з відмови у виплаті ОСОБА_1 недоплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, незаконними.
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Ровеньківської міської ради виплатити ОСОБА_1 заборгованість з недоплат допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, в розмірі 2046 грн. 64 коп..
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ровеньківський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано.
Головуючий:
ОСОБА_6