РІШЕННЯ

Вінницький районний суд Вінницької області

м. Вінниця, вул. Вінніченка, 29, 21009, (0432) 61-82-86

Справа № 2-9/2010

30 квітня 2010року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області В складі: головуючого: судді: Войтко Ю.Б.

при секретарі: Штойко О.Л.

з участю представника позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

представника відповідача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, Виконавчого комітету Стрижавської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради, скасування свідоцтва про право власності, суд —

Встановив:

ОСОБА_10 звернулася до Вінницького районного суду з вказаною вище позовною заявою. Зазначала, що відповідно до фактичного родинного походження, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, є народженими від батька ОСОБА_12 та матері ОСОБА_13. За час шлюбних відносин, як члени колгоспного двору ОСОБА_12 та ОСОБА_13 набули у спільну сумісну власність житловий будинок та господарські будівлі, розташованого на правомірно наданій у користування земельній ділянці за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9.

В відповідності з ст.22 КпШС УРСР від 29.12.1969 р. майно нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Так, у 1953 році помер ОСОБА_12Й, після смерті якого, на належну спадкодавцю 1/2 частки прав власності у спільній сумісній власності на житловий будинок та господарські будівлі, відкрилась спадщина в ідеальних 1/8 частках (1/2:4=1/8), між спадкоємцями за законом першої черги, ОСОБА_13, як подружжя, який його пережив і дітьми спадкодавця ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_2.

№2-09/10

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року „ Про судову практику у справах про спадкування ”, п.12 зазначено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними (частина друга статті 370, частина друга статті 372 ЦК). Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду. Для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця. Розглядаючи спори, пов'язані зі спадкуванням частки в праві спільної сумісної власності, необхідно звертати увагу на те, що згідно зі статтею 368 ЦК спільною сумісною власністю є не лише майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом, а й майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Однак, за відсутністю заповіту після смерті ОСОБА_14 спадкоємці за законом, ОСОБА_13, як подружжя, який його пережив і діти спадкодавця ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_2, спадщину не прийняли. Далі, у 1973 році померла ОСОБА_14, після смерті якої, за відсутністю заповіту, відкрилась спадщина у цілому на спадкове майно, житловий будинок та господарські будівлі, в ідеальних 1/3 частках між спадкоємцями за законом першої черги, дітьми спадкодавця, ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_2.

Згідно ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадщину за законом мають діти спадкодавця.

Так, враховуючи, що ОСОБА_5, як спадкоємець першої черги за законом, постійно проживала із спадкодавцями, із врахуванням розташування житлових будинків на спільному подвір’ї, після смерті яких, не змінюючи свого місця проживання, фактично вступила в управління і володіння спадковим майном та є такою, що фактично прийняла спадщину.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від

22.12.1995р. (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 №15) „Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності ”, п.2 зазначено, що відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також на особу, яка хоча не є власником, але володіє майно з підстав, передбачених законом чи договором.

Відповідно, ОСОБА_11 та ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги за законом, на час відкриття спадщини перебували у шлюбі, проживали за іншими адресами та у встановлений законом строк спадщину не прийняли.

Згідно ч.З ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановлено статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Якщо спадкоємець в установлений строк фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, але не подав заяву нотаріусу, суд вирішує питання не про продовження строку на прийняття спадщини, а

про право на спадкове майно. (Постанова президії Львівського обласного суду від 30.08.1996р. //РВСУ.-1997.-С. 78.)

Спадкоємці, які протягом шести місяців із дня відкриття спадщини фактично вступили в управління або володіння спадковим майном, вважаються такими, що прийняли спадщину. (Постанова президії Вінницького обласного суду від 23.08.1997р./7РВСУ.-1998.-С.54.)

У спадкоємця, який прийняв спадщину, право власності на спадкове майно виникає з моменту відкриття спадщини, а не з дня одержання свідоцтва про право на неї. (Постанова президії Київського обласного суду від 16.03.2000 р.// РВСУ.-2001.-С.48.)

