Справа № 2-1885/2009
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2009 року м. Краматорськ
Краматорський міський суд Донецької області у складі:
головуючого судді - Груіцької Л.О.,
при секретарі - Панасюк К.П., за участю представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника відповідача Смоловика І.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про встановлення права власності на самовільно побудовані будови,
ВСТАНОВИВ :
Позивач звернувся в суд про встановлення права власності на самовільно побудовані будови.
Позов обґрунтував тим, що він є власником 1/2 частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 й самовільно побудував у 1987 році нежилу прибудову, яка помічена у технічному паспорті за літерою «А-3», та у 2007 році гараж, який помічений у технічному паспорті літерою «З». Незважаючи на те, що Управління містобудівництва та архітектури у м. Краматорську зробило висновок про відсутність грубих порушень будівельних норм і правил при самочинному будівництві нежитлової прибудови «А-3» й гаражу «З» до Ѕ частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, відповідач відмовляється видати йому свідоцтво про право власності на самочинно побудовані нежилі приміщення. Просить суд визнати за ним право власності на вказані самочинно побудовані будови.
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.
Представник відповідача проти позову заперечує вказуючи на те, що ОСОБА_1 взагалі земельна ділянка не виділялася під будівництво будинку, тому гараж та нежила будівля побудовані незаконно.
Суд, вислухавши думку сторін, проаналізував зібрані в справі докази, уважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Правовідносини по даній справі регулюються ЦК України, Законом України «Про планування і забудову територій», Законом України «Про архітектурну діяльність».
Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, щодо відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним Кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно ст. 331 ч.2 ГК України право власності на знову створене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом установлене прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийому до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст.. 3 Закону України «Про планування і забудову територій» рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій…….. для містобудівних потреб приймаються в межах визначених законом, відповідно до містобудівної документації за погодженням з спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури.
Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з питань забудови та іншого використання територій, прийняті в межах повноважень, визначених законом є обов’язковими для суб’єктів містобудування.
Відповідно до ст.30-1 Закону України «Про планування і забудову територій» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється приймальними комісіями в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого Постановою кабінету міністрів України від 8.10.2008 року № 923 і полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності експлуатації об’єктів нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будівель і споруд відповідно затвердженої у встановленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Відповідно до ст.. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює Державна архітектурна будівельна інспекція та територіальні органи , до повноважень якої належить зокрема додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» територіальним органом до повноважень якого належить додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів є міське Управління містобудування та архітектури.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1. є власником 1/2 частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 й самовільно побудував у 1987 році нежилу прибудову, яка помічена у технічному паспорті за літерою «А-3», та у 2007 році гараж, який помічений у технічному паспорті літерою «З».
Як убачається з пояснень представника позивача, у встановленому законом порядку позивач не отримав дозвіл на виконання будівельних робіт й самочинно побудував спірні приміщення. Не зробив проектну документацію не погодив та не затвердив її у встановленому законом порядку.
Отримання дозволу на виконання будівельних робот та розробка проектної документації після виконання будівельних робот законодавством не обумовлено.
Як убачається з Акту № ОУ -0012214 від 28 грудня 2008 року Комунальне підприємство «Архітектура та кадастр» оформило документацію ОСОБА_1 на самовільне будівництво нерухомого майна, а Управління містобудівництва та архітектури у м. Краматорську за підписом головного архітектора, зробило висновок про те, що самочинно побудовані нежитлова прибудова «А-3» й гараж «З» до Ѕ частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 зроблено без грубих порушень будівельних норм.
Враховуючи, що Управління містобудівництва та архітектури у м. Краматорську є органом виконавчого комітету міської ради й зробило висновок про відсутність грубих порушень будівельних норм і правил при самочинному будівництві нежитлової прибудови «А-3» й гаражу «З» до Ѕ частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, який належить позивачу, суд визнав не обов’язково притягнення цього органу до участі у справі.
Відповідно до пояснень представника відповідача, останній не заперечував у судовому засіданні про те, що позивач самовільно побудував без грубих порушень будівельних норм і правил при самочинному будівництві нежитлової прибудови «А-3» й гаражу «З» до Ѕ частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, який належить позивачу, але ж прийняття в експлуатацію та видача свідоцтва про право власності відповідачем неможливо з тих підстав що земельна ділянка позивачу не виділялася взагалі навіть під будівництво будинку.
Суд не бере до уваги в обґрунтування заперечень проти позову представника відповідача той факт, що земельна ділянка під будівництво спірного будинку не надавалася зовсім. До цього висновку суд прийшов з наступного.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій», право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та відповідно до містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки.
У судовому засіданні встановлено, що відповідно до інвентаризаціонної справи № 1591 на будинок НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, земельна ділянка під будівництво спірного будинку надавалася у користування власникам будинку відповідно до рішення виконкому м. Краматорська / Генеральний план на садибу № 203/219 від 1963 року, Акт розподілу земельної ділянки 1964 р., Дозвіл головного архітектора міста Краматорська на будівництво сараїв на вказаній адресі/ / а.с. 57-74 /, копії квитанцій про сплату земельного збору / с.79-84/. Земельна ділянка позивачем використовується за цільовим призначенням.
Суд не бере до уваги в обґрунтування заперечень проти позову той факт, що відповідно до відповіді Обласного архіву, протоколів засідань виконкому Краматорської міського ради за 1938-1939 роки та за 1954-1957 рік та щодо виділу земельної ділянки під побудову будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 немає, бо матеріали інвентаризаціонної справи не містять даних про те, коли будинок у перше було зареєстровано. Ні позивач ні відповідач суду не надали відомостей про час реєстрації будинку, що унеможливило зробити запит суду про наявність вказаного рішення.
З огляду на викладене, суд приходить до думки, що вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, бо у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1, порушуючи вимоги законодавства України щодо планування та забудови земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні, самочинно збудувавши гараж та нежитлову прибудову втратив можливість узаконення самочинного будівництва відповідно до закону України «Про планування і забудову територій» та Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, затвердженого ПКМ України від 8 жовтня 2008 року № 923 відповідно до якого мав право отримати свідоцтво про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту, а згоді отримати від відповідача свідоцтво про право власності на новостворену будівлю й зареєструвати будівлю у встановленому законом порядку. Цей порядок не містить положень про отримання свідоцтва про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва у разі порушень особою вимог законодавства України щодо планування та забудови земельної ділянки, яка знаходиться у його користуванні.
Як убачається з матеріалів справи спір між сторонами виник з підстав на які посилався представник відповідача у письмових запереченнях проти позову, а саме на відсутність рішення про надання земельної ділянки під забудову, а не з питань відсутності свідоцтва про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту.
Враховуюче наведене, суд вважає за можливо визнати за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудовані: гараж та нежиле приміщення, розташовані по АДРЕСА_1, як такі що побудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, керуючись ст.. 376 ч.3 ЦК України, де йдеться про те, що право власності на самочинно збудовано нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже забудоване нерухоме майно.
Керуючись ст. ст. 3.10. 213 ЦПК України, ст. 331, ЦК України, суд,
ВИРІШИВ:
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорської міської ради про встановлення права власності на самовільно побудовані будови.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Сергіївна Слов’янського району Донецької області право власності на самочинно побудоване майно: гараж «3», та нежитлову прибудову «А-3 до Ѕ частини будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд у термін 10 днів із дня його оголошення.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана в Апеляційний суд Донецької області через Краматорський міський суд у термін 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення рядок подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, алі апеляційна скарга не була подана в рядків, рішення набирає законної сили після закінчення цього рядок.
Суддя
Рішення ухвалене в нарадчій кімнаті й віддруковано в одному екземплярі.
Суддя