справа № 2 – а - 242/09/1107

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

05 червня 2009 року        Знам’янський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді         Петкова В. П.

при секретарі             Бондар Г. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Знам’янка Кіровоградської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області (далі – Управління) про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», поновлення строку позовної давності, суд, -

В С Т А Н О В И В :

    ОСОБА_1  звернулась в суд з позовом і просить винести постанову якою поновити строк позовної давності і стягнути з Управління недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни».

    В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала повністю, обґрунтувавши тим, що вона як дитина війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак, така допомога відповідачем їй не виплачувалась. Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. № 3235 – ІV, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 р.

Пунктом 12 ст. 17 Закону про «Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 р.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано неконституційним п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    При обрахунку суми невиплаченої допомоги позивач виходив з наступних розрахунків. Розмір допомоги відповідно до ст.6 Закону України, «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 % мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 489 грн. А всього розмір недоплаченої пенсії за 2006 - 2008 роки становить 4526 грн. 10 коп.    

    Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1  не визнав, посилаючись на те, що ст. 9 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 – ГУ (далі - Закон - 1058) передбачені виплати, які здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду, виплати дітям війни серед переліку в ст. 9 відсутні. Крім цього згідно Закону - 1058 який є спеціальною нормою та Положення про управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах передбачено, що в функції управлінь Пенсійного фонду входить призначення (перерахунок) пенсій та ін., позивач же просить зобов’язати провести нарахування щомісячної соціальної державної допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 (далі Закон – 2195), тож в Управління немає підстав для виплати щомісячної державної соціальної допомоги.

    Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону - 1058 кошти Пенсійного фонду не включені до Державного бюджету України, а згідно до ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій передбачених Законом - 2195 здійснюється за рахунок виключно коштів Державного бюджету України. Кошти для забезпечення виплати соціальної гарантії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком Державним бюджетом не були передбачені і на даний час жодних змін та перерозподілу до частини видатків Державного бюджету не було внесено. Внесення змін до Законів – це безпосередня прерогатива Верховної Ради України.

    Управління ПФУ в м. Знам’янка, як територіальне управління не має жодного відношення до коштів державного бюджету і відповідно не є розпорядником коштів державного бюджету. Тож до компетенції органів Пенсійного фонду не входить дана виплата, до того ж із норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не вбачається що виплати дітям війни повинні проводити саме органи Пенсійного фонду.

    Враховуючи, що Законом № 2195 передбачено, що фінансування виплат за даним Законом проводиться із державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду та факт відсутності реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Пенсійний фонд звернувся за роз’ясненням до Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України та Міністерства праці та соціальної політики України. Міністерство юстиції України підтвердило відсутність механізму реалізації ст. 6 Закону України № 2195 та зазначило, що питання реалізації зазначеного Закону слід вирішувати внесення змін до Закону № 2195.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. № 2195- ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1  народження є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1  з відміткою «дитина війни».

Згідно ст. 72 КАС України, дана обставина доказування не потребує, як така, що визнається сторонами, і у суду не виникає сумніву щодо достовірності цієї обставини та добровільності її визнання.

    Таким чином, на позивача повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Судом встановлено, що ОСОБА_1  перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Знам’янка і отримує пенсію за віком.

    Відповідно до ст. ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – ІV, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р. № 3235 – ІV, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2006 рік.

    Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 р. № 3367-ІV п. 17 ст. 77 вказаного Закону  виключено, а ст. 110 цього ж Закону викладено в новій редакції, згідно якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно - правових акті не видавалось і положення ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в зазначеній частині не реалізовані.

    Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» рішенням Конституційного Суду України неконституційними не визнавались.

    Відповідно до п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. № 489-V, дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено на 2007 рік.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/07 у справі № 1-29/2007 положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо призупинення дії положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними.

    Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, зазначене рішення має преюдиціальне значення для судів загальної  юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

    Таким чином, враховуючи норми ч. 2 ст. 152 Конституції України, відповідно до якої закони, інші правові акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність, рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. зворотної дії в часі не має, і на період до 09 липня 2007 року не поширюється.

    З 01.01.2008 р. механізм реалізації положень ст. 6 Закону № 2195 врегульовано шляхом внесення змін до цієї статті Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (пп. 2 п. 41 розділу 11), згідно з якими дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Згідно ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, і складає 47 грн., а тому дітям війни з 01.01.2008 року виплачувалось щомісячно 47 грн., з 01.04.2008р. - 48,10 грн., з 01.07.2008 р. - 48,20 грн., а з 01.10.2008 р. - 49,80 грн.

    Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КАС України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у осіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

    Відповідно до ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет визнаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

    Згідно п. п. 3,4 ст. 22 Бюджетного кодексу України, Управління Пенсійного фонду, як головний розпорядник коштів місцевого бюджету отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у Законі про Державний бюджет України чи рішення про місцевий бюджет.

    Ст. 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що управління пенсійного фонду може здійснювати з бюджету будь-які бюджетні зобов’язання та платежі лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються Законом про Державний бюджет чи рішення про місцевий бюджет.

    Враховуючи зазначені норми законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення на користь позивача недоплаченої, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період до 09.07.2007 року.

    Відповідно до ч. 2 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституція України і повинні відповідати їй.

    Відповідно до ст. 22 Конституція України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускаються звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

    Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

    Відповідно до ст. 46 Конституція України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

    Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.

    Враховуючи, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

    Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, Держава, таким чином, взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.

    Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

    Відповідно до ч. 1,ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства,  в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких, дії чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

    Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона  повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

    Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

    Згідно ч.3 та ч.4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

    Таким чином, доводи представника відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для не здійснення таких виплат або відмови в задоволенні позову.

    Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається та перераховується відповідним територіальним органом Пенсійного фонду України.

    Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в управлінні Пенсійного фонду України в м. Знам’янка.

    Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладений на УПФУ в м. Знам’янка, за місцем проживання позивача.

    Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, вважає, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, на який покладено такі повноваження.

    Порушення прав позивача, за захистом яких вона звернулася до суду тривало з 09.07.2007 року по 21.12.2007 року і припинилося лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином виходячи з наведеного, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Керуючись ст. ст. 86, 159 - 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

    Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка Кіровоградської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «Дітям війни», поновлення строку позовної давності - задовольнити частково.

    Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Знам’янка здійснити перерахунок щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1  починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням виплат проведених в 2008 році, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та здійснити їй виплату.

    Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  3(три) грн. 40 коп. відшкодування судових витрат.

    В іншій частині позовних вимог відмовити.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення троку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

    Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 5 с т. 186 КАС України.

Суддя Знам’янського міськрайонного суду

Кіровоградської області                                 В. П. Петков