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від

31.03.1995року „ Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення ” (Із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N15 від 25.05.98) п.16 зазначено, що діями ж, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або подача ним протягом цього строку до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про її прийняття.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування”, п. 23 зазначено, що подання заяви про прийняття спадщини особами, вказаними у частинах третій, четвертій статті 1269 ЦК, слід вважати їхнім правом, здійснення якого не суперечить нормі частини четвертої статті 1268 цього Кодексу та п.27, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов'язком спадкоємця.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року „Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні ” (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N13 від 25.12.92 N2 від 13.01.95 N12 від 01.11.96 N 15 від 25.05.98) п.11 зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які у встановлений строк вчинили передбачені законом дії по прийняттю спадщини, не обмежена певним строком давності.

Крім цього, у 1991 році померла ОСОБА_11, спадкоємець за законом першої черги, після смерті якої, за відсутністю заповіту, не успадкована спадщина за правом представлення, як онуків ОСОБА_13, між спадкоємцями ОСОБА_15) ОСОБА_16, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Згідно ст.1266 ЦК України, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частику спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини та якщо спадкування за правом представлення здійснюється кількома особами, частка їхнього померлого родича ділиться між ними порівну.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом у тому разі, коли на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би

спадкоємцем. (Ухв. СКЦС ВСУ від 13.07.94 //БЗіЮПУ.-1995.-№3.-Ч.2.- ст.150.)

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування”, п.26 зазначено, що при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 ЦК про

те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності. .

До складу спадщини, після смерті ОСОБА_13, померлої у 1973 році, входить спадкове майно, житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка площею 0.15 га., розташоване по вул. Сєдова,буд. № 9 у смт. Стрижавка, Вінницького району, Вінницької області.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 30.05.2008 року „Про судову практику у справах про спадкування

п.10 зазначено, що правило статті 1225 ЦК про те, що при переході до спадкоємців права власності на житловий будинок, інші будівлі та споруди до них переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, і у розмірі, який необхідний для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом, необхідно розуміти так, що така ділянка переходить у власність або користування спадкоємців, якщо її було надано в установленому порядку, в межах, визначених при наданні, за умови, що спадкодавець не складав заповіту щодо розпорядження земельною ділянкою, належною йому на праві власності.

Відповідно до даного спору за відсутністю заповіту, спадкування відбувається за законом між спадкоємцями першої черги, ОСОБА_5 на 1/3 частки нерухомого майна і земельної ділянки площею 0,05га., ОСОБА_2 на 1/3 частки нерухомого майна і земельної ділянки площею 0,05га., та спадкування за правом представлення ОСОБА_17, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, порівну між ними, на 1/3 частки нерухомого майна і земельної ділянки площею 0,05га., яка належала б за законом їхній матері ОСОБА_11.

Згідно ст.1278 ЦК України, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Однак, до фактичних обставин даного спору, ОСОБА_9, як дочка ОСОБА_2 та онука померлих ОСОБА_12 та ОСОБА_13, за відсутністю заповіту, незаконно вчинила дії щодо спадкового майна та безпідставно набула право приватної власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який в цілому складається з житлового будинку літ. ”А ” з прибудовою літ. ”а ”, ганком, загальною площею 45,6 кв.м, житл. пл. 30,4 кв.м.,, сараю літ . ”Б”, погрібу літ. „Г”, огорожі № 1-3, розташованих за адресою: Вінницький район, смт . Стрижавка, вул. Сєдова, буд.№9, отримавши свідоцтво про право власності № 149 виданого 07 вересня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Стрижавської

селищної ради № 300 від 26 червня 2007року. Крім цього, з набуттям права власності на спірне спадкове нерухоме майно на підставі рішення Стрижавської селищної ради №06 13 сесії 05 скликання від 20 вересня 2007 року, ОСОБА_9 незаконно передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,15га., для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. . №9 (дев’ять).

Згідно ст.4 Закону України „Про місцеве самоврядування в України”, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах законності.

Згідно Конституції України, ст.8 зазначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права та ст.21, що права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно, зазначені рішення органу місцевого самоврядування, що не відповідають діючому законодавству України і порушують права власності, у вимогах ст. 393 ЦК України, слід визнавати недійсними. Крім даного слід зазначити про безпідставні наголошення ОСОБА_9 щодо особистих прав на спірне майно у посиланнях постійного проживання у даному будинковолодінню та перехід до неї спадкових прав від матері ОСОБА_2, яка також у вимогах чинного законодавства України не набула прав на спадкове майно.

Згідно ст. 563 ЦК Української РСР від 18.071963 року, щодо спадкоємства в колгоспному дворі, зазначалось, що в разі смерті члена колгоспного двору спадкоємство в майні двору не відкривається. Якщо після смерті члена колгоспного двору інших членів двору не залишається, до майна двору застосовуються правила цього розділу. Особисте майно членів колгоспного двору після їх смерті переходить до спадкоємців на загальних підставах.

Відповідно, після смерті ОСОБА_13, як останнього члена колгоспного двору та припинення з цих підстав колгоспного двору, відкрилась спадщина на загальній: підставах.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від

22.12.1995р. (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998 №15) „Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності”, п.6 зазначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Крім цього, п.6 зазначено, що загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990року.

Відповідно, ОСОБА_9 під час існування колгоспного двору та після його припинення, не була членом колгоспного двору та не брала участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору більше трьох років, що у вимогах спадкових нормах зазначається про відсутність її прав на спірне спадкове майно та яке підлягає розподілу між спадкоємцями за

законом першої черги на загальних підставах, що потребує судового вирішення даного спору.

Позивач просить Визнати за нею право власності на спадкове майно за законом, після смерті ОСОБА_13, померлої у 1973 році, 1/3 частки житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який в цілому складається з житлового будинку літ. ”А ” з прибудовою літ. ”а”, ганком, загальною площею 45,6кв.м, житл. пл. 30,4кв.м, сараю літ. ”Б”, погрібу літ. „Г”, огорожі №1-3, розташованих за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9.

Визнати за право власності на спадкове майно за законом, після смерті ОСОБА_13, померлої у 1973 році, земельну ділянку площею 0,05га., для будівниіітва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9. Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради №300 від 26 червня 2007 року у частині оформлення за ОСОБА_9 права власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташований у Вінницькому районі, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № 149 від 07 вересня 2007 року виданого ОСОБА_9 на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташований у Вінницькому районі, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд.№9. Визнати недійсним та скасувати рішення Стрижавської селищної ради №06, 13 сесії 05 скликання, від 20 вересня 2007 року у частині передачі безкоштовно ОСОБА_9 у власність земельну ділянку площею 0,15га., розташовану у Вінницькому районі, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9.

У судовому засіданні позивач та її представник подали заяву про залишення позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_5 права власності на спадкове майно за законом, після смерті ОСОБА_13, померлої у 1973 році, земельну ділянку площею 0,05га., для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд.№9, вимоги щодо визнання недійсним та скасування рішення Стрижавської селищної ради № 06, 13 сесії 05 скликання, від 20 вересня 2007 року у частині передачі безкоштовно ОСОБА_9 у власність земельну ділянку площею 0,15га., розташовану у Вінницькому районі, смт. Стрижавка, вул. Сєдова,буд. № 9 без розгляду та ухвалою Вінницького районного суду від 26 квітня 2010 року вимоги в ці частині залишені без розгляду. В решті позовні вимоги підтримали.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги не визнали. Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що в 1953 році в селі була пожежа і згоріла практично вся вулиця, тому колгосп всім допомагав будуватися. Відповідач в 1963 року одружилася, а позивач з цього часу проживала в спірному будинку і будувала собі хату, а вся інша рідня допомагала. В 1973 , році померла мати і всі сестри хоронили її. Після її смерті ще закінчували будувати криницю, бо така була воля покійної. ОСОБА_5 переїхала у

свій будинок якому надали номер 11 по вул. Сєдова, смт. Стрижавка. ОСОБА_2, яка на той час була військовою, отримала квартиру у місці і сім ’ю виїхали проживати у м. Вінницю. Спадкове майно, а саме спірне будинковолодіння, подарувала дочці позивачки ОСОБА_18 шляхом написання відповідної заяви до Стрижавської селищної ради, оскільки остання не мала де жити і хотіла будуватись. Після цього ОСОБА_2 користувалася зазначеним будинковолодіння як дачею, періодично приїжджаючи в смт. Стрижавка. Коли ОСОБА_18 побудувала собі житло, спірне будинковолодіння вона подарувала своїй двоюрідній сестрі ОСОБА_9 шляхом написанні заяви до Стрижавської селищної ради, в подальшому ОСОБА_9 оформила в Стрижавській селищній раді на себе право власності.

Відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’являлися, хоча належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи. З урахуванням обставин справи та наявності нотаріально посвідчених заяв від даних відповідачів, що спадщину в установлений строк після смерті померлої ОСОБА_19 вони не прийняли, за продовженням цього строку звертатися не будуть, суд вважає за можливе вирішити справу без зазначених відповідачів на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_8 при вирішенні справи покладається на розсуд суду, просив розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_9 позовні вимоги не визнала, заперечувала вимоги посилаючись на те, що після смерті бабусі відповідачки, ОСОБА_13, мати, ОСОБА_20 вступила в управління і володіння спадковим майном, а саме будинком та земельною ділянкою, які знаходяться за адресою: смт. Стрижавка, вул. Сєдова, 9 Вінницького району, як того вимагав п. 1 ст. 549 Цивільного Кодексу Української РСР (далі ЦК Української РСР). Мати зі своїм чоловіком, і відповідачки батьком ОСОБА_21 обклали будинок цеглою, перекрили дах, поміняли двері, встановили котел на твердому паливі, перебудували та перекрили погріб тощо.

Свої права на час відкриття спадщини не заявляли, ні позивачка ОСОБА_5, ні ОСОБА_11, як спадкоємці першої черги, так як проживали окремо, мали свої власні будинки та земельні ділянки також ними не було подано до державної нотаріальної контори за місцем проживання заяви про прийняття спадщини

Відповідно до ст. 553 ЦК Української РСР встановлено, що спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. При цьому він може заявити, що відмовляється від спадщини на користь кого-небудь з інших спадкоємців, закликаних до спадкоємства за законом або за заповітом, а також на користь держави або окремих державних, кооперативних або інших громадських організацій. Наступне скасування спадкоємцем такої заяви не допускається. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (стаття 549 цього Кодексу).

На день відкриття спадщини, спадкоємці першої черги - позивачка ОСОБА_5, та ОСОБА_11 відмовились від спадщини на користь своєї сестри, спадкоємиці першої черги ОСОБА_20. Згодом, мати ОСОБА_20 переписала на ОСОБА_9 успадковане нею майно, яке знаходиться за адресою: смт. Стрижавка вул. Сєдова, 9 Вінницького району.

Представник Стрижавської селищної ради позовні вимоги не визнав.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_5 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що у 1953 році помер ОСОБА_22, який є батьком ОСОБА_5, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 та чоловіком ОСОБА_13.

На наданій у користування земельній ділянці за адресою: Вінницькій район смт. Стрижавка, вул. Сєдова, 8, за життя ОСОБА_12 та ОСОБА_13 за час шлюбу, як члени колгоспного двору побудували житловий будинок з по господарськими будівлями.

Після смерті чоловіка головою колгоспного двору значилася ОСОБА_13, яка володіла, користувалася та розпоряджалася спірним будинковолодінням, що підтверджується по господарськими книгами та не заперечується учасниками процесу. У 1973 році померла ОСОБА_13, після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з погосподарськими будівлями за адресою: Вінницькій район смт. Стрижавка, вул. Сєдова, 9. Оскільки покійна заповіту не склала, належне їй майно успадкували в рівних частках її діти - сторони по справі відповідно до ст.ст. 529, 549 ч. І ЦК УРСР ( в ред. 1964 р., що був чинним на момент відкриття спадщини), кожен із них фактично вступив в управління та володіння спадковим майном. Разом приймали участь у похованні матері. Суспільна група господарства відносилася до робочого двору.

Так, позивач ОСОБА_5 з 1963 проживала у спірному будинку та будувала будинок на земельній ділянці за адресою смт. Стрижавка, вул. Сєдова, 9. Після закінчення будівництва будинок отримав номер 11 по вул. Сєдова, однак позивач до даного часу користується спадковим майном, оскільки зазначені будинки розташовані на одному подвір % позивач використовувала погосподарські будівлі спірного будинковолодіння для власних потреб, здійснюються заходи по утриманню господарства в належному стані.

Відповідач ОСОБА_2 проживала в спірному будинку до 1974 року.

Даним фактам відповідають правовідносини спадкування за законом.

Згідно ст. 548 ЦК УРСР ( в ред. 1964 р., що був чинним на момент відкриття спадщини) прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Таким чином, після смерті ОСОБА_13, на момент відкриття спадщини позивачу ОСОБА_5 належала 1/3 частка житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, який в цілому складається з житлового будинку літ."А" з

прибудовою літ. "а", ґанком, загальною площею 45,6кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, сараю літ. "Б", погрібу літ. „Г", огорожі №1-3, розташованих за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9.

Згідно ст. 328 ЦК України (в ред.. 2004 року) право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена законом.

В своїх письмових запереченнях відповідач ОСОБА_9 зазначає, що згодом, її мати ОСОБА_20 переписала на нею успадковане нею майно. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що вона в 1974році подарувала успадковане майно після смерті матері на дочку позивача ОСОБА_23, оскільки та тільки будувалася та не мала свого житла, що підтверджується відповідною заявою (а.с. 217), а згодом, коли остання побудувалася, ОСОБА_18 в свою чергу подарувала спадкове майно, що складалося з житлового будинку з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами розташованих за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9, двоюрідній сестрі ОСОБА_9, у зв’язку з чим остання набула право власності на майно.

Даним фактам відповідають правовідносини набуття права власності за договором дарування.

Згідно ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно у власність.

Відповідно до ст. 719 К України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Правові підстави прийняття рішення виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради № 300 від 26 червня 2007 року у частині оформлення за ОСОБА_9 права власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташований у Вінницькому районі, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9 суду не доведені, дане рішення не підміняє договір дарування, більш того, з урахуванням обставин по справі встановлено, що даним рішенням, а також свідоцтвом про право власності № 149 від 07 вересня 2007 року виданого ОСОБА_9 на зазначений житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами порушує право власності позивача, а тому воно підлягає судовому захисту.

Згідно ст. 393 ЦК України правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Керуючись ст.ст. 525, 528, 529, 549, ЦК України (в ред.. 1963 року), 220, 328, 717, 719 ЦК України (вред.. 2004року), ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214- 215 ЦПК України, суд -

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на спадкове майно за законом, після смерті ОСОБА_13, померлої у 1973 році, а саме: 1/3 частки житлового будинку з прибудовою,

господарськими будівлями та спорудами, який в цілому складається з житлового будинку літ. "А" з прибудовою літ. "а", ґанком, загальною площею 45,6кв.м, житловою площею 30,4 кв.м, сараю літ. "Б", погрібу літ. „Г", огорожі №1-3, розташованих за адресою: Вінницький район, смт.

Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9.

Визнати недійсним та скасувати рішення виконавчого комітету Стрижавської селищної ради № 300 від 26 червня 2007 року у частині оформлення за ОСОБА_9 права власності на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташований у Вінницькому районі, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності № 149 від 07 вересня 2007 року виданого ОСОБА_9 на житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями та спорудами, розташований у Вінницькому районі, смт. Стрижавка, вул. Сєдова, буд. № 9.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: